Постанова 4824 № 757/928/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 757/928/19-ц номер провадження 22-ц/824/407/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача Гудзера Т.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» Кахраманова Рустама Нураятовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року /суддя Матійчук Г.О./ у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: У січні 2019 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом до АТ КБ «Приват Банк», в якому просила стягнути з останнього заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDN25000734399009 від 08.04.2013 р. у сумі 95 480,62 доларів США, що складається із 67 491, 36 дол. США заборгованості за банківським вкладом та 27 989, 26 дол. США процентів, нарахованих за період з 09.04.2014 р. по 14.10.2018 р. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року позов задоволено частково. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу по договору №SAMDN25000734399009 від 08.04.2013 р. в розмірі 63 881,33 дол. США, 26 492,14 дол. США. процентів за вкладом та 3 082,05 дол. США трьох відсотків річних. Стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 3 804,88 грн. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. В задоволенні інших вимог позову - відмовлено. Вирішено питання судових витрат на користь держави. /т. 2 а.с. 4-9/ Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 548, 06 дол. США. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник АТ КБ «Приват Банк» Кахраманов Р.Н. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що у 2014 році борг (грошові кошти) за спірним депозитним договором, який є предметом спору у цій справі, переведено на іншу юридичну особу ТОВ "ФК "Фінілон" за Договором про переведення боргу від 17.11.2014 року. Наголошував на тому, що АТ КБ ПРИВАТБАНК з 17.11.2014 року не несе зобов`язань за цими договорами банківського вкладу, а ТОВ "ФК "ФІНІЛОН" є новим боржником за такими договорами. Наголошував на правовому висновку, викладеному ВС у справі №321/1260/19 від 27.04.2022 р. щодо того, що відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржником. Шляхом мовчазної згоди від кредитора було підтверджено згоду на такий правочин, а отже, належним відповідачем є ТОВ "ФК "Фінілон". В частині додаткового рішення, вказував, що розмір витрат не є співмірним та обґрунтованим, ціна послуг є явно завищеною. Апелянт в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 08.04.2013 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу №SAMDN25000734399009, сума вкладу 20 049,29 дол.США; банк відкриває клієнту особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховується вклад; клієнт має право поповнювати свій вклад; строк вкладу 365 днів по 08.04.2014р., процентна ставка - 9,75% річних. Відповідно до квитанції №404276240 від 08.04.2013р. позивач внесла 20 049,29 дол. США. на рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до квитанції №6 від 12.08.2013р. позивач внесла 4 500,00 дол. США на рахунок № НОМЕР_1 . Також, до позовної заяви позивачем додані копії трьох квитанцій, текст на яких знебарвлений від часу. У резолютивній частині висновку судового експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 19.02.2020 №487/1 зазначено: в квитанції №18 від 10.06.2013р. виявлено знебарвлений текст, зміст якого наведений у п.1 дослідницької частини Висновку та проілюстрований на ілюстрації №2 ілюстративної таблиці №1; в квитанції №5 від 11.09.2013р. виявлено знебарвлений текст, зміст якого наведений у п.2 дослідницької частини Висновку та проілюстрований на ілюстрації №3 ілюстративної таблиці №1; в квитанції №SIYF000O1E від 07.10.2013р.виявлено знебарвлений текст, зміст якого наведений у п.3 дослідницької частини Висновку та проілюстрований на ілюстрації №4 ілюстративної таблиці №1. Так, у п.2 дослідницької частини Висновку зазначено: «…ПриватБанк «…» внесення на рахунок. Квитанція # 18 ОСОБА_1 НОМЕР_1 Сума 14 000,00 USD Филиал «Крымское РУ», VIP -центр «отделение # 197 Дата: 10.06.2013 «…» Платник: ОСОБА_1 Призн. платежу: прийнято від фізичних осіб для зарахування на картрахунки НОМЕР_1 «…» підпис касира ПІБ ОСОБА_2 ЭЦП CS00000010649580482 …». У п.3 дослідницької частини Висновку зазначено: «…ПриватБанк «…» внесення на рахунок. Квитанція # 5 ОСОБА_1 НОМЕР_1 Сума 4 900,00 USD Филиал «Крымское РУ», VIP -центр «отделение # 197 Дата: 11.09.2013 «…» Платник: ОСОБА_1 Призн. платежу: прийнято від фізичних осіб для зарахування на картрахунки НОМЕР_1 «…» підпис касира ПІБ ОСОБА_2 ЭЦП CS00000010649818289 …». У п.4 дослідницької частини Висновку зазначено:«…Квитанція №SIYF000O1E Дата операції: 07.10.2013р. Платник: ОСОБА_3 «…» Банк отримувача: Крим. РУ ПАТКБ «Приатбанк» м.Сімферополь Отримувач: ОСОБА_1 «….» Р/Р Отримувача НОМЕР_1 МФО: 384436 Сума 20 432,04 USD «…» Всього зараховано отримувачу: 20 432,04 USD «…» Підпис банку (ЕЦП): ODPS.SIY5DA70000O1E». Слід зазначити про те, що відповідно до наявного в матеріалах справи копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_3 є чоловіком позивача. Отже, судом встановлено, що позивачем підтверджено внесення відповідачу вкладу на загальну суму 63 881,33 дол. США (20 049,29 дол.США. +4 500,00 дол.США+14 000,00 дол. США+4 900,00 дол. США+20 432,04 дол. США = 63 881,33 дол. США). 08.10.2018 року позивач надіслала відповідачу заяву про розірвання договору банківського вкладу та повернення коштів. У вказаній заяві позивач повідомила відповідача про розірвання договору банківського вкладу з 15.10.2018р. та просила виплати їй в цей день суму вкладу з нарахованими процентами. Відповідно до роздруківки із сайту Державного підприємства «Укрпошта» вказана заява отримана відповідачем 09.10.2018 р. Відповідно до п. 6 договору якщо по закінченні строку вкладу вкладник не заявив банку про своє бажання забрати кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, зазначений у розділі «Дані по вкладу» цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без необхідності з`явлення вкладника до банку. Новий строк вкладу починається із дня, наступного за датою закінчення попереднього вкладу. Як вбачається із матеріалів справи позивач до 08.10.2018р. не заявляв відповідачу вимог про повернення вкладу, у зв`язку із чим строк вкладу неодноразово продовжувався: з 09.04.2014р. по 09.04.2015р.; з 10.04.2015р. по 10.04.2016р.; з 11.04.2016р. по 11.04.2017р.; з 12.04.2017р. по 12.04.2018р.; з 13.04.2018р. по 13.04.2019р. Відповідно до розділу договору «Дані за вкладом»: на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 9,75% річних. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами пункту 1 статті 626 ЦК України про те, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно пункту 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06.05.2014 року №

260. Згідно з пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України. Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10). Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибутковою касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Статтею 1064 ЦК України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку. Як вбачається із матеріалів справи позивач до 08.10.2018р. не заявляв відповідачу вимог про повернення вкладу, у зв`язку із чим строк вкладу неодноразово продовжувався: з 09.04.2014р. по 09.04.2015р.; з 10.04.2015р. по 10.04.2016р.; з 11.04.2016р. по 11.04.2017р.; з 12.04.2017р. по 12.04.2018р.; з 13.04.2018р. по 13.04.2019р. Відповідно до розділу договору «Дані за вкладом»: на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 9,75% річних. Згідно із п.13 договору якщо вкладник вимагає достроково розірвати договір, а строк вкладу вже був продовжений один чи декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються у повному обсязі. Проценти за останній строк вкладу, який на момент розірвання договору ще не сплив, нараховуються на умовах, визначених у п.11 цього Договору. Пунктом 11 договору визначено, якщо вкладник вимагає розірвання договору до спливу 6 місяців з дня його оформлення чи продовження строку, то проценти нараховуються за ставкою вкладу «На вимогу». Пунктом 12 договору встановлено, що якщо вкладник вимагає розірвання договору після спливу 6 місяців після дати продовження строку, то проценти за фактичну кількість днів з дати продовження строку вкладу до дати розірвання договору нараховуються за ставкою, нижчою в два рази від стандартної (9,75% / 2 = 4,875%). Розрахунок процентів, нарахованих на банківський вклад. 63 881,33 дол. США х 9,75% х 4 роки = 24 913,71 дол. США (проценти, нараховані за період з 09.04.2014р. по 12.04.2018р.;) 63 881,33 дол. США х 4,875% / 365 дн. х 185 дн. = 1578,43 дол. США (проценти, нараховані за період з 13.04.2018р. по 14.10.2018р.). Таким чином, загальна сума процентів, нарахованих на вклад, становить 26 492,14 дол. США (24 913,71 + 1578,43= 26 492,14 дол. США. Щодо стягнення трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку із не виплатою на вимогу позивача банківського вкладу, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про їх стягнення. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Після розірвання договорів банківського вкладу банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічною є правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 по справі №320/5115/17. Тому, з відповідача на користь позивача у межах позовних вимог підлягають стягненню 3 відсотки річних, нараховані на банківський вклад за період з 16.10.2018р. до 25.05.2020р. (587 днів) у сумі 3 082,05 дол. США (63 881,33 дол. США x 3%/ 365 днів) Х 587 днів 3 082,05 дол. США). Стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», отже згідно зі ст.ст. 526, 631, 651, 653, 1058,1075 ЦК України зобов`язання за договором має виконуватися саме відповідачем, як юридичною особою. Посилання відповідача на факт переведення боргу за депозитним договором з первісного боржника - ПАТ КБ «ПриватБанк» на нового боржника - ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору про переведення боргу №б/н від 17.11.2014 р. (з урахуванням додаткової угоди до договору від 18.11.2014 р.), укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Фінілон», та електронного додатку №1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування) до договору про переведення боргу від 17.11.2014 р. суд першої інстанції вважав неспроможними з огляду на відсутність згоди кредитора про таке переведення, як то передбачено ст. 520 ЦК України. Позивач заперечила, зазначивши, що не надавала згоду на зміну боржника. Вказаною статтею не визначено в якій саме формі має бути виражена згода кредитора, важливим фактором є лише підтвердження її наявності. Отримання згоди від кредитора на заміну боржника пов`язано з тим, що для кредитора має вагоме значення, хто виконуватиме зобов`язання, адже різні боржники мають різну платоспроможність, сумлінність та інші індивідуальні характеристики, що прямо впливатиме не тільки на своєчасність, а й на ймовірність виконання зобов`язання. Отже, виходячи з наведеного та враховуючи заперечення позивачем факту переведення боргу, банк не тільки не отримав згоду кредитора на таке переведення боргу, а й навіть не повідомив її про це. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського вкладу. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться лише до переведення боргу та правової позиції, яку не врахував суд першої інстанції, викладеної ВС у справі №321/1260/19 від 27.04.2022 р. щодо того, що відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржником, які відхиляє апеляційний суд з огляду на таке. Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Як свідчить тлумачення статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником. Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу. Щодо зазначеної правової позиції, ВС вказував на те, що було необґрунтовано констатовано нікчемність договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, яким не було створено наслідків для кредитора у зв`язку з відсутністю згоди на переведення боргу. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Щодо витрат на правову допомогу: судом встановлено, що 07.09.2022 року представник позивача - адвокат Гудзера Т. С. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, просив стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 до - 9 548, 06 доларів США у відшкодування судових витрат, які понесла позивач на професійну правничу допомогу, у зв`язку із розглядом справи в суді. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Водночас, в силу вимог ч. 4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Так, представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37 192, 42 грн надано наступні докази: договір про надання правничої допомоги №32 від 03.09.2018 року (т. 1, а.с. 30-32), попередній розрахунок суми судових витрат (т. 1, а.с. 29), ордер (т. 1, а.с.34), копію свідоцтва (т. 1, а.с. 33), копію квитанції до прибуткових касові ордерів №32/,1, №32/2, №32/3 (т. 1, а.с. 35), копію квитанції до прибуткового касового ордеру №45/2 від 25.08.2022 року, детальний опис робіт від 30.08.2022 року. Враховуючи те, що представником позивача надано суду оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги щодо стягнення таких витрат відсутні, наявні лише вимоги щодо скасування додаткового рішення, що позбавляє суд апеляційної інстанції перевірки суми стягнення. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» Кахраманова Рустама Нураятовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: