Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/11708/21

Головуючий І інстанції: І.Г. Шевченко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 р. Справа № 480/11708/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Голови Сумської обласної державної адміністрації Живицького Дмитра Олексійовича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/11708/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної державної адміністрації - Сумської обласної військової адміністрації , Голови Сумської обласної державної адміністрації Живицького Дмитра Олексійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до з позовною заявою до голови Сумської обласної державної адміністрації Живицького Дмитра Олексійовича (далі - відповідач-1, голова Сумської ОДА Живицький Д.О.), Сумської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-2, Сумська ОДА), в якій просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність голови Сумської ОДА щодо не призначення на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації переможця конкурсу ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати голову Сумської ОДА призначити на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації переможця конкурсу ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перемігши у конкурсі, пройшовши спеціальну перевірку та отримавши погодження про призначення на посаду від профільного міністерства, позивач так і не призначений на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА з незрозумілих та незалежних від нього причин та обставин. При цьому, Законом України "Про державну службу" як спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу передбачає, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки. Законом України "Про державну службу" не визначено жодних винятків для відтермінування прийняття рішення про призначення на посаду переможця конкурсу, а передбачає обов`язок суб`єкта призначення в п`ятиденний строк прийняти рішення про призначення переможця конкурсу на посаду після отримання таким суб`єктом призначення результатів спеціальної перевірки. Відтак голова Сумської ОДА, на виконання п. 5, 6, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" як суб`єкт призначення, повинен був не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки прийняти розпорядження про призначення ОСОБА_1 на посаду Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації. Однак відповідачем були грубо порушені вказані строки, і навіть на заяву позивача про призначення на посаду чи повідомлення причин не призначення не надано відповіді. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність голови Сумської обласної державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації. Зобов`язано голову Сумської обласної державної адміністрації прийняти рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Сумської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем-1 подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що згідно з резолюцією голови Сумської обласної державної адміністрації від 07.05.2021, зазначеної на поясненні на лист НАЗК щодо виявлених фактів розбіжностей у декларації, керівнику апарату Сумської обласної державної адміністрації було доручено підготувати документи щодо призначення ОСОБА_1 на посаду. Проте, відповідно до наказу Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації від 25.05.2021 № 24-К ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу організації будівництва управління технічного нагляду та організації будівництва Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації за угодою сторін. Надалі, управління з питань персоналу апарату Сумської обласної державної адміністрації неодноразово намагалось зв`язатися з позивачем за номером +380957087983 (наведений номер телефону зазначений і у позовній заяві, що свідчить про його актуальність) з метою оформлення документів щодо його призначення на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації. На телефонні дзвінки працівників управління з питань персоналу апарату Сумської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 не відповідав. 29.06.2021 на його адресу ( АДРЕСА_1 ) було надіслано рекомендований лист з проханням звернутися до управління з питань персоналу апарату Сумської обласної державної адміністрації, але 30.07.2021 лист було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання. Таким чином, Сумською ОДА були вжиті всі заходи щодо узгодження дати призначення на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, що є необхідним для підготовки проекту розпорядження голови Сумської ОДА. Щодо посилань позивача на відсутність повідомлення про причини не призначення на посаду, представник відповідачів у відзивах вказав, що 30.09.2021 від ОСОБА_1 надійшло звернення до гзпечення - січень 2008 року та за період з 01.04.2018 по 31.12.2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - березень 2018 року із урахуванням абзацу 4 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розпорядженням голови Сумської ОДА № 140-ОД від 17.03.2021 "Про оголошення конкурсу" оголошено конкурс на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (категорія "Б"), затверджено умови проведення конкурсу, адміністратора конкурсного відбору та доручено розмістити оголошення на Єдиному порталі вакансій державної служби (а.с.16-19). 30.03.2021 було проведено тестування кандидатів на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА (категорія "Б"), а також співбесіду у ході конкурсного відбору на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА (категорія "Б"), за результатами якої складено протокол №3 засідання конкурсної комісії на зайняття вакантних посад державної служби керівників структурних підрозділів Сумської ОДА (а.с.20-24, 134-138), згідно якого на засіданні вирішено конкурсній комісії на зайняття вакантних посад державної служби керівників структурних підрозділів Сумської ОДА внести голові Сумської ОДА пропозиції щодо кандидатур включених до загального рейтингу кандидатів на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА для проведення співбесіди з кандидатом з метою визначення переможця. При цьому, пунктом 2 вказаного протоколу від 30.03.2021 №3 визначено Управлінню з питань персоналу апарату Сумської ОДА не пізніше наступного робочого дня після визначення результатів конкурсу керівником державної служби забезпечити оприлюднення результатів конкурсу на Єдиному порталі вакансій державної служби (а.с.21). 06.04.2021 проведено співбесіду із кандидатами та ОСОБА_1 визнано переможцем, про що 07.04.2021 головою Сумської ОДА видане розпорядження № 80-К "Про визначення переможця конкурсу" (а.с.25,26, 133). Вказана інформація оприлюднена на Єдиному порталі вакансій державної служби (а.с.27). У подальшому, з метою перевірки відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, 09.04.2021 Сумською ОДА було направлено запити до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), відповідь на який отримано 19.04.2021 (а.с.28-30, 140-142), до Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідь на який отримано 19.04.2021 (а.с.31-36, 143-148), до Головного управління Національної поліції в Сумській області, відповідь на який отримано 19.04.2021 (а.с.37-39, 149-151), до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, відповідь на який отримано 23.04.2021 (а.с.40-41, 152-153), до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, відповідь на який було отримано 22.04.2021 (а.с.42-44, 155-157), Управлінню охорони здоров`я Сумської ОДА, відповідь на який було отримано 26.04.2021 (а.с.45-46, 158-159), Сумському обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, відповідь на який було отримано (а.с.47-48, 160-161), до Департаменту освіти і науки Сумської ОДА, відповідь на який було отримано 14.04.2021 (а.с.49-50, 162-163). Також позивачем було надано пояснення на лист НАЗК (а.с.121-122). Після отримання відповідей на запити, начальником управління з питань персоналу апарату Сумської ОДА було складено довідку про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , який претендує на зайняття посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА (а.с.51, 139), відповідно до якої інформація, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком не виявлено. Сумською ОДА було надіслано лист до Міністерства розвитку громад та територій України від 13.04.2021 №01-17/4711 "Про погодження призначення ОСОБА_1 " . Листом Міністерства розвитку громад та територій України від 13.05.2021 №7/23.1/6916-21 було погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА як переможця конкурсу (а.с.52). 29.06.2021 на адресу відповідача було надіслано листа, в якому позивача запрошувалось для оформлення документів на призначення на вакантну посаду (а.с.123). Втім, листом від 27.10.2021 відповідач на лист позивача щодо непризначення на посаду (а.с.129-130) повідомив ОСОБА_1 про неможливість призначити його на посаду через відсутність у нього сертифікату про рівень володіння державною мовою (а.с.128). Враховуючи тривале не призначення на посаду переможця конкурсу, позивач звернувся до голови Сумської ОДА з листом від 30.09.2021, в якому просив повідомити про причини не призначення на посаду та додав написану власноруч заяву про призначення на посаду за результатами перемоги в конкурсі (а.с.53-54), однак, відповіді на таку заяву, як стверджує позивач, не отримав. Не погодившись з такими діями відповідача-1, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі з наступних підстав. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу»), відповідно до ч.2 ст.1 якого державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (ч.1 ст.3 Закону України «Про державну службу»). Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду. Частиною 1 ст. 22 ЗУ «Про державну службу» передбачено, що з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно із ч.1,2,6 ст. 28 Закону України «Про державну службу» рішенням Комісії або конкурсної комісії визначаються кандидатури на зайняття посад державної служби, які набрали найбільшу загальну кількість балів за результатами складання загального рейтингу кандидатів (не більше трьох на одну посаду), для вибору суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця конкурсу. Результатами конкурсу є визначення суб`єктом призначення або керівником державної служби переможця (переможців) конкурсу (ч. 1). Рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом трьох років (ч.2). Кандидат, якого не визначено переможцем конкурсу, має право оскаржити рішення Комісії або конкурсної комісії до суду з підстав порушення умов або порядку проведення конкурсу, що могло істотно вплинути на його результати. Оскарження рішення Комісії або конкурсної комісії не зупиняє призначення переможця конкурсу на відповідну посаду державної служби (ч.6). Відповідно до ч.1,3,4 ст. 31 Закону України «Про державну службу» на посаду державної служби призначається переможець конкурсу (ч.1). Рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення після проведення співбесіди з кандидатом та підписання з ним контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Таке рішення приймається н е п і з н і ш е п ' я т и календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції (ч.3).У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, приймається рішення про відмову у призначенні на посаду державної служби (ч.4). Так, згідно із п.16 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №171 (далі - Порядок проведення спеціальної перевірки) рішення про призначення (обрання) або відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки, крім випадку, передбаченого пунктом 21 цього Порядку. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 31 Закону України «Про державну службу» рішення про призначення приймається на посади державної служби категорії "Б", які здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, - суб`єктом призначення, визначеним законом. У свою чергу згідно із ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон України «Про місцеві державні адміністрації») склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Статтею 39 цього ж Закону визначено повноваження голів місцевих державних адміністрацій, до яких, згідно із п.3 ч.1 цієї статті, належить призначення на посади та звільнення з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону. Згідно із ч.2 ст. 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.9 Положення про Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської ОДА від 17.04.2020 №170-ОД Департамент очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Сумської обласної державної адміністрації згідно із законодавством про державну службу за погодженням з Міністерством розвитку громад та територій України (т. 1 а.с.61). З аналізу викладених норм виходить, що саме на голову Сумської ОДА покладено обов`язок вирішення питання щодо призначення на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА, який є структурним підрозділом Сумської ОДА за погодженням з Міністерством розвитку громад та територій України. Таке рішення (призначити або відмовити у призначенні на посаду) голова Сумської ОДА зобов`язаний прийняти не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки. Втім з системного аналізу норм Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», висновується те, що призначення на посаду керівника структурного підрозділу обласної державної адміністрації є можливим за сукупності таких умов, як: визнання особи переможцем конкурсу; проходження ним спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції; проходження кандидатом співбесіди із суб`єктом призначення, отримання погодження Міністерства розвитку громад та територій України. Тобто голова обласної державної адміністрації не наділений самостійними повноваженнями щодо призначення на посаду керівників структурних підрозділів, такі повноваження в нього виникають при дотриманні відповідних умов, серед яких погодження з відповідним міністром є встановленою Законом обов`язковою умовою. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної під час розгляду справ у подібних правовідносин, у постановах від 18.02.2021 у справі 160/6885/19, від 14 липня 2022 року у справі № 640/23171/21. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 визначено переможцем конкурсу на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА (т. 1 а.с.20-25,26,27). Згідно із довідкою про результати спеціальної перевірки, щодо позивача було встановлено, що інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища або посади з підвищеним корупційним ризиком не виявлено (т. 1 а.с.51,139). На вимогу ухвали суду першої інстанції доказів щодо дати складання такої довідки (а.с.85), відповідачами суду надано не було та повідомлено про неможливість надання таких доказів через відсутність реквізитів у такій довідці, втім наголошено, що довідка складена після надходження усіх відповідей на запити про надання відомостей щодо ОСОБА_1 (т. 1 а.с.115). Відповіді на запити відповідача, надісланих в межах спеціальної перевірки, були отримані у період з 14.04.2021 по 26.04.2021 (т. 1 а.с.28-50,140-163). 13.05.2021 листом Міністерства розвиту громад та територій України за №7/23.1/6916-21 (т. 1 а.с.52) було погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації. Таким чином, приймаючи до уваги те, що рішення про призначення на спірну посаду приймається за відповідних умов, серед яких зокрема, погодження кандидатури Міністерством розвиту громад та територій України, саме після отримання такого погодження у суб`єкта призначення виник обов`язок щодо вирішення питання про призначення ОСОБА_1 на посаду. При цьому, як вже зазначалось вище згідно із п.16 Порядку проведення спеціальної перевірки рішення про призначення (обрання) або відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки. Згідно із ч.2 ст. 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій. За приписами ст.6,41 цього ж закону голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Однак, станом на час розгляду цієї справи рішення про призначення позивача або відмову у призначенні на спірну посаду, оформлене у вигляді розпорядження, головою Сумської ОДА не прийнято. Таких доказів суду не надано, як і не надано доказів вжиття головою Сумської ОДА заходів у встановлений Законом України «Про державну службу» строк щодо вирішення питання про призначення позивача на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА, зокрема, після погодження 13.05.2021 листом Міністерства розвиту громад та територій України за №7/23.1/6916-21. Велика Палата Верховного Суду, у своїх постановах неодноразово викладала свою позицію, підтриману постановою Великою Палатою Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі №9901/276/19 про те, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов`язаної особи існували певні об`єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк. Приймаючи до уваги, що рішення про призначення на спірну посаду приймається за відповідних умов, серед яких: визнання особи переможцем конкурсу; проходження ним спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції; проходження кандидатом співбесіди із суб`єктом призначення, отримання погодження Міністерства розвитку громад та територій України, відповідачами дотримання цих умов не заперечувалось, бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті головою Сумської ОДА рішення за результатами проведеного конкурсу на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА, не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2. ст..2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд доходить висновку про необхідність визнання такої бездіяльності протиправною. Посилання апелянта на те, що головою Сумської ОДА вживались заходи щодо повідомлення позивача про необхідність звернутись в управління з питань персоналу Сумської ОДА з метою оформлення документів щодо його призначення на вакантну посаду не спростовує вказаного вище висновку суду щодо протиправної бездіяльності відповідача-1, оскільки такий лист було надіслано лише 29.06.2022 (а.с.123-127), тобто поза межами встановленого Законом України «Про державну службу» строку для вирішення питання щодо призначення позивача на посаду за результатами конкурсу. Посилання апелянта на телефонні дзвінки, зроблені 07.06.2021, 08.06.2021, 09.06.2021 (а.с.128) також не приймаються до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження їх вчинення відповідачем не надано. Крім того, вказані дзвінки також були здійснені поза межами строку встановленого Законом України «Про державну службу» для вирішення питання щодо призначення позивача на посаду за результатами конкурсу. Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що станом на момент розгляду справи відповідач-1 позбавлений можливості прийняти рішення про призначення позивача на посаду, з підстав відсутності у ОСОБА_1 відповідного сертифікату на підтвердження рівня володіння державною мовою, а також притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи наступне. Верховною Радою 25.04.2019 було прийнято Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» № 2704-VIII (далі - Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»), що набрав чинності 16.07.2019, та який, серед іншого, визначив коло осіб, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків. До них, зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 цього Закону належать державні службовці. Відповідно до ч.2 ст.9 цього ж Закону володіти державною мовою зобов`язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою цієї статті. Втім, частина друга ст.10 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», відповідно до якої рівень володіння державною мовою особами, визначеними пунктами 1, 3, 4, 7, 9, 10, 13 частини першої статті 9 цього Закону, засвідчується державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою (далі - державний сертифікат), що видається Національною комісією зі стандартів державної мови відповідно до цього Закону, набрала чинності лише 16.07.2021. При оголошенні конкурсу наявність сертифікату не було обов`язковою умовою до кваліфікаційних вимог щодо зайняття вакантної посади (т. 1 а.с.17-19). Поряд з цим суд наголошує, що головою Сумської ОДА не прийнято жодного рішення за результатами проведеного конкурсу у формі розпорядження (щодо призначення чи відмову у призначенні на посаду), та вказаним обставинам відповідачем-1 не надана оцінка у відповідному рішенні за результатами проведеного конкурсу. Таким чином, вказані доводи не спростовують висновок суду про протиправну бездіяльність відповідача-1, яка встановлена судом у цьому рішенні. Посилання відповідача на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12.10.2021 у справі №591/6782/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за що встановлена ч.1 ст. 172-6 КУпАП (а.с.240), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обставини, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності також виникли поза межами строку, протягом якого голова Сумської ОДА зобов`язаний був прийняти рішення за результатами проведеного конкурсу на посаду директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА. Крім того, ця постанова була оскаржена до Сумського апеляційного суду, та станом на момент розгляду справи судове рішення за результатом апеляційного оскарження у справі №591/6782/21 ще не прийнято (т.1 а.с.241). Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам відповідачем-1 також не надана оцінка у відповідному рішенні за результатами проведеного конкурсу, так як головою Сумської ОДА не прийнято жодного рішення за результатами проведеного конкурсу у формі розпорядження (щодо призначення чи відмову у призначенні позивача на спірну посаду). Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях напрацював критерії, за якими втручання в особисте життя є порушенням прав людини у розумінні статті 8 Конвенції. Так, у пункті 266 рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України» (заява № 58812/15 та 4 інші заяви) зазначено, що втручання відповідає статті 8 Конвенції лише, якщо воно здійснювалося «згідно із законом» і було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення однієї або більше цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті Конвенції. Професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ. Зокрема, у пункті 165 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 07 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), пункт 25, Reports1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення від 29 квітня 2002 року у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. The UnitedKingdom), заява № 2346/02, пункт 61, 2002-III). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Урешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), пункт 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania) (), заяви № 55480/00, 59330/00, пункт 47, ECHR 2004-VIII та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пункти 22-25, від 28 травня 2009 року). Схожим чином, звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (див. рішення від 19 жовтня 2010 року у справі «Озпінар проти Туреччини» (Ozp.nar v. Turkey) (), заява № 20999/04, пункти 43-48). Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах «Пфайфер проти Австрії» (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, пункт 35, від 15 листопада 2007 року та «А. проти Норвегії» (А. v. Norway), заява № 28070/06, пункти 63, 64, від 09 квітня 2009 року). Тому обмеження, що накладаються на доступ особи до посади, публічний конкурс на заміщення якої ця особа перемогла, можуть розглядатися як втручання у приватне життя, якщо такі обмеження не здійснювалися «згідно із законом» та не були «необхідними у демократичному суспільстві» в розумінні статті 8 Конвенції. Беручи до уваги таке трактування ЄСПЛ статті 8 Конвенції, суд висновує про часткове втручання відповідача-1 у приватне життя позивача, оскільки ОСОБА_1 мав законні очікування на працевлаштування на посаду за наслідком проведеного конкурсу у строки, чітко встановлені законодавцем. Однак унаслідок протиправної бездіяльності відповідача-1 процедура його призначення не відбулася в межах визначеного законом строку. Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Установлена правова процедура як складова принципів законності та верховенства права є важливою гарантією зовнішньої форми поведінки з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до заінтересованої особи. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності голови Сумської обласної державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання голову Сумської ОДА прийняти рішення за результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади директора Департаменту капітального будівництва Сумської ОДА у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15 червня 2022 року у справі № 280/8547/20. Колегією суддів встановлено, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» в особі адвоката Молібог Юлії Миколаївни (далі - адвокат, Молібог Ю.М.). На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом було надано, в т.ч. копії, договору про надання правничої допомоги, укладеного 25.10.2021 між адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» в особі адвоката Молібог Ю.М. та позивачем (далі - Договір (а.с.65), детального опису робіт, виконаних адвокатом (а.с.67), рахунку на оплату від 01.11.2021 №119 на суму 20000грн. (а.с.66) та ордеру на надання правничої (правової допомоги (а.с.68). Так, згідно п.1 Договору адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси позивача в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма, без обмежень, правами представника (захисника), які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України у зв`язку із зверненням позивача до Сумського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності Голови Сумської обласної державної адміністрації щодо не призначення на посаду переможця конкурсу ОСОБА_1 . Всього гонорар Адвокатського об`єднання складає: 20000,00 грн. (п.4.2 Договору). Згідно детального опису робіт, адвокатом виконано наступні роботи: - консультація з позивачем - з розрахунку 1 година витраченого часу; - огляд та вивчення наданих документів - з розрахунку 1 година витраченого часу; - аналіз нормативно-правових актів, чинної практики ВС - з розрахунку 3 години витраченого часу; - складання позовної заяви - значний обсяг 11 сторінок, направлення клієнту реквізитів для сплати судового збору - з розрахунку 4 години витраченого часу; - виготовлення та завіряння додатків до позовної заяви, формування пакетів документів - з розрахунку 2 години витраченого часу. Згідно рахунку на оплату від 01.11.2021 позивачу виставлено адвокатським об`єднанням «Веріта Груп» до оплати 20000грн. (а.с.66). Вказані вище документи відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14 та підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі. Таким чином, розмір понесених позивачем витрат в ході судового розгляду справи підтверджується належними та допустимими в розумінні КАС України доказами. Крім того, при вирішенні цього питання судом ураховується, що жодних заперечень чи клопотань щодо незгоди із заявленим до відшкодування розміром чи зменшення витрат на правничу допомогу відповідачі до суду не надіслали. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що за відсутності клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, що передбачені у частині п`ятій статті 134 КАС України, та, відповідно, самостійно зменшувати розмір заявлених до відшкодування сум. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача 20000грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 року по справі №480/11708/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Голови Сумської обласної державної адміністрації Живицького Дмитра Олексійовича - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 по справі № 480/11708/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов