Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5597/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5597/22 Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 18 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького окружного адміністративного суду на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду, в якому просила: -визнати протиправними дії Хмельницького окружного адміністративного суду (далі - відповідач) щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні й виплаті суддівської винагороди із розрахунку прожиткового мінімуму 2270 грн визначеного Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік; -зобов`язати Хмельницький окружний адміністративний суд в Хмельницькій області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди (в т.ч. одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпустку) судді Хмельницького окружного адміністративного суду за період з 01 січня по 21 вересня 2021 року із розрахунку прожиткового мінімуму 2270 грн визначеного Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік, з врахування виплачених сум. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року позов задоволено частково: -визнано протиправними дії Хмельницького окружного адміністративного суду щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті суддівської винагороди із розрахунку прожиткового мінімум 2270,00 грн, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"; -зобов`язано Хмельницький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату судді Хмельницького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди (в т.ч. одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпустку) за період з 01.01.2021 по 21.09.2021 у відповідності до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 становить 2270 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. В іншій частині вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що виплата суддівської винагороди виплачувалася відповідно до положень ЗУ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, статтею 7 якого визначено, що у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Вказаний закон неконституційним не визнавався. 21 березня 2022 року від позивача, через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказала на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просила відмовити у задоволенні останньої. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховної Ради України від 27.06.2007 № 1237-V ОСОБА_1 обрана на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.09.2021 № 1937/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Хмельницького окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. 21.09.2021 Хмельницьким окружним адміністративним судом видано наказ № 251-П, яким припинено з ОСОБА_1 трудові відносини у зв`язку із звільненням з посади судді Хмельницького окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. 21.09.2021. Згідно розрахункових листів про виплату суддівської винагороди за січень вересень 2021 року та довідки про нараховані та виплачені суми суддівської винагороди від 05.07.2022 № 67/22/04-12, у спірному періоді з 01.01.2021 по день звільнення у відставку (21.09.2021) розмір посадового окладу позивача, в т.ч. при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпустку, становив 69366,00 грн. При обчисленні розміру посадового окладу ОСОБА_1 відповідачем застосовано базову величину 2102,00 грн. 16.04.2022 позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суддівської винагороди із розрахунку прожиткового мінімуму 2270,00 грн, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 04.05.2022 повідомив ОСОБА_1 , що нарахування суддівської винагороди у період з 01.01.2021 по 21.09.2021 здійснювалося із врахуванням норм ст.7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", а саме із застосуванням прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата яких регулюється спеціальними законами, в розмірі 2102,00 грн. Не погоджуючись з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. за період з 01.01.2021 по 21.09.2021, позивач звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". За приписами ст.4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів судоустрій і статус суддів" в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". В свою чергу, частиною першою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII). Згідно з приписами частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду-30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду-50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду-75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Частиною четвертою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду. За правилами частини п`ятої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років-15 відсотків, більше 5 років-20 відсотків, більше 10 років-30 відсотків, більше 15 років-40 відсотків, більше 20 років-50 відсотків, більше 25 років-60 відсотків, більше 30 років-70 відсотків, більше 35 років-80 відсотків посадового окладу. Згідно з частиною дев`ятою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків. Таким чином, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, колегія суддів зауважує, що норма частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно враховувати положення інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Такі норми доповнюють частину третю статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і становлять єдину спеціальну норму, якою визначено розмір посадового окладу судді. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" визначено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні. Отже, з 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Згідно з вимогами статті 146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: 1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; 2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; 3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Згідно з вимогами частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя. Відповідно до вимог статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" засади фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд-щодо фінансового забезпечення його діяльності; 1-1) вищий спеціалізований суд-щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України-щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом. Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших органів та установ у системі правосуддя визначаються законом. Згідно з положеннями статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Статтею 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Станом на час розгляду даної справи, норма статті 7 Закону України "Про Державний бюджет" на 2021 рік не визнана неконституційною, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні. Таким чином, дії Хмельницького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 21.09.2021 року суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року, у розмірі 2102 грн. відповідають положенням законодавчого регулювання та є правомірними. Щодо рішень Конституційного Суду України на які посилається позивач, то колегія суддів зазначає, що вказаними рішеннями не вирішувалось питання розміру прожиткового мінімуму, який належить застосовувати при розрахунку посадового окладу суддів, тому правові висновки, які містяться в цьому рішенні, не впливають на конституційність норм Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Хмельницького окружного адміністративного суду задовольнити повністю. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.