Постанова 4855 № 620/6420/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6420/22 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив суд: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправним, щодо не збільшення пенсії ОСОБА_1 на 10%, з 01.01.2018, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеному до категорії 1; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із збільшенням на 10%, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеному до категорії 1, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження пенсії максимальним розміром; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату різниці між нарахованою та отриманою пенсією з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата пенсії із збільшенням на 10%, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеному до категорії 1, без обмеження пенсії максимальним розміром. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, апелянт вказує на протиправність дій ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови здійснити йому перерахунок пенсії по 2-й групі інвалідності як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесений до категорії 1, відповідно до статті 63 Закону №2262-XII на підставі постанов Кабінету Міністрів України №704 і №103 із збільшенням на 10 % відповідних сум грошового забезпечення, з якого була обчислена при призначенні його пенсія згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області. З 03 грудня 1994 року Чернігівський обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України призначив позивачу пенсію за вислугу років (28 років) відповідно до пунктів «а» та «в» статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 79 % відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 36), з 01 червня 1995 року у розмірі 84% грошового забезпечення (а.с.15). Також, судом першої інстанції встановлено, що з 01.04.2010 позивач отримує інший вид пенсії, а саме по 2-й групі інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до статті 21 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80% грошового забезпечення, яку й отримує по теперішній час (а.с. 36 на звороті). ГУ ПФУ в Чернігівській області проводило позивачу неодноразово перерахунок пенсії по 2-й групі інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС з 01 січня 2018 року, з 01 квітня 2019 року, з 01 лютого 2020 року, при цьому основний розмір пенсії позивача склав 80 % відповідних сум грошового забезпечення (а. с. 37-38). 11 серпня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 01 січня 2018 року пенсії з урахуванням збільшення пенсії на 10 %, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (а. с. 17,18). Листом від 08 вересня 2022 року відповідач відмовив позивачу у здійснені перерахунку пенсії зі збільшення на 10 %, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, категорії 1 за відсутності законних підстав. Не погоджуючись із відмовою у здійснені перерахунку пенсії зі збільшенням на 10 %, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, категорії 1, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не має права на отримання збільшення пенсії на 10% сум грошового забезпечення, як особа яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 1, оскільки останній отримує пенсію по 2-й групі інвалідності відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ, а не за вислугу років відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Наразі, пунктом «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Згідно положень пункту «в» статті 13 Закону №2262-ХІІ особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугою строків служби збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2, категорій 2 та 3 - 80 процентів. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (далі - Закон № 3591-IV) (набрав чинності 29.04.2006) внесено зміни до ст. 13 Закону № 2262-XII, згідно яких не передбачено збільшення пенсії за вислугу років (на 5 та 10 процентів відповідних сум грошового забезпечення) учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби. Згідно статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку). Перерахунок призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій визначено статтею 63 цього Закону (у редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивачу), відповідно до частин першої, третьої та четвертої якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням у дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відтак, відсотковий розмір пенсії до відповідних сум грошового забезпечення при її призначенні установлюється статтею 13 Закону №2262-ХІІ саме на час призначення пенсії. Натомість розміри складових грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія при її перерахунку на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ, визначаються на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Отже складові грошового забезпечення, з яких обчислюється та перераховується пенсія, та їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Водночас відсоткове співвідношення раніше призначеної відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії до відповідних сум грошового забезпечення є сталим, оскільки установлюється на день призначення пенсії. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 200/7786/19-а, зазначила, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на основі постанов № 103 і 704 немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним. Судом першої інстанції встановлено, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу в грудні 1994 року відповідно до пунктів «а», «в» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, її розмір складав спочатку 79%, а з 01 червня 1995 року - 84 % від грошового забезпечення, у тому числі 5 % - збільшення розміру пенсії на підставі пункту «в» частини першої статті 13 цього Закону як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби. Наразі, закон №2262-ХІІ, в редакції станом на момент призначення пенсії позивачу за вислугу років передбачав, зокрема, збільшення пенсії на 10 процентів сум грошового забезпечення лише особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» статті 13, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, тобто особам які отримують пенсію за вислугу років згідно статті 13 Закону №2262-ХІІ. Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що з 01.04.2010 позивачу призначено інший вид пенсії, а саме пенсію по 2-й групі інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ, в розмірі 80% грошового забезпечення (а.с. 36 на звороті), яку він отримує по теперішній час. Отже, позивач з 01.04.2010 отримує пенсію по 2-й групі інвалідності внаслідок аварії на ЧАЕС відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ, яка не передбачає збільшення пенсії на 10 процентів сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії

1. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має права на отримання збільшення пенсії на 10 процентів сум грошового забезпечення, як особа яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 1, оскільки останній отримує пенсію по 2-й групі інвалідності відповідно до статті 21 Закону №2262-ХІІ, а не за вислугу років відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ. Також, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу без обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки з матеріалів справи убачається, що пенсія ОСОБА_1 виплачується без обмеження максимальним розміром в розмірі 27679,97 грн. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Також, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Виходячи з встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 20.04.2023р.)