Ухвала КАС ВС № 826/3684/17

УХВАЛА 18 квітня 2023 року Київ справа № 826/3684/17 адміністративне провадження № К/990/12719/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №826/3684/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: 10.04.2023 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: - від 05.09.2016 № 0003951306, яким збільшено грошові зобов`язання на загальну суму 222578,53 грн; - від 05.09.2016 № 0003971306, яким збільшено грошові зобов`язання на загальну суму 16750,49 грн; - від 05.09.2016 № 0003961306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 170,00 грн. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження. Предметом спору у цій справі є визнання протиправними і скасування рішень суб`єкта владних повноважень, на підставі яких ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час звернення до суду з позовом. На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що відсутні перешкоди для віднесення цієї справи до справ незначної складності, а тому, розглядаючи цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом не було порушено норм процесуального права. Посилання скаржника на те, що зазначена справа не підпадає під визначення справи незначної складності відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за змістом ухвали суду першої інстанції, суд керувався пунктом 10 (а не 6) частини шостої статті 12 КАС України, яким, як вже зазначалося, надано суду право розсуду у віднесенні справи до справ незначної складності, за винятком вичерпного переліку справ, які КАС України не дозволяє розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі міститься посилання, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки він не має фінансової можливості сплатити суму, визначену спірними податковими повідомленнями-рішеннями (підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України). Однак, такі доводи скаржника мають загальний характер, а отже, не можуть сприйматись судом як виключний випадок. Також, на переконання скаржника, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України). Позивач обґрунтовує ці доводи тим, що суди визнали копію листа належним доказом через неможливість отримання його оригіналу або належним чином засвідченої копії. Таке твердження судів, на переконання позивача, створило суперечливу ситуацію, що характеризується протилежними підходами до поняття належних і допустимих речових доказів (правовий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №522/20835/19). Крім того, фундаментальне значення має питання застосування до правовідносин із прощення (анулювання) боргу положень підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України (редакція від 23.04.2021), враховуючи, що відповідно до статті 58 Конституції України така норма законодавства має зворотну дію в часі. Оцінюючи такі доводи, колегія суддів виходить з того, що вживання законодавцем у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. Однак, скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у судовій практиці правової проблеми у вирішенні окреслених у касаційній скарзі питань, як і відсутнє посилання на конкретні судові рішення, у яких по-іншому ніж у цій справі застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини. Посилання на ухвалу Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №522/20835/19 колегія суддів вважає незмістовним, адже такою ухвалою Велика Палата Верховного Суду повернула кримінальне провадження за касаційною скаргою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду для подальшого розгляду, визнавши, що відсутні підстави для висновку про недостатню нормативну урегульованість питання щодо переліку документів, які є необхідними для підтвердження повноважень захисника у кримінальному провадженні, оскільки як КПК (ст. 50), так і Закони України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», від 2 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» встановлюють такий перелік. Велика Палата дійшла висновку про те, що окреслені судом касаційної інстанції питання не становлять виключної правової проблеми, вирішення якої було б необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а підлягають вирішенню цим судом у межах своїх повноважень відповідно до вимог закону. Крім того, як вбачається з постанови апеляційного суду, цей суд зазначив, що наявна в матеріалах справи копія листа не мала заздалегідь встановленої сили і оцінювалася судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України. Отже, ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Скаржник не обґрунтував, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 у справі №826/3684/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко