Постанова 4855 № 620/5768/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5768/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 19.10.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить: - визнати протиправними дії щодо встановлення (нарахування) з 10.09.2019 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в мінімальному розмірі 1712,00 грн; - зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 10.09.2019, з урахуванням довідок Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 11.01.2020 №07-15/264 та №07-15/263 (з урахуванням раніше виплачених сум). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо встановлення (нарахування) позивачу з 10.09.2019 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» в мінімальному розмірі 1712,00 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 10.09.2019, з урахуванням довідок Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 11.01.2020 №07-15/264 та №07-15/263 (з урахуванням раніше виплачених сум). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом одного місяця з дня набрання законної сили судового рішення подати звіт про його виконання. 07.04.2021 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в адміністративній справі № 620/5768/20 для розгляду. Ухвалою від 05.05.2021 поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області визнано таким, що не підтверджує виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у адміністративній справі №620/5768/20. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у адміністративній справі №620/5768/20. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати до канцелярії суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у адміністративній справі №620/5768/20 протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали. 11.06.2021 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в адміністративній справі № 620/5768/20 для розгляду. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року визнано поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області такими, що не підтверджує виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 у адміністративній справі №620/5768/20. Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ОСОБА_2 штраф у розмірі 50 000,00 гривень за невиконання рішення суду у період виконання обов`язків начальника управління. Штраф стягнути: 25 000,00 гривень на користь Державного бюджету України. Стягувачем є Державна судова адміністрація; 25 000,00 гривень на користь позивача - ОСОБА_1 . З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції (частина 6 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України). Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить: для ДСА України три місяці до 13.01.2022; для позивача три роки з дня набрання нею законної сили, а саме до 13.10.2024. Попереджене Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про те, що відповідно до частини 7 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в адміністративній справі № 620/5768/20 протягом двох місяців з дати отримання копії цієї ухвали. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким прийняти звіт про виконанням судового рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апелянт зазначає, що забезпечити виплату позивачу заборгованості в сумі 57 960,04 грн за рішенням суду неможливо, оскільки відсутні кошти для такої виплати. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як вбачається з матеріалів справи та констатовано судом першої інстанції, станом на час розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області встановлено, що сума заборгованості у розмірі 57 960,04 грн та судові витрати на правову допомогу не виплачені позивачу. На переконання суду першої інстанції, в даному випадку вбачається ручне регулювання органом виконавчої влади виконання рішення суду, втілення не передбачених законами системи дозволів на виконання рішення суду, що свідчить не лише про ігнорування норм Конституції України щодо обов`язковості судових рішень, але й про дії органів виконавчої влади щодо нівелювання діяльності судової влади як такої. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Відповідно до ч.2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права. Відповідно до ч. 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, завершальним етапом у передбаченій ст. 382 КАС України процедурі судового контролю за виконання судового рішення є надання судом оцінки поданому відповідачем звіту про виконання рішення суду. Як випливає з норм ч. 2 статті 382 КАС України, за наслідком розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд може дійти висновку про виконання або невиконання (неповне виконання) судового рішення. При цьому, в залежності від стану виконання рішення, суд може: 1) встановити новий строк подання звіту; 2) накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у передбаченому розмірі або 3) прийняти звіт і вважати рішення виконаним у належний спосіб, що виключає підстави для прийняття одного із двох зазначених вище рішень. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що специфіка категорії справ, до якої належить розглядувана справа, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. В даному випадку, Головне управління не є розпорядником бюджетних коштів. Інформацію про кошти, що підлягають виплаті громадянам за рішеннями судів, які набрали законної сили, Головне управління надає Пенсійному фонду України, який, в свою чергу, здійснює виплату коштів в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Рішення суду Головним управлінням виконуються добровільно, в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. Так, Головним управлінням вчинено всі можливі дії для виконання рішення суду, а рішення суду виконано таким чином з незалежних від управління підстав, оскільки з 01 квітня 2021 року виплата пенсій взагалі здійснюється Пенсійним фондом України. При цьому, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин (постанова Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а). Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17). Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права, на суд» (Hornsby у. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40 Seordino v. in Italy (Скордіно проти Італії) (по. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 §1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37, Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece ) (Горнсбі проти Греції), § 41, Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31 -

32. Хоча, за деяких обставин, виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинне порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37). У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus у. Prance (Матецс проти Франції) § 58 Sabin Pepescu v. Romania (Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватися, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi, v. in Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74). Згідно Конституції України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України. Відповідно до ч.1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно ч.2 статті 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ч. 2 статті73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України реалізує бюджетну програму, згідно з якою Пенсійному Фонду України виділені бюджетні асигнування для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством. Головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не наділене повноваженнями самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів. Органи Пенсійного фонду України зобов`язанні використовувати кошти виключно за цільовим призначенням. Згідно пунктів 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і виконання ним дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав. Виплата пенсій може бути здійснена ГУ ПФУ у Чернігівській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Також судом встановлено, що Пенсійного фонду України у квітні 2021 року здійснена виплата заборгованості по судових рішеннях, які набули чинності та прийняті на облік з 01 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року в сумі 2096818,58 грн. В травні 2021 року здійснена виплата заборгованості по 70 судових рішеннях. які набули чинності та прийняті на облік з 01 липня 2019 року по 31 серпня 2019 року в сумі 969672,97 грн. Крім того, 10 червня 2021 року Пенсійним фондом України здійснена виплата заборгованості по 40 судових рішеннях, які набули чинності та прийнятті на облік з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року в сумі 1176812,63 грн. На даний час профінансовані доплати пенсій на виконання 84 рішень судів, що надійшли до Головного управління з 01 листопада 2019 року по 10 листопада 2019 року в сумі 2628661,91 грн. Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є територіальним органом виконавчої влади, який діє у межах своїх повноважень та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами. Наведені обставини свідчать, що Головне управління вчинило передбачені законодавством необхідні дії для виконання рішення суду у справі № 620/5768/20. Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в даному випадку матеріали справи не містять доказів бездіяльності з боку начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області чи вчинення ним дій направлених на свідоме затягування процесу виконання судового рішення винесеного на користь позивача чи які б унеможливлювати таке виконання. Позивачем по справі не доведено, що у розпорядженні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області наявні грошові кошти, які можуть та мають бути використані на виплату заборгованості позивачу за судовим рішенням, як і не надано доказів щодо виконання інших (аналогічних) судових рішень оминаючи відновлення прав та інтересів саме позивача, що в свою чергу мало б дискримінаційні чи корупційні ознаки. Разом із тим, колегія суддів вказує, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 в адміністративній справі № 620/5768/20 не можна вважати повністю виконаних до моменту виплати заборгованості позивачу, тому відповідач повинен і надалі вчиняти усі можливі дії направлені на виконання даного судового рішення в частині здійснення виплати заборгованості, зокрема але не виключно, звертатися із запитами (листами) до Пенсійного Фонду України щодо виділення відповідних грошових коштів та інші. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваній ухвалі, колегія суддів вважає передчасними та не достатньо обґрунтованими. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року - скасувати. Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.06.2021. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 13.12.2021. Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Н.В. Безименна