Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 200/3663/16-а (6-а/932/13/22)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 200/3663/16-а (6-а/932/13/22) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження тапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання надати звіт про виконання постанови,- В С Т А Н О В И В: 13.12.2022 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій представник ОСОБА_2 просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 04.04.2017 року №200/3663/16-а, оскільки рішення відповідачем на момент звернення із даною заявою не виконано. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпрі про визнання рішення протиправним та зобов`язання поновити виплату пенсії, задоволено. Визнано незаконними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпропетровську щодо відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпрі відновити пенсійну справу ОСОБА_1 , відповідно до якої йому нараховувалась та призначалась пенсія з 01.10.1994 року. Зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпрі поновити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені витрати по справі в сумі 551 грн. 20 коп. з рахунку бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпрі. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 10.12.2020 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2017 скасовано. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року залишено в силі. 13.12.2022 року від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій представник ОСОБА_2 просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 04.04.2017 року №200/3663/16-а, оскільки рішення відповідачем на момент звернення із даною заявою не виконано. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника заявника Акермана Олега Матвійовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 року позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 200/3663/16-а (6-а/932/13/22) - задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Також, судом не встановлено, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав позивачу очікуваного результату, а відповідач ухиляється від виконання судового рішення, що свідчить про відсутність підстав для застосування судового контролю. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відмовляючи у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, суд першої інстанції нівелює саму суть судового рішення та ігнорує обов`язковість його виконання, що є підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. За приписами підпункту 1 пункту 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення. У свою чергу, Кодекс адміністративного судочинства України містить розділ IV під назвою «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах». У цьому розділі є стаття 382 «Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах». Частиною 1 наведеної правової норми закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Отже, під час вирішення питання про наявність підстав для встановлення судового контролю, суд має надати правову оцінку доводам позивача, зокрема, щодо невиконання відповідачем - суб`єктом владних повноважень рішення суду, яке набрало законної сили. Додатково суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Таким чином, завершення виконавчого провадження не виключає правових підстав для застосування судового контролю, оскільки його головна мета полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 611/26/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, судом першої інстанції не встановлено, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав позивачу очікуваного результату, а відповідач ухиляється від виконання судового рішення, що свідчить про відсутність підстав для застосування судового контролю. Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам заявника в частині невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року, що свідчить про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Втім, положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено виключну підсудність питання про встановлення судового контролю, а саме суду, який ухвалив судове рішення. Отже, оскільки рішення по суті спору ухвалено Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, то виключно до компетенції цього суду віднесено питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2023 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник