Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/3028/21

Справа № 930/3028/21 Провадження № 22-ц/801/638/2023 Категорія: 46 Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 рокуСправа № 930/3028/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2023 року, ухвалене суддею Немирівського районного суду Вінницької області Войницькою Т.Є., ВСТАНОВИВ: В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі ПрАТ «СК «ТАС») про відшкодування шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 15.11.2020, близько 19 год. 30 хв. за адресою: Вінницька область, Вінницький р-н, смт. Вороновиця, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Внаслідок даної ДТП, пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинув. Позивачу, як матір загиблого, у зв`язку із смертю сина спричинена значна та непоправна шкода. Постановою старшого слідчого відділу СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області майора поліції Мельничук В.О. кримінальне провадження закрито ,у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На дату настання ДТП відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО6526812 (чинного на дату ДТП). ОСОБА_1 зазначає, що так як відповідальність водія за спричинену шкоду застрахована, позивач вирішила відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача. 29.11.2020 року позивач повідомила відповідача про настання страхового випадку та звернулася в порядку, визначеному законом №1961 із заявою про виплату страхового відшкодування. Позивач вказує, що зверталася до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування: 60 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; 15 535,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання та 180 000,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника. З листопада 2020 року по квітень 2021 року позивачем було направлено відповідачеві додаткові документи необхідні для здійснення виплати страхового відшкодування, що належать позивачу. 05.05.2021 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування пов`язаного із моральною шкодою у розмірі 60 000,00 грн. Проте, не доплатив належну суму страхового відшкодування у розмірі 195 535, 00 грн., чим порушив законні права та інтереси позивача, не виплативши у повному обсязі належне страхове відшкодування позивачу. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом. Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує на безпідставність та не обґрунтованість позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України та те, що син надавав таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом її існування. Довідка Ковалівської сільської ради не є безсумнівним і достовірним доказом знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , оскільки не містить під собою дійсного підґрунтя, зокрема встановлення та аналізу доходів сім`ї, їх порівняння. Витрати на поховання ОСОБА_3 у сумі 15 535,00 грн. були відшкодовані АТ «СГ ТАС», що підтверджується платіжним дорученням №181529 від 13.05.2021. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 180 000,00 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника та 15 535,00 грн понесених витрат на поховання. Вирішено питання про судові витрати. Додатковим рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 22 лютого 2023 року стягнуто з ПрАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 20 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Не погодившись з рішенням суду ПрАТ «СК «ТАС» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог. В якості основних доводів скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано усі обставини справи та не враховано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування позивача на утриманні у свого сина, при цьому вона отримувала пенсію яка є більша ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб. Позивачем не доведено доказами потребу у матеріальній допомозі, передбачену ст. 202 СК України та і те, що син надавав таку допомогу, яка була основним і постійним джерелом її існування. Також, судом не встановлено, чи померлий син взагалі працював та отримував будь який дохід, щоб надавати матеріальну допомогу позивачу. Витрати на поховання ОСОБА_3 у сумі 15 535,00 грн. були відшкодовані АТ «СГ ТАС», що підтверджується платіжним дорученням №181529 від 13.05.2021 року. Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає частково. Судом першої інстанції встановлено, що 15.112020, близько 19 години 30 хвилин водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS» , д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою сполученням Немирів-Вінниця поблизу смт. Вороновиця Вінницького району Вінницької області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який не виділивши себе в темну пору доби перетинав проїзну частину автодороги у невстановленому місці. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинув на місці пригоди. 08.12.2020 інспектором видано довідку про дану ДТП. Постановою від 23 грудня 2020 року закрито кримінальне провадження №12020020000000393 за відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Відповідно до полісу № АО 6526812, який діяв на момент настання ДТП, відповідальність водія транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована у АТ «С Г «ТАС». Внаслідок ДТП від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, у віці 39 років. Позивач ОСОБА_1 являється матір`ю загиблого ОСОБА_3 29.11.2020 позивач повідомила відповідача про ДТП та також подала заяву на виплату страхового відшкодування. 13.04.2021 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до АТ «СГ «ТАС» із 3-ма заявами про відшкодування страхового відшкодування: страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника - 180 000,00 грн., страхове відшкодування моральної шкоди - 60 000 грн., страхове відшкодування, пов`язане із витратами на поховання 15 535 грн. У період з 23.12.2020 по 13.04.2021 представником ОСОБА_1 на адресу АТ «СГ «ТАС» з метою отримання страхового відшкодування надіслано ряд документів, а саме: оригінал довідки про ДТП, постанову про закриття кримінального провадження №12020020000000393 від 23.12.2020, копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 , оригінал заяви ОСОБА_1 про склад сім`ї, оригінал відповіді органів ДРАЦС про шлюб та дітей загиблого ОСОБА_3 , копія довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_1 , заяви на виплату страхового відшкодування (3 шт). З листа Залізничного районного у м. Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану слідує, що актових записів про шлюб та народження дітей у ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не виявлено. Згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , 1959 р.н., є пенсіонером за віком, щомісячний розмір пенсії якої з травня по жовтень 2020 року складав 1802,74 грн. Відповідно до довідки Ковалівської сільської ради від 01.02.2020, згідно даних по господарського обліку територіальної громади, а саме по господарського номеру НОМЕР_4 книги №1 та адресної картотеки до складу сім`ї ОСОБА_3 входила мати - ОСОБА_1 , 1959 р.н. З довідки Ковалівської сільської ради №2649 від 19.11.2020, слідує, що на день смерті сина ОСОБА_7 , позивач постійно проживала разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 і він входив до склад сім`ї позивача ,яка перебувала на його утриманні. З акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 від 25.01.2022, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 проживає у власному житловому будинку без ремонту, отримує пенсію за віком, транспортним засобом не володіє, придбання нової побутової техніки нею не здійснювалося. Відповідно до довідки та виписки із медичної карти амбулаторного хворого №621738 від 27.01.2012, ОСОБА_1 я тривалий час хворіє на захворювання серцево-судинної системи та перебуває на обліку з приводу Ішемічної хвороби серця, Атеросклеротичного кардіосклерозу, Гіпертонічної хвороби ІІ стадії ІІ ступеня, Гіпертензивного серця СН І. Як вбачається із матеріалів справи, як на момент звернення до суду із позовом, так і на час розгляду справи відповідач виплату страхового відшкодування в зв`язку з втратою годувальника на користь позивача не здійснив. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3 перебувала на утриманні останнього, крім того згідно закону мала право на таке утримання, тому відповідно до статей 1187, 1200 ЦК України та статей 6, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на її користь підлягає стягненню страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника та витрати на поховання. Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Згідно з положеннями ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Спірні правовідносини в справі регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Згідно з п.2 абз. 2 ч.1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є матір`ю померлого ОСОБА_3 , який одружений не був та дітей не мав. Факт настання страхового випадку ніким у справі не оспорюється та зафіксований правоохоронними органами. Як вбачається із матеріалів прави, відповідачем здійснено виплату позивачу страхового відшкодування із заподіянням моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн. Верховний Суд у постанові від 01.12.2021 у справі №127/13341/20 звернув увагу, що якщо предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала на те, що вона, як матір померлого ОСОБА_3 , на підставі п.27.2. ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право відшкодування шкоди встановленої ст. 1200 ЦК України, у зв`язку зі смертю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні. При цьому позивач, як доказ вказаних обставин надала довідку сільської ради. Так, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, яка проживала однією сім`єю із сином та перебувала на його утриманні, що підтверджується довідкою сільської ради. Відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 08.09.2021 у справі № 577/1316/20. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи доведено, що позивач є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання. З чим погоджується Вінницький апеляційний суд. Щодо вирішення питання відшкодування витрат на поховання ОСОБА_3 , Вінницький апеляційний суд виходить з наступного. Як вбачається із матеріалів справи, подаючи відзив на позовну заяву відповідач вказував на те, що витрати на поховання сина ОСОБА_3 у сумі 15 535,00 грн позивачу відшкодовано. Так, суд першої інстанції в рішенні суду вказав, що у відзиві на позов відповідач зазначав про відшкодування позивачу витрат на поховання сина, проте належних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надав. Вінницький апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду, оскільки під час вирішення спору судом належним чином не з`ясовано вказану обставину, не встановлено фактичних обставин справи щодо такої виплати. Зокрема не з`ясовано це питання у позивача, який наполягав на задоволенні позову. Тому, докази, які були подані до апеляційної скарги скаржником, зокрема квитанція на суму 15 535,00 грн, в силу ч.3 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом приймається. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення витрат на поховання. Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині приймаються до уваги, адже спростовують висновки суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, що позивач отримує пенсію, яка є більша ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, не приймаються до уваги, оскільки саме по собі отримання пенсії, яка перевищує прожитковий мінімум, не свідчить про відсутність потреби у матеріальній допомозі. Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та до уваги Вінницьким апеляційним судом не приймаються. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову про стягнення витрат на поховання, відповідно підлягають вирішенню питання розподілу судових витрат. Згідно з частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме: на 92,05% (розрахунок 180 000,00 грн. (задоволена частинна вимог): 195 535,00 грн. (ціна позову)) х 100 = 92,05%. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, а позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судових витрат на підставі п.2 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», тому судові витрати, понесені ПрАТ «СК «ТАС» у зв`язку з переглядом справи в суді за апеляційної інстанції в сумі 233,18 грн. (виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог), слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ТАС» задоволено частково, тому йому слід сплатити судовий збір за перегляд справи в суді за першої інстанції в розмірі 1800,00 грн на користь держави, виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою. На підставі викладеного, керуючись ст.367, ч.1 ст. 369, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» задовольнити частково. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення витрат на поховання в розмірі 15535,00 гривень скасувати, ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1800,00 гривень на користь держави. Судовий збір, сплачений Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» за подання апеляційної скарги в розмірі 233,18 гривень компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та відповідно до вимог п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 24 квітня 2023 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало