Ухвала ККС ВС № 344/13192/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Київ справа № 344/13192/22 провадження № 51-1381ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Камала Красноярського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 109 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Як встановив суд у вироку, в період 2013-2014 років у ОСОБА_4 виник злочинний умисел із метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні на порушення суспільних відносин, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади, шляхом захоплення із застосуванням сили органів державної влади та зміни конституційного ладу. До того ж будучи прихильником єднання України, Республіки Білорусь та Російської Федерації під гаслами єдиного слов`янського народу та противником європейського вектору розвитку України, усвідомлюючи на підставі досвіду, отриманого під час проходження служби у підрозділі спеціального призначення МВС України, що він самостійно не зможе організувати та здійснити зміну конституційного ладу або захоплення державної влади, вирішив для досягнення зазначеної мети вступити в змову з іншими особами, які поділяли та підтримували його погляди. Наприкінці 2013 - на початку 2014 років ОСОБА_4 , усвідомлюючи обрання після «Революції Гідності» українським народом керівництва держави, яке займало проєвропейську позицію при управлінні державою, за невстановлених обставин, у невстановленому місці, вступив в злочинну змову на насильницьке захоплення державної влади та зміну конституційного ладу в Україні з громадянином Російської Федерації ОСОБА_5 . Домовленість між останнім та ОСОБА_4 передбачала створення засудженим на території України Благодійного фонду «ЄДИНЕ НАРОДНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО», з використанням якого вказаними особами планувалося налагодження схеми надходження в Україну з Російської Федерації грошових коштів та їх використання для розповсюдження звернень та матеріалів з дискредитацією чинної державної влади, шляхом проведення зборів, засідань, круглих столів, поширення через всесвітню мережу Інтернет та засоби масової інформації вказаних ідей, підготовки та підписання меморандумів, договорів, угод, що створювало сприятливі умови для подальшого здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади. До того ж, досягнена злочинна змова співучасників передбачала підготовку та скеровування на початку 2014 року звернень та листів до президента Російської Федерації. Продовжуючи злочинну змову на захоплення державної влади в Україні, ОСОБА_4 , як учасником ГО «Український вибір», у 2014-2015 роках після завершення «Революції Гідності» та зміни державної влади в Україні, підготовлено звернення про необхідність встановлення «народного самодержавства», утворення воєнізованих формувань та розпуску органів державної влади в Україні. При цьому, засуджений у 2015-2016 роках брав активну участь в засіданнях ГО «Український вибір» під час яких обговорювалися питання встановлення «народовладдя» в Україні та популяризувалися ідеї необхідності зміни конституційного ладу та державної влади, учасником яких був також особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження. Так, маючи спільні інтереси, в 2015 році у невстановленому досудовим розслідуванням місці ОСОБА_4 , виконуючи злочинний умисел, домовився з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, про спільне вчинення дій, спрямованих на усунення від виконання обов`язків Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, із залученням підконтрольних громадських організацій, благодійних фондів, збройних формувань, проголошення непередбачених Конституцією України органів та передачу їх представникам державної влади, тобто вступили в злочинну змову про вчинення дій з метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади України. Зокрема, досягнена змова засудженого та особи, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, передбачала використання підконтрольних їм громадських організацій та благодійних фондів, у тому числі МГО «МИ НАРОД УКРАЇНИ», ВГО «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ РУХ «РУСЬ ВІДРОДЖЕНА», ГО «СОБОРНЕ КОЗАЦТВО», БФ «ЄДИНЕ НАРОДНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО» для створення видимості підтримки громадськістю їхніх ідей зміни існуючого конституційного ладу, отримання фінансування, підготовки, розповсюдження звернень, матеріалів з дискредитацією чинної державної влади, шляхом проведення зборів, засідань, круглих столів, поширення через всесвітню мережу Інтернет та засоби масової інформації вказаних ідей, підготовки та підписання меморандумів, договорів, угод, що створювало сприятливі умови для подальшого здійснення зміни силовим шляхом конституційного ладу та захоплення державної влади. Так, у листопаді 2015 року відповідно до спільного злочинного умислу ОСОБА_4 , будучи головою ВГО «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ РУХ «РУСЬ ВІДРОДЖЕНА», під час інтерв`ю з представником ГО «Український вибір», опублікованому на загальнодоступному Інтернет ресурсі відеохостингу «YouTube» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 », поширив ідеї щодо необхідності так званим «воїнам» захопити державну владу та силовим шляхом встановити в Україні «народовладдя» та «народне самодержавство». Також засуджений, представляючи очолювану ним ВГО «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ РУХ «РУСЬ ВІДРОДЖЕНА», та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, представляючи очолювану ним МГО «МИ НАРОД УКРАЇНИ», в період 2015-2016 років, з метою відшукання однодумців, розповсюдження матеріалів щодо дискредитації діючої державної влади, популяризації ідей зміни конституційного ладу та системи влади в Україні, брали участь в публічних засіданнях ГО «Український вибір», на окремих з яких був присутній громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 . З метою приховання вказаних злочинних намірів, особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, було запропоновано ОСОБА_4 план організації «національних зборів» очолюваних особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, які повинні були висунути вимоги про усунення з посад осіб у вищих органах державної влади та місцевого самоврядування і шляхом проведення псевдовиборів новоутворених органів державної влади, так званих «Ради Старійшин» та «Вищої Духовної Ради». Усвідомлюючи, що для насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні необхідні відповідні фізичні та матеріальні ресурси, ОСОБА_4 та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, передбачали утворення підконтрольного їм збройного формування, учасники якого повинні були забезпечувати охорону так званих «національних зборів» шляхом протидії працівникам правоохоронних органів, та у визначений момент вчинити захоплення будівель органів державної влади, мостів, вузлів комунікацій, транспортних засобів, сховищ, а також насильство щодо представників влади і силових структур, та інші дії, необхідні для захоплення державної влади України. З цією метою, в період 2020 року ОСОБА_4 на виконання злочинної змови підготовлено документи для створення так званого «УЧАСТКА МЕЖДУНАРОДНОГО ПОТРЕБИТЕЛЬСЬКОГО КООПЕРАТИВА «СВЕТЛАЯ ВЕЛИКАЯ РУСЬ» ЩИТ КРАЙ УКРАИНА» та «Маніфест Конституційних зборів України». Згідно з указаними документальними матеріалами, рішенням так званих «конституційних зборів» проголошувалася злочинність діючої влади стосовно власного народу та усунення від виконання обов`язків Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, з переходом влади до «Ради Старійшин» та голови вищевказаних «конституційних зборів», з використанням при цьому насильницьких дій, які мали вчиняти учасники незаконного збройного формування «ЩИТ СВР МПК КРАЙ УКРАИНА», з включеними до нього підрозділами швидкого реагування, штурмовими, інженерними та мобільними групами, які забезпечувалися зброєю, обмундируванням, спецзасобами та спеціальною автомобільною технікою. Крім того, з метою залучення інших осіб до спільної злочинної змови, особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, з відома та згоди ОСОБА_4 , в червні-липні 2021 року, перебуваючи в м. Києві, запропонував ОСОБА_6 здійснити дії, спрямовані на захоплення державної влади в Україні та її зміни на «народну», шляхом проведення зборів, які повинні утворити не передбачені Конституцією України органи влади, та проголосити ультиматум до керівництва держави щодо самостійного усунення з посад. При цьому особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що керівництво вищих органів державної влади не погодяться на вказаний ультиматум, запропонував ОСОБА_6 план зі здійснення спільних насильницьких дій, спрямованих на зміну конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні силовим шляхом. Надалі в жовтні-листопаді 2021 року, особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділено в окреме провадження, перебуваючи в м. Києві, під час телефонної розмови з ОСОБА_6 , повідомив, що ним з метою захоплення державної влади в Україні згідно досягнутого злочинного плану, розпочато підготовку до проведення зазначених зборів, після чого останній, обдумавши пропозицію, надав згоду на виконання запропонованого плану та вступив у злочинну змову на здійснення спільних дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні. До того ж, згідно з досягнутими домовленостями ОСОБА_6 повинен був підшукати на території Хмельницької області приблизно 500 осіб з числа колишніх військовослужбовців, зокрема які мають досвід ведення бойових дій, та за фінансову винагороду ввійдуть до новостворених озброєних формувань, які в подальшому, будуть залучені для захоплення адміністративних будівель із застосуванням фізичного насильства і зброї, та усунення представників органів державної влади, осіб, що виконують функцію їх охорони, правоохоронних й контролюючих органів, на що він погодився. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 залишив без змін. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить: змінити вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року; призначити покарання без конфіскації майна та на підставі ст. 75 КК звільнити від відбування покарання, встановивши іспитовий строк. На обґрунтування своїх вимог звертає увагу Суду на обставини, які, на переконання скаржника, свідчать про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, зокрема повне та беззастережне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позитивну характеристику, досудову доповідь органу пробації, відомості про особу засудженого. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуальному кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 109 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки засуджений не оскаржує законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині. Стосовно тверджень ОСОБА_4 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, то такі, на переконання колегії суддів Верховного Суду, не є слушними з огляду на таке. Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 75 КК (у редакції Закону на час вчинення діяння), якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання, звільнення від його відбування. Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість. Зі змісту долучених до касаційної скарги копій судових рішень вбачається що, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_4 покарання врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; вік, стан здоров`я та дані про особу засудженого, який не працює, є пенсіонером, одружений має на утриманні неповнолітню дитину, а також непрацездатну матір; на обліку в нарколога і психіатра не перебуває. Не залишилися поза увагою суду і той факт, що особа вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують. Крім того, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області під час вирішення питання щодо призначення ОСОБА_4 виду і розміру покарання також врахував і досудову доповідь Голосіївського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області. Так орган пробації зазначив про можливість виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк, з огляду на низький рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, середній рівень ризику ймовірності вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення. Урахувавши викладене вище, а також, окрім інших, і позицію прокурора, який просив призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 109 КК з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Також суд вказав про відсутність достатніх об`єктивних та правових підстав для застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК. Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_4 подали апеляційні скарги. Засуджений у скарзі стверджував про суворість призначеного покарання та просив суд апеляційної інстанції, зокрема звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК або пом`якшити покарання. Крім того, апелянт просив не застосовувати щодо нього конфіскацію майна. Івано-Франківський апеляційний суд, здійснюючи провадження, перевірив усі посилання й доводи, викладені у скарзі, щодо вимог про необхідність застосування стосовно ОСОБА_4 положень ст. 75 КК та дійшов обґрунтованого висновку про правильність призначення покарання судом першої інстанції у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. Перелічені вище обставини, на переконання колегії суддів Верховного Суду, свідчать, що суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі у межах мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 109 КК та додаткового покарання - конфіскації майна. Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого. З огляду на викладене вище, безпідставними є обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 , які фактично зводяться до того, що матеріали провадження свідчать про наявність підстав для задоволення його скарги. Крім того, Суд зауважує, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. До того ж, на переконання суду касаційної інстанції, тяжкість кримінального правопорушення, обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не свідчать про істотну диспропорцію між визначеним місцевим судом покаранням та вчиненим протиправним діянням проти основ національної безпеки України, як і не свідчать про наявність правових підстав для застосування положень ст. 75 КК та непризначення додаткового покарання. Також колегія суддів зауважує, що посилання засудженого у касаційній скарзі на відомості, які позитивно характеризують його особу не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому самостійно такі дані не є достатніми для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин у цьому провадженні призначене місцевим судом покарання відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, а тому відсутні підстави вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість, і не вбачається підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. З огляду на те, що твердження ОСОБА_4 у касаційній скарзі не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності призначення йому, як додаткового так і основного покарання, яке необхідно відбувати реально, як і не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів засудженого, немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних ним судових рішень. Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає. Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження. На цих підставах Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2023 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3