Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/10896/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10896/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 90% до 70% від сум грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити без обмеження максимального розміру пенсію позивача у розмірі 90% від сум грошового забезпечення, згідно зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018, з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу у 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити 100% суми підвищення пенсії без обмеження максимального розміру позивачу за 2018 рік та 2019 рік, перерахованої згідно зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2020 у справі №640/10896/20, залишеним без змін згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, позовні вимоги позивача задоволені частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення позивачу відсотку грошового забезпечення до 70% при обчисленні основного розміру пенсії, а також щодо не виплати позивачу підвищень до пенсії у 100% розмірі, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з 90% розміру відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог було відмовлено. 04.02.2022 судом у справі були видані виконавчі листи для примусового виконання рішення суду від 05.11.2020 у наступних частинах: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з 90% розміру відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019 року, з урахуванням виплачених сум. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2022 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №640/10896/20 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до суду протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2020 у справі №640/10896/20. 25.11.2022 через канцелярію суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вих. №2600-0904-8/150818 від 17.11.2022) про виконання судового рішення від 05.11.2020 у справі №640/10896/20. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.11.2022 №2600-0904-8/150818 про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2020 у справі №640/10896/20 за умови обов`язкового повідомлення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві суду про здійснену виплату позивачу нарахованої суми на виконання рішення суду. Роз`яснено позивачу про можливість повторного звернення до суду із клопотанням про встановлення судового контролю за виконання судового рішення у справ. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в частині виплати заборгованості. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідачем не було надано доказів вчинення всіх можливих дій направлених на повне виконання судового рішення. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2022 через канцелярію суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вих. №2600-0904-8/150818 від 17.11.2022) про виконання судового рішення від 05.11.2020 у справі №640/10896/20. У тексті цього Звіту Головне управління повідомило суд, що на виконання судового рішення ГУ ПФУ у лютому 2021 році здійснено перерахунок пенсії позивачу в порядку, встановленому судовим рішенням. Розмір пенсійної виплати позивача після виконання судового рішення в зазначеній частині з 01.03.2021 становить 14 998,95 грн. Загальний розмір не виплаченої пенсіонеру в результаті проведеного перерахунку пенсії за період з січня 2018 року про лютий 2021 року пенсії склав 104 522,27 грн. При цьому, з посиланням на норми ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ст. 72, 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 116 Бюджетного кодексу України та положень Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2009 року за №897/16913), Головне управління пояснило, що виплата заборгованості по перерахованій за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2020 у справі №640/10896/20 за період з 01.01.2018 по 28.02.2021 пенсії (всього у сумі 104 522,27 грн) буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Представник Головного управління додатково пояснив, що виділених у 2021 та 2022 роках з держаного бюджету Пенсійному фонду України з відповідною бюджетною програмою коштів для погашення заборгованостей з пенсійних виплат за рішеннями судів виявилося недостатньо для погашення, зокрема заборгованості по пенсії перед позивачем. А саме, згідно з проектом Закону про Державний бюджет України на 2021 рік (реєстраційний номер 4000 від 14.09.2020) за бюджетною програмою КПКВК 2506080 Пенсійному фонду Україні передбачалося 203,8 млрд. грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» за бюджетною програмою КПКВК 2506080 Пенсійному фонду було лише передбачено 195,3 млрд. грн. (тобто, на 8,5 млрд. грн. менше ніж передбачалося проектом). Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №126 (із змінами), на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 360,0 млн. грн., які використано в повному обсязі станом на 25.06.2021. З них ГУ ПФУ було здійснено виплату заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на суму 73 414 128,53 грн з датою надходження до боржника 11.11.2019 включно. У зв`язку із наведеним Пенсійний фонд України звертався до Міністерства соціальної політики України із листами від 25.06.2021 №2800-03 5/30473 та від 04.08.2021 №2800-040101-5/37720 з проханням збільшити асигнування з державного бюджету на цю мету у 2021 році. Однак кошти виділені не були. В подальшому згідно із Бюджетом Пенсійного фонду України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1167 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2022 рік») окремою бюджетною програмою на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду передбачено 44 473,3 тис. грн, які відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-Г) були доведені Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві та зазначені в Плані доходів та видатків і Помісячному розпису доходів та видатків на 2022 рік. З огляду на наведене та з метою забезпечення виплати нарахованих позивачу сум на виконання рішення суду від 05.11.2020 у справі №640/10896/20 Головне управління на початку листопада 2022 року звернулося до Пенсійного фонду України із окремим листом вих. №2600-9705-5/144110 від 04.11.2022. У підсумку до всього наведеного Головне управління стверджує, що ГУ ПФУ не мало об`єктивної фінансової можливості виконати судове рішення в частині виплати нарахованих на виконання рішення коштів у сумі 104 522,27 грн з незалежних від органу Пенсійного фонду України причин, однак водночас вживало вжило всіх можливих та залежних від нього заходів для виконання судового рішення. На переконання суду першої інстанції, в даному випадку відсутні правові підстави для накладення штрафу, оскільки відповідне фінансове забезпечення не залежить від відповідача особисто, а також відсутня доцільність у встановленні нового строку для подачі звіту, оскільки невідомо коли будуть виділені кошти. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Відповідно до ч.2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права. Відповідно до ч. 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, завершальним етапом у передбаченій ст. 382 КАС України процедурі судового контролю за виконання судового рішення є надання судом оцінки поданому відповідачем звіту про виконання рішення суду. Як випливає з норм ч. 2 статті 382 КАС України, за наслідком розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд може дійти висновку про виконання або невиконання (неповне виконання) судового рішення. При цьому, в залежності від стану виконання рішення, суд може: 1) встановити новий строк подання звіту; 2) накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у передбаченому розмірі або 3) прийняти звіт і вважати рішення виконаним у належний спосіб, що виключає підстави для прийняття одного із двох зазначених вище рішень. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що специфіка категорії справ, до якої належить розглядувана справа, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. В даному випадку, Головне управління не є розпорядником бюджетних коштів. Інформацію про кошти, що підлягають виплаті громадянам за рішеннями судів, які набрали законної сили, Головне управління надає Пенсійному фонду України, який, в свою чергу, здійснює виплату коштів в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Рішення суду Головним управлінням виконуються добровільно, в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. При цьому, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин (постанова Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а). Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень допустив бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17). Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права, на суд» (Hornsby у. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40 Seordino v. in Italy (Скордіно проти Італії) (по. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 §1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37, Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece ) (Горнсбі проти Греції), § 41, Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31 -

32. Хоча, за деяких обставин, виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинне порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37). У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus у. Prance (Матецс проти Франції) § 58 Sabin Pepescu v. Romania (Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватися, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi, v. in Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74). Згідно Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України. Відповідно до ч.1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно ч.2 статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ч. 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України реалізує бюджетну програму, згідно з якою Пенсійному Фонду України виділені бюджетні асигнування для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством. Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не наділене повноваженнями самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів. Органи Пенсійного фонду України зобов`язанні використовувати кошти виключно за цільовим призначенням. Згідно пунктів 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і виконання ним дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав. Виплата пенсій може бути здійснена ГУ ПФУ у м. Києві виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві є територіальним органом виконавчої влади, який діє у межах своїх повноважень та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами. Наведені обставини свідчать, що Головне управління вчинило передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду у справі № 640/10896/20. Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в даному випадку матеріали справи не містять доказів бездіяльності з боку начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві чи вчинення ним дій направлених на свідоме затягування процесу виконання судового рішення винесеного на користь позивача чи які б унеможливлювати таке виконання. Позивачем по справі не доведено, що у розпорядженні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві наявні грошові кошти, які можуть та мають бути використані на виплату заборгованості позивачу за судовим рішенням, як і не надано доказів щодо виконання інших (аналогічних) судових рішень оминаючи відновлення прав та інтересів саме позивача, що в свою чергу мало б дискримінаційні чи корупційні ознаки. Разом із тим, відповідачем вчинено дії, а саме з метою забезпечення виплати нарахованих позивачу сум на виконання рішення суду від 05.11.2020 у справі №640/10896/20, Головне управління на початку листопада 2022 року звернулося до Пенсійного фонду України із окремим листом вих. №2600-9705-5/144110 від 04.11.2022, в якому просило профінансувати заборгованість у сумі 104 522,27 грн для виконання рішення суду в повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що у зв`язку з складною ситуацією в країні, яка склалась у всіх сферах діяльності держави після вторгнення в Україну Російською Федерацією, суд з розумінням ставиться до складнощів (затримання) виплат щодо виконання рішень в частині виплати заборгованості перерахованих пенсій. Разом із тим, колегія суддів вказує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2020 у справі №640/10896/20 не можна вважати повністю виконаних до моменту виплати заборгованості позивачу, тому відповідач повинен і надалі вчиняти усі можливі дії направлені на виконання даного судового рішення в частині здійснення виплати заборгованості, зокрема але не виключно, звертатися із запитами (листами) до Пенсійного Фонду України щодо виділення відповідних грошових коштів та інші. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 19.04.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна