Постанова 4855 № 620/2563/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2563/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА Іменем України 06 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області , в якому просить: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в перерахунку та виплаті пенсії позивачу з 10-відсотковим збільшенням, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, який під час проходження військової служби брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений в установленому Законом порядку до категорії 1 під час проходження військової служби; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону №2262-XII від 09 квітня 1992 року у порядку і розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та від 21 лютого 2018 року № 103 із збільшенням пенсії на 10% як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, який під час проходження військової служби брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений в установленому Законом порядку до категорії 1 під час проходження військової служби, з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що він отримує пенсію відповідно до ст.23 Закону №2262-XII, що дає йому право на отримання спірної доплати. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 (а.с. 13), особою з інвалідністю ІІІ групи (а.с. 13, 14), перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області (а. с. 10). З 15.01.2001 позивачу призначено пенсію за вислугу років (29 років) відповідно до пунктів «а» та «в» статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 92% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням участі на ЧАЕС), з 01.01.2008 - у розмірі 82% грошового забезпечення (а.с. 17). Надалі позивач отримував пенсію по інвалідності у розмірі 82% грошового забезпечення (а.с. 18). 02.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок з 01 січня 2018 року пенсії з урахуванням збільшення пенсії на 10%, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (а.с. 8-9). Відповідно до листа відповідача, позивач отримує пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 10). Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивача як військовослужбовця, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесений до категорії 1, відповідно до статті 63 Закону №2262-XII на підставі постанов Кабінету Міністрів України №704 і №103 із збільшенням на 10% відповідних сум грошового забезпечення, з якого була обчислена при призначенні його пенсія згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку, що позивач не має права на отримання збільшення пенсії на 10% сум грошового забезпечення, як особа яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 1, оскільки останній отримує пенсію по 3-й групі інвалідності відповідно до статті 23 Закону №2262-ХІІ, а не за вислугу років відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Пунктом «а» статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Згідно положень пункту «в» статті 13 Закону №2262-ХІІ особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. В подальшому, пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 №3591-IV, який набрав чинності 29 квітня 2006 року, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено редакцію пункту «в» вказаної статті, а саме-виключено можливість збільшення основної пенсії на 10% та 5% відповідних сум грошового забезпечення для осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1 та

2. Згідно статті 21 Закону №2262-ХІІ пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку). Перерахунок призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій визначено статтею 63 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до частин першої, третьої та четвертої якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням у дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таким чином, відсотковий розмір пенсії до відповідних сум грошового забезпечення при її призначенні установлюється статтею 13 Закону №2262-ХІІ саме на час призначення пенсії. Натомість розміри складових грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія при її перерахунку на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ, визначаються на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Отже складові грошового забезпечення, з яких обчислюється та перераховується пенсія, та їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Водночас відсоткове співвідношення раніше призначеної відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії до відповідних сум грошового забезпечення є сталим, оскільки установлюється на день призначення пенсії. Верховний Суд України в постанові від 18 червня 2014 року у справі №21-38а14 дійшов висновку про те, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 01 січня 2008 року, стаття 13 Закону №2262-ХІІ не передбачала 10-відсоткового збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б установлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-відсоткової доплати для зазначених військовослужбовців немає. Аналогічного висновку в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 752/17929/13-а, від 21 березня 2019 року у справі №275/383/17 та від 16 серпня 2021 року у справі № 240/5019/18 дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2022 року у справі №200/7786/19-а відступила від цього висновку Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зазначивши, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на основі постанов № 103 і 704 немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним. З матеріалів справи встановлено, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу з 15.01.2001 відповідно до пунктів «а», «в» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ і її розмір складав 92% від грошового забезпечення, у тому числі 10% - збільшення розміру пенсії на підставі пункту «в» частини першої статті 13 цього Закону як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби, віднесений до категорії

1. Проте відповідно до листа відповідача (а.с. 10), позивач отримує інший вид пенсії, а саме пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, Закон №2262-ХІІ, в редакції станом на момент призначення пенсії позивачу за вислугу років передбачав, зокрема, збільшення пенсії на 10 процентів сум грошового забезпечення лише особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» статті 13, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, тобто особам які отримують пенсію за вислугу років згідно статті 13 Закону №2262-ХІІ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не має права на отримання збільшення пенсії на 10% сум грошового забезпечення, як особа яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 1, оскільки останній отримує пенсію по 3-й групі інвалідності відповідно до статті 23 Закону №2262-ХІІ, а не за вислугу років відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ. Разом із тим, апелянт стверджує, що він отримує пенсію відповідно до ст.23 Закону №2262-XII, що в свою чергу дає йому право на отримання спірної доплати. Відповідно до ст.23 Закону №2262-XII в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13). З аналізу змісту даної статті вбачається, що вона стосується положень, розмірів та складових пенсії, які перераховані саме у пункті «а» статті 12 Закону №2262-XII та пункті «а» статті 13 Закону №2262-XII. Будь-яких посилань на включення до цих складових доплат, що зазначені у пункті «в» статті 13 Закону №2262-XII, стаття 23 Закону №2262-XII не містить, тому твердження апелянта про наявність у нього права щодо отримання збільшення пенсії на 10% сум грошового забезпечення, як особа яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 1, є необгрунтованим. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких