Постанова 4851 № 520/14056/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 р.Справа № 520/14056/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/14056/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в перерахунку пенсії в розмірі 90 % місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.05.2019 р. № 19-232 вих.19; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.07.2019 року № 1 щодо відмови в перерахунку пенсії - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок призначеної пенсії у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Харківської області від 28.05.2019 р. № 19-232, починаючи з 25.06.2019 р. без обмеження її максимального розміру та здійснити її виплату. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020р. позов задоволено. Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в розмірі 90 % місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.05.2019 р. № 19-232 вих.19. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.07.2019 року №1 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Харківської області від 28.05.2019 р. № 19-232, починаючи з 25.06.2019 р. без обмеження її максимального розміру та здійснити її виплату. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , є пенсіонером за вислугою років, пропрацював в органах прокуратури Харківської області на прокурорсько-слідчих посадах з 28 червня 1978 року по 1 вересня 2001 року. Загальний стаж роботи в органах прокуратури з урахуванням військової служби становить 25 років 2 місяці 2 дні. З 11 вересня 2001 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області, правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії. Згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", який був прийнятий у 1991 році з послідуючими змінами та доповненнями ( в редакції від 12.07.2001 року № 2663-111), позивачу було призначено з 11.09.2001 року пенсію за вислугою років у розмірі 90 % від його заробітку на посаді помічника Куп`янського міжрайонного прокурора Харківської області. Призначена пенсія неодноразово перераховувалась, виходячи з розрахунку 90 % від розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої він вийшов на пенсію. В березні 2016 року перерахунок пенсії був здійснений згідно з постановою Шевченківського районного суду Харківської області по справі №637/263/16-а від 28.03.2016 року. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України (в подальшому КМУ від 30.08.2016 року №657 Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури, працівникам прокуратури збільшено посадові оклади та надбавки за класні чини. В зв`язку з чим, прокуратурою Харківської області на інформаційний запит 28.05.2019 року було надано інформаційну довідку про заробітну плату працівника, який відповідає вказаної категорії, тобто працює на посаді прокурора місцевої прокуратури, з класним чином старший радник юстиції з надбавкою за вислугою років 40 %. З цією інформаційною довідкою позивач 25.06.2019 року звернувся до відповідача та 01.07.2019 року отримав рішення сектору з питань призначення та перерахунків пенсій №2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в харківській області, в якому йому було відмовлено в перерахунку пенсії. Підставою для відмови послугувало те, що згідно зі ст.86 ч.20 Закону України Про прокуратуру № 1697-VI1 від 14.10 2014 року, зі змінами, підставою для перерахунку пенсій для працівників прокуратури є постанова Кабінету Міністрів України, який установлює умови та порядок перерахунку пенсій для працівників прокуратури. А оскільки такого порядку КМУ не встановив, то немає підстав для перерахунку. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1789-ХІІ). Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті). Частина 18 статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята цієї статті). Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії (25.06.2019) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів, змінилося. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду. Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. Крім того, пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі по тексту - Закон № 1697-VII), згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (25.06.2019 року) частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність. За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі по тексту - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. Отже, з 1 січня по 14 липня 2015 року Урядом не було прийнято відповідний нормативно-правовий акт, також і не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а з 15 липня 2015 року встановлені Законом № 1789-ХІІ підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури - скасовані. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв`язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури, підстав для такого перерахунку немає. Наведений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 по справі № 415/1186/16-а, від 14.03.2018 по справі № 569/4659/16-а, від 16.05.2018 року по справі № 585/151/17, від 26.09.2018 по справі № 367/2177/17, від 03.10.2018 по справі № 397/183/17, від 11.12.2018 року по справі №750/4416/17, яка є обов`язковою для врахування в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. У справі № 711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ, а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку. Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, колегія суддів звертає увагу, що на час звернення позивача до пенсійного органу та прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин. Відтак, відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З приводу доводів позивача про звуження його прав на соціальний захист колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. У Рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України. Зокрема, з урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів. Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини" (Case v. the United Kingdom № 14038/88). У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини" (Case. The, № 9532/81). У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Case. Ireland, № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат - рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії" (Case of Kjartan Asmundsson v. Iceland, № 60669/00). Європейський суд з прав людини у рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (Case of Velikoda v. Ukraine, № 43331/12). Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що незастосування до спірних відносин положень ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та не є підставою для визнання дій пенсійного органу неправомірними та скасування рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії. Посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(11)/2019, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вказане положення втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року по справі № 520/14056/19 - скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 28.04.2021 року