Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/6393/23

Справа № 127/6393/23 Провадження № 22-ц/801/1450/2023 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2023 рокуСправа № 127/6393/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Медвецького С. К., суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П., учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант», розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/6393/23 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Ан О. В. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У березні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант» (далі - ТДВ «СК Альфа-Гарант») про відшкодування шкоди. Позов мотивований тим, що 02 жовтня 2022 року о 19 год 10 хв у місті Вінниці по вулиці Данила Нечая відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «CHRYSLER GR.VOYAGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . У результаті ДТП останній отримав травми та помер під час транспортування у лікарню. За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022020000000544. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «CHRYSLER GR.VOYAGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ «СК Альфа-гарант». 20 жовтня 2022 року вони повідомили відповідача про настання страхового випадку та звернулися з заявою про виплату страхового відшкодування. ТДВ «СК Альфа-Гарант» страхове відшкодування не здійснило та не повідомило про прийняте рішення. Посилаючись на ці обставини, позивачі просили суд: стягнути з ТДВ «СК Альфа Гарант» на користь ОСОБА_2 40 200 грн моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_4 ; стягнути з ТДВ «СК Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 219 620 грн відшкодування шкоди, з яких: 15 200 грн - витрат на поховання померлого, 40 200 грн - моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_4 , 164 400 грн (залишок ліміта) - шкоди заподіяної смертю потерпілого, на умовах встановлених статтею 1200 ЦК України, як особі, яка була на утриманні загиблого; вирішити питання судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «СК Альфа Гарант» на користь ОСОБА_2 40 200 грн моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Стягнуто з ТДВ «СК Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 219 620 грн відшкодування шкоди, з яких: 40 200 грн - відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, 15 020 грн - витрати на поховання, 164 400 грн (залишок ліміта) - шкода, заподіяної смертю потерпілого його утриманцю. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що: відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; зібраними у справі доказами встановлено факт настання страхового випадку, а також розмір заподіяної шкоди, що визначений позивачами; ОСОБА_1 є особою пенсійного віку, отримує пенсію та має право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого право на утримання від якого вона мала; відповідачем не спростована сума страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У червні 2023 року ТДВ «СК Альфа-гарант» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 липня 2023 року для розгляду цієї справи замінено суддю Копаничук С. Г. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 липня 2023 року справу призначено до розгляду на 27 липня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи; заявляючи вимогу про відшкодування шкоди позивач не надав суду доказів вини страхувальника; прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування неможливе до набуття вироку у кримінальному провадженні законної сили, тому позов є передчасним та необґрунтованим; суд першої інстанції не урахував, що у настанні ДТП є вина загиблого ОСОБА_4 ; довідка з Пенсійного фонду про те, що ОСОБА_1 пенсіонерка та її пенсія менша за пенсію померлого чоловіка не підтверджує факт її перебування на утриманні чоловіка. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Синюк С. Л. указує, що: рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують; якщо шкода, пов`язана зі смертю потерпілого, була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, то відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду; вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування; на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір; настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та у межах страхової суми; страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим); ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, перебувала на утриманні потерпілого, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки шкоди, заподіяної втратою годувальника. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 02 жовтня 2022 року о 19 год 10 хв у місті Вінниці по вулиці Данила Нечая відбулася ДТП за участю автомобіля марки «CHRYSLER GR.VOYAGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 . У результаті ДТП останній отримав травми та помер під час транспортування у лікарню. За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022020000000544. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «CHRYSLER GR.VOYAGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ТДВ «СК Альфа-гарант», відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ2197222. Страхова сума за полісом № 2197222 на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 260 000 грн. ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , померлий ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 жовтня 2022 року позивачі звернулись до відповідача з повідомленням про ДТП та заявами про виплату страхового відшкодування. Відповідно до довідки Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 8582/0200-0206-12 від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_4 перебував на обліку у Пенсійному фонді України у Вінницькій області та отримував пенсію за віком. Загальна сума отриманих коштів за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року склала 37 992,92 грн. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Пенсійному фонді України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком. З довідки Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 8705/0200-0206-12 від 25 жовтня 2022 року слідує, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку та отримує пенсію по втраті годувальника. 04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_4 , витрати на поховання якого склали 15 020 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справи, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною четвертою статті 19 ЦПК України встановлено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, яка виникла з правовідносин стосовно відшкодування шкоди та ціна позову складає 260 000 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором страхування, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Частинами першою, другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, дійшов висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача незалежно від наявності вини. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах по справах: 751/8121/17 від 14 січня 2019 року, №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року, №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року, та № 126/1439/17 від 01 лютого 2018 року. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Отже, шкода спричинена смертю ОСОБА_4 , яка сталася унаслідок наїзду на нього автомобіля марки «CHRYSLER GR.VOYAGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , який у відповідності до частини першої статті 1187 ЦК України є джерелом підвищеної небезпеки, має бути відшкодована у повному обсязі, незалежно від наявності вини водія ОСОБА_3 . Посилання відповідача як на підставу звільнення від обов`язку відшкодовувати заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду - відсутність вироку, що набув законної сили, є такими, що суперечать закону. Відповідно до частин першої - третьої статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Матеріали справи не містять доказів про наявність умислу в діях потерпілого ОСОБА_4 . Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Підпунктом 3 частини першої статті 980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Матеріалами справи встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «CHRYSLER GR.VOYAGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в ТДВ «СК Альфа Гарант», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ2197222. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховий випадок - це дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Пунктом 27.3. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Тому особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_2 . Мінімальна заробітна плата станом на 02 жовтня 2022 року (день загибелі потерпілого) становила 6700 грн. Ураховуючи викладене, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80 400 (12 х 6700) грн, яка підлягає поділу між позивачами у рівних частках, тобто по 40 200 грн. Крім того, страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Заявлені позивачкою ОСОБА_1 витрати на поховання документально підтверджуються у розмірі 15 020 грн. Факт понесення таких витрат та їх розмір відповідачем не оспорюється. Крім цього, сума понесених витрат на поховання чоловіка не перевищує максимального розміру таких виплат, що передбачений частиною четвертою статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТДВ «СК Альфа-Гарант» на користь позивачів по 40 200 грн моральної шкоди та 15 020 грн витрат на поховання на користь ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Разом з тим, згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Зазначена норма права за способом викладення змісту містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою. Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті. Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону. При цьому, факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та її померлий чоловік ОСОБА_4 перебували на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця та Вінницький район) та отримували пенсію за віком, що підтверджується довідкою Управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та пенсійним посвідченням ОСОБА_1 . Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України). Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу який міститься у справі, мотивує відхилення або урахування кожного доказу. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого ОСОБА_4 , який був пенсіонером та отримував пенсію в силу досягнення пенсійного віку та можливість його утримувати позивачку, а також доказів того, що основним і постійним джерелом засобів до існування позивачки була для неї допомога з боку ОСОБА_4 , а не її дохід отриманий у виді пенсії. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, отримує дохід у вигляді пенсії, нею не доведено факт перебування на утриманні померлого ОСОБА_4 , оскільки сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не свідчить про перебування на його утриманні, що на думку апеляційного суду виключає можливість отримання нею страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача страхового відшкодування у порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 164 400 грн є безпідставними, тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2023 року у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги. Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи доводи апеляційної скарги та встановлені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2023 року у частині задоволення вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого його утриманцю з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги. Щодо судових витрат в суді апеляційної інстанції Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Апеляційним судом рішення суду в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого його утриманцю скасовується з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, а тому апеляційний суд скасовує це ж рішення в частині розподілу судових витрат та змінює їх розподіл. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом другим частини першої статті п`ятої Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Отже, позивачі звільнені від сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову у цій справі становить 260 000 грн. Виходячи із заявлених позовних вимог, сума судового збору за подання позовної заяви, від сплати якого звільнені позивачі, становить 2600 грн. Законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 150 % ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми. Отже, за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3900 грн (2600 грн х 150 %). Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог (36,77%), а також те, що позивачі звільнені від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути 956 грн судового збору за подання позовної заяви. Оскільки судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ТДВ «СК Альфа-Гарант» задоволено частково (63,23%), а позивачі звільнені від сплати судового збору, то судовий збір сплачений ТДВ «СК Альфа-Гарант» у розмірі 2465,97 грн (3900 грн х 63,23% / 100%) слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Синюк С. Л. порушує питання про стягнення з ТДВ «СК Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, однак доказів понесення судових витрат у цій справі стороною позивачів не надано, тому відсутні правові підстави для їх компенсації за рахунок іншої сторони. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант» задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2023 року в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 164 400 грн шкоди, заподіяної смертю потерпілого його утриманцю та в частині розподілу судових витрат скасувати й ухвалити у цих частинах нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в частині вимоги ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної смертю потерпілого його утриманцю відмовити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант» на користь держави 956 грн судового збору за подання позовної заяви. У решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2023 року залишити без змін. Судовий збір сплачений Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа Гарант» за подання апеляційної скарги у розмірі 2465,97 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ судді: Віталій ОНІЩУК Віктор РИБЧИНСЬКИЙ