Постанова 4855 № 320/48401/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/48401/23 Головуючий у І інстанції - Жук Р.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Василенка Я.М., Собківа Я.М., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2023 року № 15891/07-09. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що протягом карантину, який тривав на час спірних правовідносин, було встановлено мораторій, згідно з яким платникам податків не нараховувалася пеня, а нарахована, але не сплачена пеня підлягала списанню. Також зазначено, що висновки контролюючого органу за результатами проведених позапланових невиїзних перевірок щодо порушення строків розрахунків за операціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності зроблені без урахування обставин щодо форс-мажору, на підтвердження яких Позивач надав сертифікати торгово-промислової палати, і норми частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», якою прямо передбачено, що виконання договору зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Позивач вказує, що хоча зазначені сертифікати були отримані вже після проведення перевірки та були подані контролюючому органу на стадії подання заперечень на висновки акта перевірки, норми податкового законодавства не забороняють Позивачу подавати додаткові документи після проведення перевірки, зокрема на стадії адміністративного оскарження або надання заперечень на висновки акта перевірки. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.08.2023 № 15891/07-09 в частині визначення пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з компаніями у розмірі 2 048 638,43 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Також Головним управлінням ДПС у Київській області вказано, що вказані Позивачем сертифікати про форс-мажорні обставини були подані до контролюючого органу після проведення перевірки, а тому не могли бути враховані при ухваленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно, не можуть свідчити про його протиправність, оскільки станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення Відповідач не міг знати про існування обставин непереборної сили. Крім того сам лише сертифікат про виникнення форс-мажорних обставин не є беззаперечним доказом наявності обставин непереборної сили, а такі обставини мають доводитися платником податків на підставі інших доказів у сукупності. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» щодо дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньо-економічними контрактами, укладеними з нерезидентами за період з 10.12.2020 по 13.07.2023, за результатами якої складено акт від 20.07.2023 № 15452/10-36-07-09-04/43883446, в якому вказано про порушення вимог податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» частини 3 статті 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII, а саме порушено граничні терміни проведення розрахунків за контрактом від 20.06.2022 № 062022 з нерезидентом Atlantic Trading Distribution LLC (США) в сумі 502 435,00 дол. США (еквів. 14 698 685,68 грн). Позивач, не погоджуючись з висновками Акта перевірки подав на них заперечення від 08.08.2023 № 36, в яких звертав на численні помилки та неточності, допущені контролюючим органом в актах перевірки. У подальшому, 25.08.2023 Позивач надіслав до податкового органу доповнення до заперечень, до яких долучив сертифікати про форс-мажорні обставини. Листом Головного управління ДПС у Київській області «Про розгляд заперечень» від 25.08.2023 № 21165/12/10-36-07-09 (т. 1, а.с. 38-41) заперечення залишено без задоволення. На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 серпня 2023 року № 15891/07-09, яким Позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2 147 088,41 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність форс-мажорних обставин, які виникли при виконанні договірних зобов`язань між Позивачем та Protech Organo Foods Pvt Ltd, Linyi Yuanyuan Food Co., LTD, Laiwy Taifeng Foods Co., LTD, Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD, перебіг строку вищевказаних розрахунків зупинявся на весь період дії форс-мажорних обставин. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у частині, що стосується зазначених контрагентів. Разом з тим, Позивач не надав жодних документів на підтвердження форс-мажорних обставин під час виконання зобов`язань з компанією Sunrice Foodstuff JSC, а тому строк розрахунків з цим контрагентом не був призупинений, що зумовлює висновок про наявність підстав для нарахування пені у цьому випадку. Згідно з розрахунком пені, що додана до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сума грошових зобов`язань компанії Sunrice Foodstuff JSC перед Позивачем складає 64100 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2 344 047,26 грн. Від зазначеного контрагента Товар був поставлений 20.01.2023, із затримкою на 14 днів. Таким чином, сума пені складає (2 344 047,26 грн х 0,3%) х 14 = 98 449,98 грн. У цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс). Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що сертифікати про форс-мажор, на які посилається Позивач, були подані після завершення перевірки коли вже було прийнято висновок комісією, що на переконання контролюючого органу, суперечить вимогам п. 44.6 Податкового кодексу України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України). Як зазначено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення і коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, - здійснюється документальна позапланова перевірка. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки. Відтак підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України допускає виникнення такої ситуації, коли після проведення перевірки та/або після прийняття за наслідками перевірки рішення (під час процедури адміністративного оскарження) виникають певні обставини, які є новими та не були досліджені під час перевірки. При цьому, зазначена норма надає платнику податку право посилатися на нові обставини у двох альтернативних випадках: 1) або у запереченнях на акт перевірки (тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення); 2) або у скарзі на прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення (тобто на стадії процедури оскарження рішення в адміністративному порядку). За наявності одного із таких випадків, контролюючий орган зобов`язаний прийняти до уваги зазначені платником податку обставини та надати їм належну оцінку у відповідному документі: у рішенні за результатами розгляду заперечень на акт перевірки або у рішенні за результатами розгляду скарги. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16, від 11 липня 2023 року у справі № 822/554/17. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на момент проведення перевірки Позивач не заявляв про існування форс-мажорних обставин. Проте, у заперечення на акт перевірки та при оскарженні спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, Позивач посилався на виникнення під час виконання зовнішньоекономічних операцій форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надав копії сертифікатів Івано-Франківської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 25.08.2023 № 2600-23-3706, № 2600-23-3708, № 2600-23-3709, № 2600-23-3710. У зазначених сертифікатах підтверджується неможливість дотримання Позивачем строку розрахунків за операціями з імпорту товарів згідно з контрактом від 20.06.2022 № 062022 внаслідок розповсюдження епідемії Covid-19, що спричинило тимчасову зупинку діяльності підприємств Protech Organo Foods Pvt Ltd, Linyi Yuanyuan Food Co., LTD, Laiwy Taifeng Foods Co., LTD, Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD. Отже, Позивач мав право подати документи на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин після проведення перевірки на стадії надання заперечень на акт перевірки або на стадії оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту та валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII). Частиною 1 статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Згідно з частиною 4 статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Відповідно до частин 5, 6 статті 11 Закону № 2473-VIII Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства. Згідно з частинами 9, 10 статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію. У разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Згідно з частинами 1, 3, 5, 8 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті. Заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті визначено Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 (далі - Положення № 5). Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку. Відповідно до пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року. Отже, у разі імпорту товарів, їх поставка має бути здійснена у визначені договором строки, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків - 180 днів з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, попередня оплата відбулася у липні 2022 року, а фактична поставка товару - у січні-квітні 2023 року, що свідчить про порушення наведених вище граничних строків розрахунків. Доводи Позивача стосуються правозастосування норм законодавства, що передбачають підстави для призупинення граничних строків, а саме виникнення форс-мажорних обставин. Так, частиною 6 статті 13 Закону № 2473-VIIІ визначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Станом на час проведення перевірки Позивач не заявляв про існування форс-мажорних обставин. Проте, у заперечення на Акт перевірки та при оскарженні спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, Позивач посилався на виникнення під час виконання зовнішньоекономічних операцій форс-мажорних обставин, на підтвердження чого надав копії сертифікатів Івано-Франківської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 25.08.2023 № 2600-23-3706, № 2600-23-3708, № 2600-23-3709, № 2600-23-3710. У зазначених сертифікатах підтверджується неможливість дотримання Позивачем строку розрахунків за операціями з імпорту товарів згідно з контрактом від 20.06.2022 № 062022 внаслідок розповсюдження епідемії Covid-19, що спричинило тимчасову зупинку діяльності підприємств Protech Organo Foods Pvt Ltd, Linyi Yuanyuan Food Co., LTD, Laiwy Taifeng Foods Co., LTD, Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що враховуючи наявність форс-мажорних обставин, які виникли при виконанні договірних зобов`язань між Позивачем та Protech Organo Foods Pvt Ltd, Linyi Yuanyuan Food Co., LTD, Laiwy Taifeng Foods Co., LTD, Rizhao Rongjin Aquatic Co., LTD, перебіг строку вищевказаних розрахунків зупинявся на весь період дії форс-мажорних обставин. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у частині, що стосується зазначених контрагентів. Разом з тим, Позивач не надав жодних документів на підтвердження форс-мажорних обставин під час виконання зобов`язань з компанією Sunrice Foodstuff JSC, а тому строк розрахунків з цим контрагентом не був призупинений, що зумовлює висновок про наявність підстав для нарахування пені у цьому випадку. Згідно з розрахунком пені, що додана до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сума грошових зобов`язань компанії Sunrice Foodstuff JSC перед Позивачем складає 64100 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2 344 047,26 грн. Від зазначеного контрагента Товар був поставлений 20.01.2023, із затримкою на 14 днів. Таким чином, сума пені складає (2 344 047,26 грн х 0,3%) х 14 = 98 449,98 грн. У цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 28.08.2023 № 15891/07-09 в частині визначення пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з компаніями у розмірі 2 048 638,43 грн (2 147 088,41 грн - 98 449,98 грн), з чим погоджується і колегія суддів. Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15504,00 грн, колегією суддів встановлено наступне. Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. До суду першої інстанції, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової допомоги від 15 вересня 2023 року № 15-09/23 на 7 арк.; додаткову угоду від 01 грудня 2023 року № 1 на 1 арк.; рахунок на оплату від 12.12.2023 № 12/12 на 1 арк.; платіжну інструкцію від 14.12.2023 № 10184 про оплату вартості правової допомоги; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10182/10 від 30 серпня 2021 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1514280 від 15 вересня 2023 року на 1 арк.; Відповідно до договору про надання правової допомоги від 15 вересня 2023 року № 15-09/23, укладеного між Позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (Об`єднання) Об`єднання зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу (далі - послуги) відповідно до його доручень, а Клієнт зобов`язується такі послуги оплачувати та здійснювати повне сприяння Об`єднанню у виконанні покладених на нього обов`язків. На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду платіжну інструкцію від 14 грудня 2023 року № 10184 про оплату 32 500,00 грн за надання правової допомоги щодо судового оскарження ППР від 28.08.2023 № 15891/07-09, прийнятого ГУ ДПС у Київській області, зг. рах. 12/04 від 04.12.2023. Без ПДВ. За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість. Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідачем у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі зазначено, що заявлена Позивачем сума стягнення судових витрат на правничу правову допомогу не відповідає дійсним обставинам справи, критеріям її незначної складності (малозначна справа), а також реальності адвокатських послуг, у зв`язку з чим заявлений розмір є необґрунтованим. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим понесені Позивачем витрати на правничу допомогу необхідно присудити в сумі 4 000,00 грн. Також, представником Позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді в сумі 30 000,00 грн. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції Позивачем надано: додаткову угоду від 05 січня 2025 року № 2 на 1 арк.; рахунок на оплату від 15.01.2025 № 15/01 на 1 арк.; платіжну інструкцію від 16.01.2025 № 98364 про оплату вартості правової допомоги; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10182/10 від 30 серпня 2021 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1514280 від 15 вересня 2023 року на 1 арк.; Колегія суддів звертає увагу, що представником Позивача було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу. Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені Позивачем в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання в частині присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Позивача суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції скасувати, постановити в цій частині нове судове рішення, яким заяву Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року - скасувати в частині, що стосується присудженої до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Чумацький Шлях, буд. 58, код ЄДРПОУ 43883446) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 4 000,00 (чотири тисячі) грн. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Фудс Дистрибюшн» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Чумацький Шлях, буд. 58, код ЄДРПОУ 43883446) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3 000,00 (три тисячі) гривень. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко Я.М. Собків Повний текст складено 03.03.2025 року.