Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/3198/22

19.04.23 33/812/157/23 Справа №490/3198/22 Провадження № 33/812/157/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 19 квітня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання Калашник А.О., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Пірог С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив Центральний районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Подзігун Галини Володимирівни у приміщенні цього ж суду 13 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, у с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№325932 від 30 липня 2022 року водій ОСОБА_1 30 липня 2022 року керував транспортним засобом мопедом Honda Jazz, без номерного знаку, в м. Миколаєві по вул. Привільна, 87А з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Водієві було запропоновано пройти освідування у законному порядку - продути алкотестер драгер або проїхати до медичного закладу, на що той відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі - закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що протокол серії ААБ №325932 від 30 липня 2022 року працівниками поліції було складено за його відсутності, жодних пояснень в протоколі він не надавав, і не підписував будь-яких документів. Крім того він не був водієм, а лише знаходився поруч з мопедом, сидів на запаркованому, стоячому мопеді без номерних знаків. Відсутність номерних знаків і стала підставою для перевірки його документів, а згодом і складання протоколу відносно нього. При ухваленні постанови суд першої інстанції не дотримався принципу презумпції невинуватості, який полягає, зокрема, в тому, щоб виконуючи свої обов`язки судді, не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про судове засіданні повідомлявся шляхом направлення судової повістки поштовим зв`язком та телефонограмою, тому апеляційний суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 268 КУпАП, та врахувавши думку його захисника щодо можливості розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , вважає за можливе розглянути справу за його відсутності. Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Пірог С.В., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Згідно із частиною 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№325932 від 30 липня 2022 року, водій ОСОБА_1 30 липня 2022 року о 17 год. керував мопедом Honda Jazz, без номерного знаку, в м. Миколаєві по вул. Привільна, 87А з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови координації рухів, почервоніння очей. Водієві було запропоновано пройти освідування у законному порядку: продути алкотестер драгер або проїхати до медичного закладу, на що той відмовився. Протокол підписаний ОСОБА_1 . В графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив « не пил, бокал пива в гараж к себе поехал». Достовірність викладених у протоколі відомостей, зокрема, факт відмови ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку - як поліцейськими на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, також підтверджено іншими доказами: відеозаписом правопорушення з нагрудного реєстратору працівника поліції, який досліджувався у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і в якому зафіксовані усі викладені в протоколі серії ААБ№325932 від 30 липня 2022 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Зокрема, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як працівниками поліції за допомогою алкотестеру, так і у медичному закладі. Фіксація правопорушення була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог частини 2 статті 266 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я, що підтверджено фіксацією технічними засобами відеозапису, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги як безпідставні. Щодо заперечення ОСОБА_1 факту керування мопедом, апеляційний суд вважає їх безпідставними. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№325932 від 30 липня 2022 року долучено диск з відео-записом подій 30 липня 2022 року. Так, з початку відеозапису вбачається, що мопед, припарковано з ввімкнутим двигуном, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 (час запису 17:09:16). На прохання працівників поліції ОСОБА_1 заглушив двигун. На прохання працівників поліції ОСОБА_1 перепаркував транспортний засіб у тінь, на питання поліцейського «скільки він випив» ОСОБА_1 відповів- «бокал пива» (час запису 17:09:43). Також зазначав «поїхав за пивом (час запису 17:10:25); вибачте я їхав (17:10:46). Також на питання, чи вживав ОСОБА_1 спиртні напої, він відповів «так, бокал пива» (час запису 17:13:48). Також ОСОБА_1 пояснив- «я їхав в гараж» (час запису 17:15:25); «я сюди хотів заїхати» (час запису 17:18:20). ОСОБА_1 весь час знаходився біля мопеду, відповідав на запитання поліцейського та звернення до нього «водій», не заперечуючи цього факту, надає йому відповідні документи з застосунку «Дія», зокрема, посвідчення водія, для встановлення його особи, з`ясовує питання, де буде знаходитись транспортний засіб, тобто вчиняє дії, які притаманні особі, яка керує транспортним засобом та несе за це відповідальність. Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами факту керування ОСОБА_1 мопедом марки Honda Jazz, без номерного знаку, 30 липня 2022 року за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ№325932 від 30 липня 2022 року. Посилання скаржника на те, що автомобілем він не керував, спростовується вищеназваними доказами, а тому є непереконливим. З відео-зйомки також вбачається, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у відповідному медичному закладі (час запису 17:13:50). Проте ОСОБА_1 відмовився від проходження зазначеного огляду і такі обставини ним не заперечувались. Посилання скаржника на те, що відео-зйомка не містить доказів керування автомобілем саме ним, не спростовують висновки суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування постанови суду. Відео-зйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння не є обов`язковою, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол серії ААБ№325932 від 30 липня 2022 року було складено працівниками поліції за відсутності ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу оскільки спростовуються змістом цього протоколу, який містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та не підтверджується будь-якими доказами і не можуть бути встановлені судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи з огляду на предмет дослідження за цим провадженням. Крім того, наведене не впливає на встановлення факту скоєння ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Щодо доданої ОСОБА_1 до письмових пояснень суду першої інстанції виписки №351 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30 липня 2022 року, яка видана лікарем КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради, згідно якої ОСОБА_1 тверезий (далі Виписка), апеляційний суд зауважує таке. Відповідно до норми ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Згідно частин 5, 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюють в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За положеннями пунктів 6, 7 розділу І, ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно до п. 9 Розділу ІІ зазначеної Інструкції№ 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Як передбачено п. 16 розділу ІІІ Інструкції№ 1452/735, уповноваженою особою медичного закладу складається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) встановленого зразку (додаток 4), який видається на підставі акту медичного огляду. Отже, направлення особи, що підлягає медичному огляду на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) у разі незгоди цієї особи з результатами огляду, проведеного поліцейським, або у разі відмову від огляду поліцейським, 2) у супроводі працівника поліції. Тобто огляд у медичному закладі здійснюється саме в присутності представника поліції, що відповідає вимогам вищезазначених положень закону та Інструкції. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено не за керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на визначення такого стану, а факт відмови від проходження медичного огляду є доведеним зібраними у справі доказами. Тому додана до письмових пояснень ОСОБА_1 . Виписка, не може розцінюватися апеляційним судом як належний доказ проходження ним медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки цей документ не відповідає вище вказаним вимогам закону до проходження такого огляду та не спростовую висунуте йому обвинувачення. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений, а доказів протилежного матеріали справи не містять. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна