Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 761/165/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/165/23 Суддя (судді) першої інстанції: Осаулов А.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника відповідача Цюсьмак І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі В С Т А Н О В И В : 05.01.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яким просила визнати протиправною та скасувати постанову від 16.12.2022 р. Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , винесену на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 18540 від 06.12.2022 р. та акту фактичної перевірки № 34647/26/15/07/ НОМЕР_1 від 03.11.2022р., і закрити справу про адміністративне правопорушення, стягнути витрати по сплаті судового збору та на сплату правничої допомоги. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова складена за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення без даних про притягнення позивача раніше до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-15 КУпАП, вважає, що позивач не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, оскільки не надано доказів того, що позивач є посадовою особою відповідальною за проведення розрахунків в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , вважаючи, що посадові особи відповідальні за розрахункові операції - це касири магазину. Крім того, позивач наполягає, що відповідачем пропущено строк накладення адміністративного стягнення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 позов задоволено: скасовано постанову заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В. від 16.12.2022 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 ч.2 КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення. Також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5470,00 грн, а всього 6006,80 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, а тому відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем було вчинено правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності, і що таке правопорушення є триваючим. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на протиправності оскаржуваної неї постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, на її невідповідності нормам КУпАП. У судовому засіданні представник підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити. Позивач до суду не прибула, про місце, дату, час розгляду справи повідомлена належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є головним бухгалтером ТОВ ОТК «Європлюс» (ЄДРПОУ 30217001). Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.08.2022 року № 3335-п проведено фактичну перевірку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 136, де здійснює діяльність TOB ОТК «ЄВРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ 30217001) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 03.11.2022 реєстраційний № 34647/26/15/07/ НОМЕР_1 , згідно з яким встановлено порушення суб`єктом господарювання вимог: п. 6 розділ ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 № 148, а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму через ПРРО. На підставі акту 06.12.2022 р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 18540, яким зафіксовано склад адміністративного правопорушення щодо головного бухгалтера ТОВ ОТК "ЄВРОПЛЮС" (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про порушення останньою п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями). На підставі протоколу та акту, 16.12.2022 р. заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17000 грн за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення. При цьому у протоколі зафіксовано, що дата, час вчинення правопорушення - 20.06.2022 о 10:46, та 17.09.2022 о 15:58. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, затверджений постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Положення № 148). Згідно п. 39 розділу 4 Положення № 148 установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Згідно п. 23, п. 25, п. 26 розділу 3 Положення № 148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно з законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Відповідно до п. 11 розділу 2 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосування РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання). Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Відповідно до п. 40 розділу IV Положення № 148 касир здійснює записи з касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються. Касир щоденно в кінці робочого дня підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, видана за видатковими відомостями на виплати, пов`язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат згідно з п. 18 розділу II Положення № 148, а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в п. 31 розділу III Положення №

148. Частина ч.1 статті 163-15 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Згідно зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП). Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, з викладених правових норм вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення. Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливо лише у межах строків, регламентованих статтею 38 КУпАП. Так, факти правопорушень, за які позивач притягнута до адміністративної відповідальності, мали місце у 20.06.2022 та 17.09.2022, а оскаржувана постанова винесена 16.12.2022. Тобто, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи дійсно підтверджується вчинення позивачем правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності, але на момент прийняття відповідачем спірної постанови строк, визначений ст. 38 КУпАП, сплив, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта про те, що позивачем вчинено правопорушення, за яке її притягнуто до відповідальності, не спростовують протиправності винесення оскаржуваної позивачем постанови з огляду на вищезазначене. Твердження апелянта про те, що вчинене позивачем правопорушення є триваючим, є необґрунтованими та безпідставними. Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірної постанови та необхідності її скасування. Судом першої інстанції при задоволенні таких позовних вимог повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України рішення суду підлягає залишенню без змін. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надавав до суду першої інстанції передбачені частиною сьомою статті 134 КАС України письмові заперечення стосовно неспівмірності витрат. Разом з тим, Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Колегія суддів також приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5470,00 грн адвокатом подано договір про надання правової допомоги №22/11-1 від 05.11.2022, розрахунок розміру правничої допомоги (додаток №12/3) з фіксованою сумою 5470,00 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 19.02.2023 р., деталізація послуг (робіт) від 19.02.2023 р. з переліком наданих послуг. З огляду на викладене, та відсутність у суду першої інстанції заперечень відповідача стосовно неспівмірності витрат, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, виходячи з того, що позивач довів понесені витрати належними та допустимими доказами, й розмір 5470 грн, заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), і тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині відшкодування правової допомоги, тому відсутні підстави для скасування постанови і в цій частині. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування. Разом з тим, адвокатом у відзиві, поданого через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді у розмірі 2100 грн. На підтвердження розміру витрат Позивачем надано: копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №26/11-1; копію Акту про надання послуг від 03.04.2023; розрахунок розміру правничої допомоги (додаток №04/1) з фіксованою сумою 2100,00 грн, деталізація послуг (робіт) від 03.04.2023 р. з переліком наданих послуг. З огляду на викладене, та відсутність заперечень відповідача стосовно неспівмірності витрат, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, виходячи з того, що позивач довів понесені витрати належними та допустимими доказами, й фіксований розмір 2100 грн, заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), і тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Повний текст проголошено 18.04.2023 р. Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 р. - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2100 грн (дві тисячі сто грн). Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель В.В. Кузьменко