Постанова 4818 № 642/4228/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 18 квітня 2023 року м. Харків справа №642/4228/21 провадження №22-ц/818/456/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Харківська міська рада, треті особи ОСОБА_2 , Друга Харківська державна нотаріальна контора, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Друга Харківська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харковавід 22 лютого 2022 року, постановлене під головуванням судді Вікторова В.В., - в с т а н о в и в: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. У вересня 2021 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, в якій звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , Друга Харківська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Ленінського районного суду м. Харковавід 22 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовну заяву та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та надано ним відповідну оцінку, однак суд дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини; судом першої інстанції вірно встановлено, що у позивача виникли цивільно- правові відносини щодо спадкування за законом на майно після смерті його матері ОСОБА_3 , але проігноровано надані ним докази, а саме довідку в якій зазначено, що 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 поступив на лікування до реабілітаційного центру «Благо Дар», з діагнозом : алкоголізм в гострій формі. Лише 15 квітня 2021 року, після закінчення реабілітації, він мав можливість звернутися до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, однак строк на подачу відповідної заяви вже був пропущений. Відзив на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.9 ). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 7). Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та 24 грудня 2020 року була знята з реєстрації за вказаною адресою у зв`язку зі смертю (а.с. 17). Як вбачається з копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», власником вказаної квартири був ОСОБА_4 батько позивача та чоловік ОСОБА_3 (а.с. 21-22). Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , за заявою матері позивача ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа № 64208110, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі (а.с. 8). Однак, ОСОБА_3 за час життя Свідоцтво про право на спадщину не отримувала. У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців не звертався. Спадкова справа на заводилась. 16.02.2022 державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори видав постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , оскільки ним пропущений строк для прийняття спадщини (а.с. 96-97). Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько, ОСОБА_4 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 була відкрита спадкова справа за № 64208110. Він із сестрою ОСОБА_2 звернулися до нотаріальної контори із заявами про відмову від прийняття спадщини на користь їх матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . За час життя їх мати ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори, але свідоцтво про право на спадщину не встигла отримати, тому відповідно до ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, оскільки постійно проживала разом з ним на час відкриття спадщини. Позивач також зазначив, що є сином померлої ОСОБА_3 . Після її смерті у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк він не міг звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки ще до смерті матері, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 поступив на лікування до реабілітаційного центру «Благо Дар», що знаходиться за адресою: м. Харків, провул. Залютинський, буд.

11. За умовами проходження реабілітації він не повинен був покидати територію вищевказаного центру і не мав можливості звернутись до нотаріальної контори з питання прийняття ним спадщини. Його реабілітація закінчилася 15 квітня 2021 року та він одразу ж звернувся до нотаріальної контори. В Другій державній нотаріальній конторі йому повідомили, що він пропустив строк для прийняття спадщини, рекомендували звернутись до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Тому , що наявні підстави для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 . Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття. Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач мав повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог. Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі № 720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19. Відмовивляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не довів поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для її прийняття. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Матеріали справи свідчать про те, що постановою державного нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 16 лютого 2022 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.96-97). ОСОБА_1 вважається таким, що пропустив строк для прийняття спадщини. З відповіді № 1310/01-16 від 09.06.2021 року вбачається, що згідно даних Алфавітних книг спадкових справ Другої Харківської міської державної нотаріальної контори, заяв про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини або про видачу свідоцтва про право на спадщину від спадкоємців не надходило. Спадкова справа не заводилася. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося. (а.с. 56). При цьому позивач не заперечує, що він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 з порушенням строків для прийняття спадщини, тобто після спливу шести місяців з дня смерті спадкодавця. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України). Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обґрунтовуючи поважність пропуску ним строку звернення для прийняття спадщини, позивач посилається на своє перебування в реабілітаційному центрі Благо Дар з обмеженням можливості вільного пересування містом. Для подання заяви про прийняття спадщини не є обов`язковим особисте подання документів безпосередньо в приміщенні нотаріальної контори, оскільки закон не позбавляє спадкоємця права направити цю заяву за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Подібний правовий висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 173/1581/2015, провадження № 61-4782св18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, провадження № 61-6700св19, від 13 лютого 2020 року у справі № 362/2685/17, провадження № 61-15858св18. Доводи ОСОБА_1 про те, що він був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк у зв`язку з тим, що він перебував в реабілітаційному центрі Благо Дар з обмеженням можливості вільного пересування містом, - є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. З наданої позивачем довідки про знаходження його в реабілітаційному центрі Благо Дар, не вбачається, що він був позбавлений можливості вільного пересуватися містом. Дана довідка взагалі немає ніяких даних щодо наявності будь яких обмежень у відношенні ОСОБА_1 , або неможливості здійснювати певні дії за станом здоров`я. З даної довідки вбачається, що позивач проходив реабілітацію з 15.09.2020 року по 15.04.2021 року, інших даних зазначена довідка не містить (а.с.20). Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення позивачем дій із прийняття спадщини. Позивач без поважних причин пропустив встановлений чинним законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень ч.3 ст.1272 ЦК можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харковавід 22 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 20.04.2023 року.