Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 128/2616/16-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 128/2616/16-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Саєнко О.Б. Суддя-доповідач - Курко О. П. 25 лютого 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 13 червня 2017 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач у своїй апеляційній скарзі наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує його право на перерахунок пенсії, набуте в момент призначення пенсії. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року зупинено провадження у справі №128/2616/16-а до набрання законної сили рішення у справі №826/15466/16. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року провадження у справі - поновлено. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року зупинено провадження у справі №128/2616/16-а до прийняття Конституційним Судом України рішення за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, пункту 3, підпункту 2 пункту 42 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, частини двадцятої статті 86, підпункту 1 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII зі змінами (розподілено 18 липня 2019 року судді Конституційного Суду України Гультаю М.М.). Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року провадження у справі - поновлено та призначено справу до апеляційного розгляду. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 25 лютого 2020 року на адресу суду через канцелярію надійшла заява позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та з 02.08.2002 року йому призначена пенсія за вислугу років у розмірі 90 % від заробітної плати відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1798-ХІІ від 05 листопада 1991 року при загальному стажі 36 рік 07 місяців 04 дні. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів" з 01 грудня 2015 року збільшено заробітну плату працівникам прокуратури. 06.06.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії у розмірі 90 %, у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 03.06.2016 року № 18/180 про розмір середньомісячного заробітку станом на 01.12.2015 року 14145,58 грн. (а.с.7, 8). Листом від 13.06.2016 року відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія (щомісячне) довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру". У зв`язку із цим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вище визначеними законами не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. (а.с.9). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з 15.07.2015 чинним законодавством України не визначено суб`єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Наведені положення Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на час розгляду справи в суді першої інстанції не були визнані неконституційними у встановленому порядку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру". Відповідно до статті 50-1 цього Закону позивачу призначено пенсію. Частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Уряду. Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої , шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність. Враховуючи наведені положення джерел права, з 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України № 1789-ХІІ, не підлягали перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що на час звернення позивача до Управління із заявою про перерахунок пенсії тринадцята та вісімнадцята частини статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність, у зв`язку з чим підстави для перерахунку пенсійних виплат відсутні. Стосовно посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, судова колегія зазначає наступне. Так, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 в справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19):

1. Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

2. Положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

4. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Закон України "Про Конституційний Суд України" визначає порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень. Відповідно статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнана неконституційним і втрачає чинність саме з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного Рішення, а саме 13 грудня 2019 року. Крім того, за положенням статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 встановлено порядок виконання, а саме, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже, наявність Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 в справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин на час їх виникнення та розгляду справи в суді першої інстанції, отже, не доводить факту допущення Вінницьким районним судом Вінницької області помилки при розгляді справи. Таким чином, станом на дату ухвалення постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 13 червня 2017 року, частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не визнана неконституційною та була чинною в редакції, застосованій судом першої інстанції. Позивач може реалізувати передбачене частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII право, саме після 13 грудня 2019 року. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 13 червня 2017 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.