Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/3552/21

02.09.21 33/812/302/21 Справа №490/3552/21 Провадження № 33/812/302/21 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А Іменем України 02 вересня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання Цуркан І.І., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову, яку ухвалив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Тішка Дмитра Анатолійовича у приміщенні цього суду 23 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, у с т а н о в и в: Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 110197 від 09 травня 2021 р., який направлений на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва, 09 травня 2021 р. о 03 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot 406», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаїв по просп. Центральний, 73, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість ходи, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду для визначення стану сп`яніння в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що його систематично зупиняють співробітники поліції з підозрою на стан наркотичного сп`яніння та складають відносно нього аналогічні протоколи. В той же час звернув увагу на те, що за результатами попередніх зупинок він отримав декілька висновків щодо результатів медичного огляду, в яких зазначено, що ознак сп`яніння не виявлено. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2021 р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування всіма видами механічних транспортних засобів на один рік та стягнуто 454 грн. судового збору в дохід держави. Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1, частини 1 статті 247 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов висновку про доведеність вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння), за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, на підставі неповно досліджених доказів та їх неналежної оцінки. Підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, виникають у поліцейського після встановлення факту керування особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп`яніння, пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та відмови цієї особи пройти такий огляд, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування. Суд цих фактичних обставин не встановив. Так, до суду викликався працівник поліції, але його явка до суду не була забезпечена. Апелянт стверджує, що від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся. Поліцейські повідомили, що відсутнє пальне щоб везти його до медичного закладу та відмовилися його везти, вимагали, щоб він їхав на своєму транспорті. З урахуванням того, що події відбувалися о 3 годині, громадський транспорт починає працювати о 5 годині, а огляд має бути проведений протягом двох годин, він не міг встигнути пройти медичний огляд у визначений законом час. Протокол є сфальсифікованим, оскільки о 3 годині неможливо візуально визначити наявність «блідої шкіри» та «звужених зіниць, які не реагують на світло», «почервоніння очей». В судовому засіданні не відтворювались відеозаписи, які підтверджують, що у ОСОБА_1 були наявні вказані ознаки. У протоколі відсутній його підпис щодо скоєння адміністративного правопорушення та відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння та отримання направлення на медичний огляд. Таке направлення у матеріалах справи відсутнє. Також, апелянт вказує, що коли до його транспортного засобу під`їхали поліцейські, він не пересувався тривалий час, ОСОБА_1 чекав на пасажирку, і поліцейські його не зупиняли через підозру у керуванні у стані наркотичного сп`яніння. Докази цього у справі відсутні. Водійське посвідчення у ОСОБА_1 ніхто не вилучав, від керування транспортним засобом його не відстороняли. У протоколі звинувачення викладено не зрозуміло, не ясно в чому обвинувачується водій: у керуванні з ознаками сп`яніння чи відмові від проходження огляду (невідомо якого) та у якій спосіб ( на місці із застосуванням спеціальних засобів або у найближчому закладі охорони здоров`я), тоді як відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп`яніння законодавством не встановлена. Невірне, нечітке формулювання обвинувачення позбавляє водія права на захист. Також суд не врахував, що протягом тривалого часу працівники поліції, яким дана вказівка за будь-яких обставин позбавити ОСОБА_1 прав керування транспортними засобами та стягнути штраф, застосовують до нього «мобінг». Так відносно апелянта неодноразово намагалися притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 130 КУпАП, але за результатами медичних оглядів жодного разу стан сп`яніння не підтверджувався. Тому з метою помсти поліцейські склали сфальсифікований протокол 09 травня 2021 року. Працівниками поліції було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом. У протоколі не зазначено, що поліцейським пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів полійеським, а також, що водій відмовився від проходження такого огляду, а також, що відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Крім того, апелянт зазначає, що судом не допитувались свідки, які були присутні на місці події. Посилання у протоколі на порушення водієм пункту 2.5 Правил не ґрунтується на законі, адже цей пункт передбачає відмову від проходження огляду на стан сп`яніння працівника поліції, тоді як протокол складений працівником поліції, що виключає наявність в діях апелянта порушення цього пункту. Суд, розглянув справу з порушенням правил підсудності, визначених частиною 2 статті 276 КУпАП, оскільки апелянт повідомив, що проживає у будинку, АДРЕСА_2 , то справа підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи в межах доводів апеляційної скарги, додатково заслухавши пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила)). Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 110197 від 09 травня 2021 р., 09 травня 2021 р. о 03 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot 406», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаїв по просп. Центральний, 73, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість ходи та відмовився від пропозиції працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд для визначення стану сп`яніння в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП. Достовірність викладених у протоколі відомостей, зокрема, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку також підтверджено іншими доказами: відеозаписами правопорушення з нагрудних реєстраторів працівників поліції, які досліджувались у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, і в яких зафіксовані усі викладені в протоколі серії ААБ № 110197 від 09 травня 2021 р. обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Фіксація правопорушення була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог частини 2 статті 266 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджено фіксацією технічними засобами відеозапису, суд, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, обґрунтовано вважав доведеним факт вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. За такого доводи апеляційної скарги щодо помилкового встановлення судом обставин адміністративного правопорушення та про недотримання працівниками поліції під час складання протоколу вимог закону не заслуговують на увагу та відхиляються. Аргументи апеляційної скарги апеляційним судом не приймаються. Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що викладене у протоколі про адміністративне правопорушення звинувачення є незрозумілим, оскільки в ньому зазначено про керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, відповідальність за що не передбачена; не вказано, від проходження якого огляду відмовився ОСОБА_1 , а також у якій спосіб. Так, зазначення у протоколі від 09 травня 2021 року ознак сп`яніння, які виявлені у ОСОБА_1 , відповідає пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 (далі Порядок), а зазначення ознак саме наркотичного сп`яніння не дає підстав для іншого тлумачення того, від огляду на яке сп`яніння відмовився ОСОБА_1 (огляду на наркотичне сп`яніння). Щодо формулювання про відмову від проходження водієм огляду «у встановленому законом порядку», то воно відповідає положенням диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, тобто посилання апелянта на обов`язковість зазначення у протоколі деталізації запропонованого водієві порядку огляду на стан сп`яніння є помилковим. Також не суперечить положенням статті 256 КУпАП зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, оскільки це визначає суб`єкта правопорушення відповідно до частини 1 статті 130 КУпАП - особа, яка керує транспортним засобом. За такого відсутні підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 110197 від 09 травня 2021 р. не відповідає вимогам статті 256 КУпАП. До того ж згідно із запису з відеокамери поліцейського, працівником поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, від чого він відмовився. За такого уповноважений працівник поліції обґрунтовано розцінив таку поведінку як відмову від проходження медичного огляду. Щодо відсутності у матеріалах справи направлення водія на огляд до медичного закладу, то таке не відповідає обставинам справи, згідно яких до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 110197 від 09 травня 2021 р. додане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3). Посилання в апеляційній сказі на те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та не вилучили у нього посвідчення на керування транспортними засобами, не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не спростовують вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду у медичному закладі, але поліцейські повідомили, що відсутнє пальне щоб везти його до медичного закладу та відмовилися його везти, вимагали, щоб він їхав на своєму транспорті, але з огляду на те, що події відбувалися о 3 годині, він не міг встигнути пройти медичний огляд у визначений законом час, а також, що він не керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписами з нагрудних камер поліцейських. Так, із файлів із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, вбачається, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Peugeot 406», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Миколаїв по просп. Центральний, 73, було зупинено 09 травня 2021 року о 2 год. 55 хвилин працівниками поліції у зв`язку із порушенням Правил дорожнього руху, за що на нього саме як на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення, а при спілкуванні з працівниками поліції він не заперечував факт керування автомобілем. Ці обставини, а саме, що він керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, і порушив Правила дорожнього руху, ОСОБА_1 підтвердив в суді апеляційної інстанції. Також згідно змісту відеофайлів записів з нагрудних камер поліцейських у зв`язку з тим, що працівником поліції були виявлені у ОСОБА_1 ознаки, які давали підстави вважати, що останній може перебувати в стані наркотичного сп`яніння, а саме - неприродна блідість, звужені зіниці, які не реагують на світло працівниками поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад для перевірки його на стан наркотичного сп`яніння (на відрізках відеозапису 02 год 59 хв21сек, 03 год 03 хв 53сек, 03 год 05 хв 17 сек, 03 год 08 хв 15сек, 03 год 34 хв 49 сек,), але він не погоджувався їхати в медичний заклад для перевірки його на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на те, що раніше на вимогу поліції неодноразово проходив такі огляди, які не підтверджували стан сп`яніння, тому він не вбачає і не розуміє підстав такої вимоги поліцейського. В подальшому ОСОБА_1 спочатку погодився проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, але від цього відмовився, зокрема посилався на те, що не буде їхати з іншим патрулем працівників поліції, який його не зупиняв. Потім він відмовився їхати і з патрулем поліції, що зупинив його автомобіль, посилаючись на те, що працівники поліції його мають привезти з медичного закладу. За такого не відповідають дійсності посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції відмовлялись його доставляти до медичного закладу та вимагали це зробити самостійно. Також зміст відеофайлів записів з нагрудних камер поліцейських спростовує пояснення допитаних судом апеляційної інстанції за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували в автомобілі разом із ОСОБА_1 при складані протоколу про адміністративне правопорушення, і пояснили, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 неодноразово з різних підстав відмовився від такого огляду на пропозицію поліцейського. Тобто вказані фактичні обставини свідчать про те, що поведінка ОСОБА_1 підтверджує, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі на вимогу поліцейського. Щодо доводів апеляційної скарги відносно того, що у протоколі не зазначено, що поліцейським пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським, а також, що водій відмовився від проходження такого огляду, а також, що відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я. Такі аргументи відхиляються апеляційний судом як помилкові. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції в повній мірі дотримано процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння. Згідно частин 2, 3, 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, відповідно до п. 2 р. 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пункт 3 Порядку також передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, так і лікарем закладу охорони здоров`я. Проте, Інструкція, яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння. Так, розділ 2 зазначеної Інструкції визначає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів. В той же час п.12 розділу 2 Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Пункт 4 розділу 1 Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п.3 розділу 1 Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння. А відповідно до положень п.7 розділу 3 Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. За такого через виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння у поліцейських були відсутні підстави проводити медичний огляд на місці зупинки, а посилання апелянта на те, що у протоколі не зазначено про його відмову від проходження огляду в медичному закладі суперечить змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта про те, що о 3 годині ночі працівники поліції не могли встановити ознаки наркотичного сп`яніння відхиляються, оскільки, як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, одним з них проводилось виявлення ознак сп`яніння шляхом огляду ОСОБА_1 з використанням ліхтарика. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції раніше вже намагалися притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він неодноразово проходив медичні огляди на стан наркотичного сп`яніння, але за результатами оглядів жодного разу стан сп`яніння не підтверджувався. Встановлення неправомірності дій працівників поліції за минулий час не є предметом дослідження у цьому провадженні, докази цього у матеріалах справи відсутні, а проходження ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції раніше, до 09 травня 2021 року медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння не свідчить про неправомірність такої вимоги 09 травня 2021 року за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 110197. Посилання ОСОБА_1 на те, що він не підписував протокол про адміністративне правопорушення є безпідставним, тому що, як свідчать відеозаписи з нагрудної камери поліцейських, він відмовився від підписання протоколу та його отримання, про що у тексті протоколу вчинені відповідні записи, що відповідає частині 3 статті 256 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що справа, яка переглядається, була підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва, за місцем реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , то таке суперечить положенням статті 276 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за загальним правилом за місцем його вчинення. Можливість розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 130 КУпАП, за місцем проживання порушника, визначена частиною 2 цієї статті. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 11 червня 2004 року «П ро окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст. 276 КУпАП) ), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ. Тому орган поліції, скориставшись наданим правом, правомірно скерував справу на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва за місцем вчинення правопорушення, а суд також правомірно розглянув її з дотриманням правил підсудності. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суддя дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови судді, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись статтею 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна