Постанова 4851 № 520/6115/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 р.Справа № 520/6115/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 31.01.20 року по справі № 520/6115/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ 18.06.2019 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - ДФС України, позивач), в якому просив суд: - визнати протиправними дії управління служби персоналу ДФС України щодо недопуску Ваца О.І. до участі у проведенні конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС, що був проведений на підставі наказу ДФС України №1993-0 від 22.10.2018 року "Про оголошення конкурсу"; - скасувати результати конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС, що був проведений на підставі наказу ДФС України №1993-0 від 22.10.2018 "Про оголошення конкурсу"; - визнати протиправною бездіяльність управління служби персоналу ДФС України щодо ненадсилання ОСОБА_1 як кандидату письмового повідомлення про результати конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС, що був проведений на підставі наказу ДФС України №1993-0 від 22.10.2018 року "Про оголошення конкурсу", протягом п`яти днів з дня їх оприлюднення; - зобов`язати ДФС України провести повторний конкурс на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що департаментом кадрової політики та роботи з персоналом ДФС його протиправно за надуманими підставами не допущено до участі у конкурсі на зайняття посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України. Крім того, відповідачем всупереч вимог чинного законодавства України не повідомлено ОСОБА_1 як кандидата на заміщення вакантної посади про результати конкурсу, проведеного на підставі наказу ДФС України №1993-0 від 22.10.2018. Вважаючи, що відповідачем порушено право позивача на доступ до державної служби, а також протиправно проведено конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця без урахування його кандидатури, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі № 520/6115/19 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій та бездіяльності протиправним, зобов`язання вчинити певні дії. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі № 520/6115/19 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року по справі №520/6115/19 скасовано, адміністративну справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 520/6115/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління служби персоналу ДФС України щодо ненадсилання ОСОБА_1 як кандидату письмового повідомлення про результати конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС, що був проведений на підставі наказу ДФС України №1993-0 від 22.10.2018 року "Про оголошення конкурсу", протягом п`яти днів з дня їх оприлюднення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 520/6115/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на час подачі документів позивач був діючим працівником ДФС, тому особова картка для участі у конкурсі подавалась ним у тому вигляді, в якому вона міститься в особовій справі позивача як державного службовця, з усіма заповненими рядками, в тому числі й тими, що заповнюються службою персоналу. Вважає, що додаткове заповнення позивачем окремих рядків своєї особової картки, яка подавалась на конкурс, замість служби персоналу не повинне бути підставою для неприйняття поданих позивачем документів та не свідчить про правомірність дій відповідача у спірних відносинах. Вказує, що судом безпідставно визнані правомірними дії відповідача щодо неприйняття свідоцтва про володіння державною мовою, спрямовані на недопуск позивача до участі у конкурсі за формальними підставами. Вважає, що відповідач не був позбавлений можливості пересвідчитись у відповідності наданої позивачем копії вказаного свідоцтва його оригіналу безпосередньо перед проведенням конкурсу, або звернутися до позивача з пропозицією надати додатково оригінал свідоцтва до проведення конкурсу, однак, умисно цього не зробив. Враховуючи викладене, стверджує, що відповідачем грубо порушено право позивача на доступ до державної служби, що було протиправно підтримано судом. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на правомірність дій ДФС України щодо недопущення ОСОБА_1 до участі в тестуванні в рамках конкурсу на зайняття посади директора Департаменту запобігання та виявлення корупції ДФС. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом ДФС України №1993-0 від 22.10.2018 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б" та "В", призначення та звільнення з яких здійснюється Головою ДФС. Перелік вакантних посад було визначено додатком 1 до вказаного наказу, зокрема, мав проводитись конкурс на зайняття посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України. Інформацію про проведення конкурсу було розміщено на офіційному веб-сайті ДФС України та Національного агентства України з питань державної служби. 07.11.2018 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Державної фіскальної служби України заяву разом з пакетом документів для участі в конкурсі на зайняття посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України. Листом Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України №17544/В/99-99-04-05-01-14 від 09.11.2018 "Про результати перевірки документів" повідомлено позивача, що за результатами перевірки поданих документів для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України було встановлено невідповідність наданих ОСОБА_1 особових карток державного службовця (двох примірників) вимогам Інструкції щодо заповнення Особової картки державного службовця, затвердженої наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №156. Цим листом також проінформовано позивача про те, що всупереч п.19 Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою КМУ № 246 від 25.03.2016, позивачем замість оригіналу посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою надано копію зазначеного посвідчення, а тому подані ОСОБА_1 документи не відповідають встановленим вимогам, у зв`язку з чим ОСОБА_1 не допущено до тестування (а.с.196-197). Не погодившись з відмовою у допуску до тестування, позивач 12.11.2018 направив скаргу до в.о. Голови ДФС на вищезазначені дії департаменту по роботі з персоналом та просив відкласти конкурс. 23.11.2018 ДФС України направила на адресу позивача лист, яким відмовлено у задоволенні скарги, з посиланням на невідповідність поданих ОСОБА_1 документів Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби. 23.11.2018 ОСОБА_1 направив скаргу до Національного агентства з питань державної служби (далі по тексту - НАДС), в якій просив скасувати результати конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України, що був проведений на підставі наказу ДФС України №1993-0 від 22.10.2018 "Про оголошення конкурсу". НАДС листом №8965/20-18 від 03.12.2018 відмовило у розгляді по суті скарги ОСОБА_1 , з посиланням на пп.3 п.8 Порядку розгляду НАДС або його територіальними органами скарг державних службовців категорії «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В», затвердженого наказом НАДС від 19.06.2018 № 149 (далі по тексту - Порядок НАДС № 149), з огляду на невідповідність поданої скарги вимогам п.7 цього Порядку. Роз`яснено, що в силу п.7 Порядку НАДС № 149 скарга має відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України "Про звернення громадян", а також обов`язково містити підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з того самого спору (а.с.22). 17.12.2018 позивач надіслав до НАДС клопотання-доповнення до скарги, в якому просив припинити протиправні дії щодо залишення без розгляду скарги від 23.11.2018 та відновити розгляд скарги. Листом №9822/20-18 від 29.12.2018 НАДС повідомлено ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для задоволення клопотання-доповнення до скарги. Вважаючи протиправними дії ДФС України щодо недопуску позивача до участі у тестуванні, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо недопуску позивача до участі в конкурсі, визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадіслання позивачу письмового повідомлення про результати конкурсу, скасування результатів конкурсу, зобов`язання відповідача провести повторний конкурс на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, всупереч вимогам ст.28 Закону України "Про державну службу", не повідомлено ОСОБА_1 в установлений законом строк про результати конкурсу на заміщення посади директора Департаменту з питань запобігання та протидії корупції ДФС України. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій управління служби персоналу ДФС України стосовно недопуску ОСОБА_1 до участі в тестування в рамках конкурсу на заміщення вказаної посади з підстав невідповідності поданих ним документів вимогам чинного законодавства, а також з того, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо проведення конкурсу на підставі наказу ДФС України №1993-0 від 22.10.2018, та рішень, прийнятих за результатами проведення конкурсу. При цьому, суд першої інстанції вважав позовну заяву такою, що подана з дотриманням строку звернення до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України , яка була чинна на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржуваного судового рішення, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). За змістом частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч.4 ст.122 КАС України). Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Слід зазначити, що пропуск строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Колегія суддів зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Колегією суддів встановлено, що спірні відносини між сторонами склалися внаслідок недопуску відповідачем ОСОБА_1 до участі у проведенні конкурсу на зайняття вакантної посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби визначено Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі по тексту - Закон № 889-VIII), яким урегульовано відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, та визначено правовий статус державного службовця (ч.1 ст.3, ч.2 ст.5 Закону). Згідно з приписами ч.1 ст.22 Закону № 889-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Положеннями частин 1 та 2 статті 23 Закону №889-VIII встановлено, що інформація про вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційних веб-сайтах державного органу, в якому проводиться конкурс, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, відповідно до цього Закону і Порядку проведення конкурсу. Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" приймає суб`єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівник державної служби відповідно до цього Закону. Відповідно до частини 1 ст.25 Закону № 889-VIII особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії такі документи: копію паспорта громадянина України; письмову заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади державної служби, до якої додається резюме у довільній формі; письмову заяву, в якій повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону; копію (копії) документа (документів) про освіту; посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою; заповнену особову картку встановленого зразка; у разі проведення закритого конкурсу - інші документи для підтвердження відповідності умовам конкурсу; декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Згідно з частиною третьою ст.25 Закону № 889-VIII особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, може додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім тих, що зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі документи про підтвердження досвіду роботи. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.26 Закону № 889-VIII служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність встановленим законом вимогам та повідомляє кандидата про результати такої перевірки. Процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби визначено положеннями Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №246 (далі по тексту - Порядок №246, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). У справі, що розглядається, позивач зазначив, що 07.11.2019 ОСОБА_1 було направлено поштою до ДФС України документи для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС. Департаментом кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України листом №17544/В/99-99-04-05-01-14 від 09.11.2018 повідомлено ОСОБА_1 про результати перевірки у порядку, визначеному пунктом 22 Порядку № 246, а саме, про недопуск до участі у тестуванні, посилаючись на невідповідність наданих ним документів, зокрема, посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою та особової картки державного службовця вимогам закону. Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу відправлень ДФС України, вказане повідомлення від 09.11.2018 було направлено електронною поштою на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що узгоджується з положеннями п.22 Порядку № 246 (а.с.198). Крім того, додатково копію вказаного повідомлення було направлено позивачу поштою, про що свідчить копія конверта, в якому відповідне поштове відправлення надійшло до позивача (а.с.74). Отримання вказаного повідомлення 09.11.2018 підтверджується самим позивачем, який 12.11.2018 засобами електронної пошти направив скаргу-клопотання на ім`я в.о. Голови ДФС України Власова О.С. , в якій повідомив про отримання повідомлення Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом ДФС України, надісланого 09.11.2018, висловив свою незгоду з цим повідомленням, просив допустити його до участі в конкурсі та перенести проведення конкурсу на заняття вакантної посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України (а.с.202-203). Відповідь на зазначену вище скаргу було надано листом ДФС України від 23.11.2018 № 18347/13/99-99-0405-01-14 за підписом директора Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Т. Пажитнової, яким було відмовлено позивачу у перенесенні строків проведення конкурсу на заняття посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України (а.с.206-207). У відповідності до п.2 ч.1 ст.27 Закону № 889-VIII конкурс на зайняття посад державної служби категорії "Б" або "В" проводить конкурсна комісія, утворена суб`єктом призначення у державному органі. (). Згідно з приписами ч.1 ст.28 Закону № 889-VIII рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується присутніми на засіданні членами комісії, не пізніше ніж протягом трьох календарних днів після його проведення і зберігається в державному органі, в якому проводився конкурс, протягом п`яти років. Інформація про переможця конкурсу оприлюднюється на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, та державного органу, в якому проводився конкурс, не пізніше наступного робочого дня після підписання протоколу засідання конкурсної комісії відповідно до Порядку проведення конкурсу (ч.2 ст.28 Закону № 889-VIII). В період з 13.11.2018 по 15.11.2018 відповідачем було проведено конкурс на заміщення посад державних службовців, призначення та звільнення яких відповідно до законодавства здійснюється головою ДФС, та 15.11.2018 визначено переможців конкурсу. Рішення конкурсної комісії оформлено протоколом № 22 від 15.11.2018, копія якого надано відповідачем до матеріалів справи (а.с.176-195). Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, Конкурсною комісією було враховано факт надходження документів від ОСОБА_1 , та зазначено, що за результатами перевірки документів, поданих кандидатами для участі в конкурсі, проведеної відповідно до п.21 Порядку № 246, визначено невідповідність документів ОСОБА_1 установленим вимогам, у зв`язку з чим, згідно з абз. 7 п.22 Порядку № 246, такий кандидат не допускається до тестування та вважається таким, що не пройшов конкурс (а.с.183). Відповідно до зазначеного протоколу, переможцем конкурсу на зайняття посади директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України визнано ОСОБА_3 16.11.2018 на офіційному веб-сайті ДФС України було розміщено оголошення про результати конкурсу, проведеного на підставі наказу ДФС України № 1993-О від 22.10.2018. За приписами ч.4 ст.28 Закону № 889-VIII служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, надсилає кожному кандидату письмове повідомлення про результати конкурсу протягом п`яти календарних днів з дня їх оприлюднення. Учасник конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір, має право оскаржити рішення конкурсної комісії щодо конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду (ч.5 ст.28 Закону № 889-VIII). Скарга на рішення конкурсної комісії подається не пізніше ніж через 10 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення про результати конкурсу. Учасник конкурсу, який оскаржує рішення конкурсної комісії, зобов`язаний повідомити про це відповідну конкурсну комісію з наданням копії скарги. 23.11.2018 ОСОБА_1 , отримавши лист ДФС України від 23.11.2018 № 18347/13/99-99-0405-01-14, в порядку досудового вирішення спору, передбаченого ст.28 Закону №899-VІІ, направив скаргу до НАДС про оскарження результатів конкурсу. У цій скарзі позивач повідомив, що 16.11.2018 на веб-сайті ДФС України було розміщено оголошення про результати конкурсу, проведеного на підставі наказу ДФС України № 1993-О від 22.10.2018, тобто, підтвердив свою обізнаність з результатами конкурсу. Крім того, позивач у скарзі виклав свої доводи щодо протиправності недопуску до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади директора Департаменту запобігання та виявлення корупції ДФС України. Про результати розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, повідомляє учасника конкурсу, який подав скаргу, не пізніше 14 календарних днів з дня надходження скарги та в разі встановлення факту порушення направляє керівнику державної служби в державному органі, в якому проводився конкурс, обов`язкову для виконання вимогу про скасування результатів конкурсу (ч. 7 ст.28 Закону № 889-VIII). Листом Національного агентства з питань державної служби №8965/20-18 від 03.12.2018 позивача повідомлено про відмову в розгляді скарги по суті з посиланням на пп.3 п.8 Порядку № 149, з підстав невідповідності скарги вимогам п.7 цього Порядку (а.с.22). Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, вказаний лист НАДС було отримано позивачем поштою 07.12.2018 (а.с.7). 17.12.2018 ОСОБА_1 подано клопотання-доповнення до скарги, з якого вбачається, що станом на дату надіслання цього клопотання-доповнення позивачем було отримано вищезазначений лист НАДС №8965/20-18 від 03.12.2018 (а.с.23-24). У вказаному клопотанні-доповненні ОСОБА_1 просив припинити протиправні дії щодо розгляду його скарги від 23.11.2018, відновити розгляд скарги та скасувати результати вищезазначеного конкурсу. Листом від 29.12.2018 № 9822/20-18 Національним агентством з питань державної служби було повідомлено позивача про відсутність правових підстав для задоволення вимог, викладених у клопотанні-доповненні до скарги від 17.12.2018 (а.с.25-26). З викладеного вище вбачається, що про порушення свого права на допуск до участі у тестуванні позивач дізнався 09.11.2018, отримавши електронною поштою повідомлення Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом, отже, починаючи з 10.11.2018, на наступний день після того, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем права на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо недопуску позивача до участі у проведенні конкурсу. Отже, місячний строк на звернення до суду з позовом щодо прийняття позивача на публічну службу, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України, сплив 10.12.2018. Враховуючи, що позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору, передбаченим частиною 5 статті 28 Закону України «Про державну службу», направивши скаргу до НАДС від 23.11.2018, з урахуванням дати отримання відповіді на цю скаргу - 07.12.2018, колегія суддів вказує, що тримісячний строк на звернення до суду з цим позовом, встановлений частиною 4 статті 122 КАС України, з урахуванням вихідних днів 08.03.2019-10.03.2019, сплив 11.03.2019. Позовну заяву ОСОБА_1 подано (направлено засобами поштового зв`язку) 18.06.2019, тобто, поза межами як місячного строку, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України, так і тримісячного строку, встановленого частиною 4 статті 122 КАС України. Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Як встановлено приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Клопотання про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 подано не було, оскільки позивач не вважав строк звернення до суду пропущеним, стверджуючи, що до спірних відносин підлягає застосуванню шестимісячний строк, передбачений абз. 2 ч.4 ст.122 КАС України, який слід обчислювати з дати надходження до НАДС клопотання-доповнення до скарги ОСОБА_1 - 21.12.2018. В обґрунтування таких доводів позивач послався на те, що Національним агентством з питань державної служби не було прийнято належного рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії та бездіяльність відповідача, оскільки законом не передбачено залишення скарги державного службовця без розгляду. Порядок розгляду НАДС або його територіальними органами скарг державних службовців категорії «Б» і «В» щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» або учасника конкурсу, який не пройшов конкурсний відбір на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В», затверджено наказом НАДС від 19.06.2018 № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2018 за № 811/32263. Відповідно до п.7 Порядку № 149 скарга має відповідати вимогам до звернення, установленим Законом України "Про звернення громадян", а також обов`язково містити, зокрема, підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та немає рішення цих органів з такого спору (у разі оскарження відповідно до статей 28 та 78 Закону № 889-VIII). За приписами пп.3 п.8 Порядку № 149 НАДС або його територіальний орган відмовляє в розгляді скарги по суті, про що повідомляє листом заявника, у разі наявності однієї з таких підстав: скаргу подано з порушенням вимог пункту 7 цього Порядку. Отже, спеціальним нормативно-правовим актом з питань розгляду скарг передбачено повноваження Національного агентства з питань державної служби щодо відмови учаснику конкурсу в розгляді скарги по суті, що і було зроблено НАДС шляхом надання відповіді від 03.12.2018. Вказаний Порядок був чинним на час виникнення спірних відносин, не був визнаний неконституційним, не скасований та не визнаний нечинним в судовому порядку, а отже, підлягав застосуванню до спірних відносин. Слід відмітити, що норми цього Порядку не суперечать положенням ч.ч.5-7 ст.28 Закону № 889-VIII, оскільки останнім не заборонено відмовляти учаснику конкурсу у розгляді скарги по суті. Враховуючи викладене, відповідь, надана позивачу Національним агентством з питань державної служби на підставі наведених положень Порядку № 149, не може вважатися неналежною та не свідчить про те, що НАДС не прийнято рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . Вказана відповідь надана НАДС з дотриманням 14-денного строку, встановленого частиною 7 статті 28 Закону № 889-VIII. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє посилання позивача на абз. 2 ч.4 ст.122 КАС України та вважає, що до спірних відносин підлягає застосуванню саме тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня отримання позивачем відповіді НАДС на його скаргу (абз.1 ч.4 ст.122 КАС України), а не шестимісячний строк з дня надіслання позивачем скарги до НАДС (абз.2 ч.4 ст.122 КАС України). Разом з тим, надаючи оцінку вищенаведеними доводам позивача, колегія суддів зауважує, що шестимісячний строк, передбачений абз. 2 ч.4 ст.122 КАС України, у разі наявності підстав для його застосування мав би обчислюватися з дня направлення позивачем скарги до НАДС (23.11.2018). Твердження позивача про те, що цей строк має обчислюватися з дня надходження до НАДС клопотання-доповнення до скарги (21.12.2018), є необґрунтованими та суперечать положенням абз.2 ч.4 ст.122 КАС України. Беручи до уваги, що скарга на дії ДФС України щодо недопущення позивача до участі в конкурсі та скасування результатів конкурсу була надіслана позивачем до НАДС 23.11.2018, шестимісячний строк на подання позову щодо оскарження недопуску позивача до участі у тестуванні, скасування результатів конкурсу на посаду директора Департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС України, зобов`язання провести повторний конкурс, обчислений відповідно до вимог абз. 2 ч.4 ст.122 КАС України, сплив 24.05.2019. Виходячи зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивач не вважав строк звернення до суду пропущеним, посилаючись на вказані вище обставини (оскарження дій відповідача до НАДС та неприйняття останнім належного рішення за результатами розгляду скарги), та не подав клопотання про поновлення цього строку. Як вбачається зі змісту ухвали суду від 03.12.2019 про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду, позивач у підготовчому судовому засіданні також вказав, що не вважає строк звернення до суду пропущеним, оскільки порушення його прав з боку відповідача триває і дотепер. У свою чергу, суд першої інстанції безпідставно погодився з таким твердженням позивача, не звернувши уваги на факт пропуску позивачем строку звернення до суду, відсутність клопотання про поновлення цього строку та поважних причин для його поновлення. Ухвали про залишення позовної заяви без руху, як це передбачено частиною 1 статті 123 КАС України, судом постановлено не було. Отже, враховуючи, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами, не наведено будь-яких інших обґрунтувань та не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду. Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Разом з тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки ані факту пропуску строку звернення до суду, ані причинам пропуску цього строку, внаслідок чого не застосовано до позовної заяви наслідків пропуску цього строку, передбачених статтею 123 КАС України. Згідно із ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. У свою чергу, згідно з ч.ч.3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З урахуванням викладеного, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 по справі № 520/6115/19, а позовну заяву - залишити без розгляду. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.02.2020 по справі №120/1560/19-а, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України. Керуючись ст.ст.122, 123, ч.4 ст.229, п.8 ч.1 ст.240, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 року по справі № 520/6115/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийняти в цій частині постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування конкурсу, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Роз`яснити, що відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, cтрок на оскарження постанови продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 18.06.2020 року