Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/10397/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/10397/21 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 20 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із вказаним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просив: - визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні у кратному відношенні період роботи з 5 серпня 1985 року по 1 січня 1991 року на виробничому об`єднанні Вар`єганафтогаз» один рік за півтора та перерахунку пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за періоди роботи: з серпня по грудень 1985року; з січня по грудень 1986 року; з січня по грудень 1987 року; січня по грудень 1988 року; з січня по грудень 1989 року; з січня по грудень 1990 року; з січня по грудень 1991 року; з січня по грудень 1992 року; з січня по грудень 1993 року згідно довідок № 01-39-ВНГ -410 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ -411 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ -412 від 13.04.2021 виданих публічним акціонерним товариством «Вар`єганафтогаз» Ханти-Мансійського автономного округу - Югра, м. Радужний, Російської Федерації; - рішення №221250002291 від 18.06.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області визнати протиправним та скасувати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 1 серпня 1985 року по 1 січня 1991 року на виробничому об`єднанні "Вар`єганафтогаз" один рік роботи за півтора та здійснити перерахунок й виплату пенсії за віком з урахуванням стажу роботи в районі Крайньої Півночі та заробітної плати за періоди роботи: з серпня по грудень 1985 року; з січня по грудень 1986 року; з січня по грудень 1987 року; з січня по грудень 1988 року; з січня по грудень 1989 року; з січня по грудень 1990 року; з січня по грудень 1991 року; з січня по грудень 1992 року; з січня по грудень 1993 року згідно довідок №01-39-ВНГ - 410 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 411 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 412 від 13.04.2021 виданих публічним акціонерним товариством «Вар`єганафтогаз» Ханти-Мансійського автономного округу - Югра, м. Радужний, Російської Федерації починаючи з 23 листопада 2020 року з урахуванням виплачених сум. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено частково: - визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з серпня по грудень 1985 року; з січня по грудень 1986 року; з січня по грудень 1987 року; січня по грудень 1988 року; з січня по грудень 1989 року; з січня по грудень 1990 року; з січня по грудень 1991 року; з січня по грудень 1992 року; з січня по грудень 1993 року в півтора кратному розмірі до загального стажу роботи у районі Крайньої Півночі. - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з серпня по грудень 1985 року; з січня по грудень 1986 року; з січня по грудень 1987 року; січня по грудень 1988 року; з січня по грудень 1989 року; з січня по грудень 1990 року; з січня по грудень 1991 року; з січня по грудень 1992 року; з січня по грудень 1993 року в півтора кратному розмірі до загального стажу роботи у районі Крайньої Півночі. - в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять суд: позивач - скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги задовольнити; відповідач - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 23.11.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003. Згідно із записами трудової книжки позивач з 1985 року по 1993 рік працював у публічному акціонерному товаристві «Вар`єганафтогаз» м. Радужний, Ханти-Мансійського автономного округу - Югра Російської Федерації, що відноситься до районів Крайньої Півночі. 01.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періодів роботи в районі Крайньої Півночі, однак отримав лист від 04.08.2021 №6823-5460/Д-03/8-2200/21, яким відмовлено в зарахуванні спірних періодів, оскільки трудових договорів та інших документів, які б підтверджували факт їх укладання, за період роботи в районах Крайньої Півночі з 1985 по 1993 рік позивачем не надано, а тому звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що станом на момент звернення позивача з заявою про призначення йому пенсії, відповідач повинен був при обчислені стажу роботи позивача за період з серпня 1985 року по грудень 1993 року застосовувати пільговий коефіцієнт (один рік за один рік і шість місяців), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Водночас, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії відповідача щодо неврахування довідок про розмір заробітної плати в умовах Крайньої Півночі, є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства. Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача, суд враховує наступне. Відповідно до абз.1 та 2 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Відповідно до п.п. "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах. Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п`яти до трьох років. Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності. Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року. Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Отже, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Зі змісту зазначених правових норм слідує, що особа, яка працювала в районах Крайньої Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі не менше трьох років до 01.01.1991 року має право на пільговий розрахунок її стажу. Так, підставою для отримання пільгового стажу є сам факт роботи особи на Крайній Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі на умовах укладання нею трудової угоди не менше ніж на три роки. Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно до абз.3 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Згідно з положеннями абз.3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Отже, з урахуванням вищезазначених норм права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 18.06.2020 року у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 року у справі №140/1319/16-а, від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а. Враховуючи той факт, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняй до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що до стажу роботи позивача в період до 01.01.1991 повинен застосовуватись пільговий коефіцієнт (один рік за один рік і шість місяців). Щодо періоду стажу після 01.01.1991, колегія суддів зазначає наступне. Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991. Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Тимчасовій угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996 № 10-3). Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача зарахувати до загального стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1991 по грудень 1993 року в півторакратному розмірі підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів враховує, що в позовній заяві позивач просив зарахувати до загального стажу стаж роботи з 01.08.1985 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі в півторакратному розмірі. Отже, суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 14.03.2023 у справі №160/20914/21. З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області підлягає частковому задоволенню. Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку. Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод. Згідно з частинами другою та третьою ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії. Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди. Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи РФ відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства РФ. Аналогічні положення закріплені і в частині третій статті 96 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15 травня 1990 року № 1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону. Відповідно до статті 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 01 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Пунктом 2 статті 41 Закону № 1058-IV визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01 квітня 2004 року), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01 липня 1998 року) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов`язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ. Тобто, такий коефіцієнт пов`язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі. Отже, Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта. Наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України, у зв`язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі, є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства. Крім того, питання неврахування при розрахунку пенсії північної надбавки було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №489/5283/16-а дійшла висновку, що законодавством не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. Таким чином колегія дійшла висновку, що для розрахунку розміру пенсії позивач має право на врахування даних заробітної плати, зазначених у довідках №01-39-ВНГ - 410 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 411 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 412 від 13.04.2021, виданих публічним акціонерним товариством «Вар`єганафтогаз» Ханти-Мансійського автономного округу - Югра, м. Радужний, Російської Федерації. Однак, зважаючи на викладені вище положення чинного законодавства України та обов`язкові для врахування правові висновки суду касаційної інстанції, такий розрахунок розміру пенсії позивача проводиться без врахування сум районного коефіцієнту до заробітку, з якого обчислюється пенсія. Оцінюючи доводи сторін у справі щодо дати перерахунку пенсії позивача, з якої підлягають врахуванню довідки №01-39-ВНГ - 410 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 411 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 412 від 13.04.2021, колегія Сьомого апеляційного адміністративного суду дослідила матеріали справи, копії матеріалів пенсійної справи, та виходить з наступних встановлених у цій справі обставин. Відповідно до ч.4 ст. 40 Закону №1058 перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Водночас згідно з обставинами, встановленими у справі, вказані вище довідки надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області після 15.05.2021. Заяву про перерахунок пенсії у зв`язку з надходженням вказаних вище довідок, які були відсутні на час призначення пенсії, позивач подав до пенсійного органу 02.06.2021. Згідно з матеріалами справи такопіями матеріалів пенсійної справи такий перерахунок відповідач виконав з 01.06.2021. 01.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням додаткових довідок та просив його провести з 22.11.2020, в чому йому було відмовлено. Визначаючись щодо обгрунтованості позовних вимог про проведення перерахунку пенсії з дати її призначення, колегія вважає, що при цьому врахуванню підлягають саме обставини, що відповідні довідки про розмір та періоди виплати заробітної плати надійшли до органу Пенсійного фонду після звернення позивача із заявою про призначення пенсії, оскільки пенсіонер не мав можливості самостійно подати ці відомості. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 саме з 23.11.2020 року дати призначення йому пенсії. Водночас, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення №221250002291 від 18.06.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не підлягає задоволенню, оскільки вказаним рішенням відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, тому дане рішення не стосується (зарахування/не зарахування) спірних періодів та не стосується предмету спору. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Отже, висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року в півторакратному розмірі до загального стажу роботи в районі Крайньої Півночі. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року в півтора кратному розмірі до загального стажу роботи в районі Крайньої Півночі та провести переахунок пенсії з урахуванням заробітної плати, вказаної в довідках №01-39-ВНГ - 410 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 411 від 13.04.2021, № 01-39-ВНГ - 412 від 13.04.2021, виданих публічним акціонерним товариством «Вар`єганафтогаз» Ханти-Мансійського автономного округу - Югра, м. Радужний, Російської Федерації, без врахування районних коефіцієнтів, з 23 листопада 2020 року та з урахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1135 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.