Постанова 4818 № 953/6327/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «15» березня 2021 року м. Харків справа № 953/6327/20 провадження № 22ц/818/1028/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря - Дмитренко А.Ю. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача - ОСОБА_2 , відповідачі - ОСОБА_3 , Харківська міська рада розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року в складі судді Якуші Н.В. в с т а н о в и в: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , Харківської міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько, ОСОБА_4 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина. Зазначила, що її дядько ОСОБА_4 заповіту не складав, тому право на спадкування одержують спадкоємці за законом. Вказала, що у ОСОБА_4 спадкоємців першої черги за законом не було. Відомостей щодо спадкоємців інших черг у неї немає. Вона є рідною племінницею померлого по лінії батька, отже, є його спадкоємицею п`ятої черги за законом. Зазначила, що своєчасно протягом встановленого законом строку не звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого дядька ОСОБА_4 , оскільки їй тривалий час не було відомо про його долю, а потім вона хворіла. Про смерть дядька вона дізналась від його сусідів тільки на початку жовтня 2017 року. У період з 26 жовтня 2017 року по 06 листопада 2017 року вона хворіла на посттравматичний бурсит правого колінного суглоба, а в період з 15 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року - на вертебральну попереково-крижову двосторонню люмбоішелгію на фоні остеохондрозу поперекового відділу хребта. Обидва рази перебувала на амбулаторному лікуванні у с. Покотилівка, де фактично проживала протягом п`яти років. Вказала, що вже після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини вона через свого представника звернулась до Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори, де заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3 , але постановою від 24 квітня 2019 року їй відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Також, з постанови нотаріуса їй стало відомо, що ОСОБА_3 не надано доказів родинного зв`язку зі спадкодавцем. Зазначила, що строк на прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, а саме через тривалі хвороби, які стали істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини. Вказала, що в травні 2019 року вона зверталася до Харківського районного суду Харківської області з аналогічним позовом до ОСОБА_5 , який є єдиним відомим їй живим родичем померлого крім неї, а саме, двоюрідним племінником. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року її позов задоволено та визначено їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини. На підставі цього рішення вона подала до нотаріальної контори відповідну заяву. Однак, у грудні 2019 року Харківська міська рада оскаржила вищевказане рішення, та постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу задоволено, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року скасовано, в задоволенні її позову відмовлено з тих підстав, що позов пред`явлений до неналежного відповідача ОСОБА_5 , який не прийняв спадщину. Просила визначити їй додатковий строк на прийняття спадщини після смерті її рідного дядька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці, з моменту набрання рішенням суду законної сили, який є достатнім для подання нею заяви про прийняття спадщини. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що через її захворювання вона не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини у будь-який спосіб, оскільки хвороби бути тривалими, пов`язані із порушеннями роботи опорно-рухового апарату, вимагали обмеження обсягу рухів, тому вона не могла прибути ані до нотаріуса, ані до відділення поштового зв`язку чи органу місцевого самоврядування, та не мала можливості посвідчити довіреність. Вказала, що висновки Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції, викладені у інших фактичних правовідносинах. 13 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що відсутність інформації про смерть спадкодавця, перебування на амбулаторному лікуванні, яке не передбачає госпіталізацію, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачкою причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не є поважними. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7, 64). Вказана квартира належала йому на праві приватної власності, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2019 року (а. с. 9). Після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори 19 липня 2017 року заведено спадкову справу № 204/2017 за заявою ОСОБА_3 (а. с. 8, 58)ю ОСОБА_1 є дочкою рідного брата ОСОБА_4 , тобто племінницею померлого, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копіями її свідоцтва про народження, про розірвання шлюбу (а. с. 10-14). З довідки, виданої амбулаторією загальної практики - сімейної медицини сел. Покотилівка Центру первинної медико-санітарної допомоги м. Мерефа Харківського району від 06 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні з 26 жовтня 2017 року по 06 листопада 2017 року з діагнозом - посттравматичний бурсит правого колінного суглобу (а. с. 15). Як вбачається з довідки, виданої амбулаторією загальної практики - сімейної медицини сел. Покотилівка Центру первинної медико - санітарної допомоги м. Мерефа Харківського району від 29 грудня 2017 року, ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні з 15 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року з діагнозом-вертибральна попереко - крестцова двостороння люмбоішелгія на фоні остеохондрозу поперекового відділу хребта (а. с. 16). З договору найму (оренди) житла від 14 березня 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 наймала у ОСОБА_7 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Строк дії договору 5 років (а. с. 17-18). 24 квітня 2019 року ОСОБА_1 через представника звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Постановою державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори від 24 квітня 2019 року відмовлено ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_1 згідно довіреності, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини, передбаченого статтею 1270 ЦК України (а. с. 6). Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року по справі № 635/3538/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено та визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі до Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили (а. с. 20-22). На підставі вказаного рішення суду 27 липня 2019 року ОСОБА_1 через представника звернулась до Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_4 (а. с. 82, зворот). Однак, постановою державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори від 10 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_1 згідно довіреності, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю у спадкоємиці правовстановлюючого документа та через накладення арешту на квартиру (а. с. 19). У подальшому постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради - задоволено, рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року - скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини (а. с. 23-25). Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, у тому числі, на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини (пункт 2.1); якщо заява, в якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5). За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Аналогічні роз`яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17; від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19). Крім того, суд має враховувати тривалість неподання заяви про прийняття спадщини і після закінчення шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, дотримання заявником такої засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, дядько позивачки - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, шестимісячний строк на подачу заяви про прийняття спадщини після його смерті сплив 25 грудня 2017 року. Однак, ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини лише у квітні 2019 року. Як на поважні причини пропуску цього строку посилалась на наявні у неї захворювання. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивачка не надала належних та допустимих доказів існування поважних причин, які перешкодили їй подати заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця у визначений законом шестимісячний строк. Перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні з 26 жовтня 2017 року по 06 листопада 2017 року та з 15 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки ці періоди є не тривалими. Таке лікування потребує лише періодичного відвідування медичного закладу та доказів того, що у інший час в межах встановленого законом шестимісячного строку вона за станом здоров`я не мала можливості подати таку заяву, не надано. Перебування на амбулаторному лікуванні в останні дні шестимісячного строку для прийняття спадщини з діагнозом люмбоішалгія не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 396/565/17, провадження № 61-33743св18. Крім того, позивачка не була позбавлена можливості надіслати поштовим зв`язком або передати через представника нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, однак звернулась із такою заявою з пропуском установленого законом строку майже через 1,5 роки. Виходячи з встановлених обставин справи, тривалості пропуску строку на прийняття спадщини, з урахуванням обізнаності позивачки про смерть спадкодавця в межах передбаченого законом шестимісячного строку, наведені ОСОБА_1 обставини не є тими причинами, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини. Установивши, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування об`єктивних та істотних труднощів для позивачки щодо своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Твердження ОСОБА_1 щодо того, що висновки Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції, викладені у інших фактичних правовідносинах, є безпідставними, адже судом правильно застосовано як норми матеріального та процесуального права, так і висновки суду касаційної інстанції щодо їх тлумачення. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року.