Постанова 4814 № 635/8962/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 635/8962/21 Номер провадження 22-ц/814/2623/23Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Карпушина Г.Л., Чумак О.В. імена (найменування) сторін: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року, постановлене суддею Потетій А.Г. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог вказав, що вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 , просила рішення місцевого суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вона надсилає грошові кошти безпосередньо сину ОСОБА_3 . Сплачувати ОСОБА_1 аліменти на утримання сина не має можливості, оскільки єдиним її доходом є виплата по інвалідності, окрім того вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 2). Згідно витягу № 3287 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого відділом ЦНАП апарату Красноградської селищної ради ОСОБА_3 зареєстрований та проживає разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 7). Витрати, пов`язані з утриманням сина покладено на позивача. Суд першої інстанції, враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідачки, а саме наявність у неї інвалідності та перебування на її утриманні малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2021 року народження, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та наявність змоги сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку. Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне. Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України). Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до положень ст. 182 СК України та роз`яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року № 3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем витрати платника аліментів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Положеннями ч. 1, 2 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частково задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції при ухваленні судового рішення було враховано, що ОСОБА_6 є особою з інвалідністю 3 групи та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 . Доводи апеляційної скарги, щодо надсилання безпосередньо сину коштів на його утримання, колегія суддів відхиляє, оскільки аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: Г. Л. Карпушин О. В. Чумак