Постанова 4855 № 761/25308/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/25308/22 Головуючий у І інстанції - Фролова І.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Василенка Я.М., Оксененка О.М., при секретарі: Височанській Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову від 09.11.2022 Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення складена всупереч вимог законодавства та підлягає скасуванню. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову В.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Датій О. від 09.11.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 470,00 грн, а всього 5 966,20 грн. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві повторно подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована також тим, що Відповідачем в межах своєї компетенції дотримано усіх вимог, щодо притягнення Головного бухгалтера TOB ОТК «ЄВРОПЛЮС» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у межах, встановлених чинним законодавством. Крім того, Відповідачем зазначено, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, у відзиві на апеляційну скаргу Позивачка просить розглянути заяву про розподіл судових витрат, які вона понесла у зв`язку з переглядом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року у справі № 761/25308/22 в суді апеляційної інстанції у розмірі 5470,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу адвоката). Згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30.08.2022 року № 335-п проведено фактичну перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність TOB ОТК «Європлюс» (код ЄДРПОУ 30217001) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 01.11.2022 № 34108/26/15/07/ НОМЕР_1 , згідно з яким встановлено порушення суб`єктом господарювання вимог п. 6 розділ ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму через ПРРО. На підставі акта від 07.11.2022 Відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 15136, яким зафіксовано склад адміністративного правопорушення щодо Головного бухгалтера ТОВ ОТК «Європлюс» (код ЄДРПОУ 30217001) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про порушення останньою п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями). На підставі протоколу та акта, 09.11.2022 В.о. начальника Головного управління ДПС у м. Києві Датій О. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення, якою Позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000,00 грн за порушення ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись із вищевказаною постановою про накладення адміністративного стягнення, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що за диспозицією частини 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення у виді перевищення граничних сум розрахунків готівкою є одноразовою дією, оскільки його склад є закінченим з моменту перевищення граничної суми такого розрахунку. Факт правопорушення, за яке Позивачка притягнута до адміністративної відповідальності, мало місце у 24.06.2022, а оскаржувана постанова прийнята 09.11.2022. Таким чином, у Відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, а тому Відповідачем протиправно притягнуто Позивачку до адміністративної відповідальності. Крім того, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 5470,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а тому вони підлягають стягненню з Відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення № 148). Згідно з п. 6 Положення № 148 суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Суб`єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов`язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується. Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту. Відповідно до частини 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Таким чином, приписами статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. Відповідно до пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як вбачається зі змісту статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого Позивачкою, колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення розрахунків є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення не має триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку. Як вбачається з Протоколу про адміністративне правопорушення від 07.11.2022 № 15136, датою і часом вчинення порушення є 24.06.2022 о 16:18 год. (а.с. 17), а оскаржувану постанову прийнято 09.11.2022. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки контролюючим органом прийнято спірну постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17, від 19 травня 2020 року у справі № 404/1794/16-а, від 08 червня 2021 року у справі № 761/25397/16-а. Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга Відповідача не містить. Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення адміністративного позову. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5470,00 грн, колегією суддів встановлено наступне. Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. До суду першої інстанції, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання юридичних послуг від 01 грудня 2022 року № 1002/23на 3 арк.; акт приймання-передачі наданих послуг від 16 лютого 2023 року № 48 на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1349654 від 01 грудня 2022 року на 1 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003140 від 17 січня 2018 року на 1 арк.; платіжну інструкцію від 16.02.2023 № 0.0.2862489643.1 на суму 5470,00 грн. Відповідно до договору про надання юридичних послуг від 01 грудня 2022 року № 1002/23, укладеного між Позивачкою (Замовником), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бухгалтерсько-юридична компанія «Спектр» (Виконавцем), Виконавець на умовах та в обсязі, передбаченому цим Договором, приймає на себе обов`язки щодо надання юридичних послуг за запитом (дорученням) Замовника в рамках договірних відносин, а Замовник користується такими послугами та своєчасно сплачує їх вартість на умовах, викладених в цьому Договорі. На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду платіжну інструкцію від 16 лютого 2023 року № 0.0.2862489643.1 про оплату 5 470,00 грн за юридичні послуги згідно договору № 1002/23 від 01.12.2022, акт № 48 від 16.02.2023, в тому числі ПДВ. За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068). Суд першої інстанції задовольняючи заяву Позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача витрати зі сплати правничої допомоги виходив з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість. Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що заявлена Позивачкою сума стягнення судових витрат на правничу правову допомогу не відповідає дійсним обставинам справи, критеріям її незначної складності (малозначна справа), а також реальності адвокатських послуг, у зв`язку з чим заявлений розмір є необґрунтованим та повинен бути зменшений судом. Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, представником Позивачки було подано до суду першої інстанції: позовну заяву, заяву про уточнення до позовної заяви, заяву про розподіл судових витрат, які Позивачка понесла в суді першої інстанції. Крім того, відповідно до Протоколів судових засідань від 23.01.2023 (а.с. 36-37), від 12.04.2023 (а.с. 91), від 19.04.2023 (а.с. 95), представник Позивачки тричі прибував в судові засідання для представлення інтересів в суді першої інстанції. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з присудженням судом першої інстанції понесених Позивачкою витрат на правничу допомогу в сумі 5 470,00 грн. Представником Позивачки у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді у розмірі 5470,00 грн. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачкою надано: договір про надання юридичних послуг від 01 грудня 2022 року № 1002/23 на 3 арк.; акт приймання-передачі наданих послуг від 31 липня 2023 року № 203 на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1349654 від 01 грудня 2022 року на 1 арк.; платіжну інструкцію від 02.08.2023 № 0.0.3127430504.1 на суму 5470,00 грн. Колегія суддів звертає увагу, представником Позивачки було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу. Крім того, у вказаному відзиві заявлено клопотання про розгляд зазначеної справи за відсутності представника Позивача та за відсутності Позивачки. Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачкою в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2023 року - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 (дві тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко О.М. Оксененко