Постанова 4822 № 727/7744/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітян 2023 року м. Чернівці справа № 727/7744/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., секретар Паучек І. І. позивачТовариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» відповідачі: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 січня 2023 року головуючий в суді першої інстанції суддя Терещенко О. Є. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» (далі ТзОВ «Гіпербуд») звернулося до суду з позовом. Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) №128, загальною площею 48,1 кв.м., яке розташоване за адресою місто Чернівці, проспект Незалежності, 131, укладений 29 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Проспект» (далі ОК «ЖБК «Проспект»), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєєвою Н. В. за №6212. Посилався на те, що 29 квітня 2017 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу. Згідно з умовами вказаного договору кооператив передав у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення (торгове приміщення) АДРЕСА_1 . Вважав, що вказаним договором було порушено його права. ТзОВ «Гіпербуд» на підставі договору оренди землі №7800 від 4 травня 2012 року є орендарем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 . Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області ТзОВ «Гіпербуд» надано дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці. ТзОВ «Гіпербуд» здійснило будівництво торгового центру. Однак Інспекція у прийнятті в експлуатацію об`єкта відмовила з тих підстав, що ТзОВ «Гіпербуд» надало недостовірні дані щодо земельної ділянки. Рішенням Чернівецької міської ради №317 від 28 липня 2016 року було припинено в односторонньому порядку договір оренди землі №7800 від 4 травня 2012 року, укладений між Чернівецькою міською радою та ТзОВ «Гіпербуд». Після цього, між Чернівецькою міською радою та ОК «ЖБК «Проспект» було укладено договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, за умовами якого міська рада передала кооперативу в оренду земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 6 лютого 2017 року у справі №926/4124/16, яке набрало законної сили, зазначене рішення міської ради визнано недійсним та скасовано, а договір оренди землі №1303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між міською радою та ОК «ЖБК «Проспект», визнано недійсним. Разом з тим, використовуючи договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, ОК «ЖБК «Проспект» в незаконний спосіб отримав сертифікат готовності на закінчений будівництвом об`єкт «будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом» за адресою місто Чернівці, проспект Незалежності, 131 (І черга будівництво торгового центру) та продав нежитлові приміщення в торговому центрі ряду юридичних та фізичних осіб, зокрема і ОСОБА_1 . Зазначений вище сертифікат було скасовано постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі №926/1574/18. Отже, ОК «ЖБК «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва та оформив право власності на торговий центр, зокрема і на приміщення, яке є предметом оскаржуваного договору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 січня 2023 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що ТзОВ «Гіпербуд» не заявляв вимогу про витребування майна чи визнання права на спірний об`єкт нерухомого майна. ТзОВ «Гіпербуд» не зазначив жодної з передбачених законом підстав для оспорювання договору, передбаченого статтями 203, 215 ЦК України. Вказуючи на порушення його права на введення об`єкта будівництва в експлуатацію, представник ТзОВ «Гіпербуд» не зазначає, в чому саме є труднощі у введенні об`єкта в експлуатацію. З наданої відмови Чернівецької міської ради, вбачається недотримання ТзОВ «Гіпербуд» ряду вимог щодо оформлення здачі об`єкта в експлуатацію. Недотримання вимог здачі в експлуатацію об`єкта не є причиною визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Мета, яку намагається досягти ТзОВ «Гіпербуд», пред`являючи позов, - це отримання в подальшому права на введення в експлуатацію об`єкта нерухомості. Однак обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не може вважатись належним. Питання, що порушує позивач у позові, стосуються прав користування земельною ділянкою, дозвільної документації та введення об`єкта в експлуатацію. У відповідності до наданих позивачем документів, вбачається, що договір оренди земельної ділянки ТзОВ «Гіпербуд» з Чернівецькою міською радою, закінчив свою дію в силу спливу строків оренди та міською радою не продовжений. Являючись власником спірного приміщення на момент продажу ОК «ЖБК «Проспект» мав право здійснювати відчуження спірного нерухомого майна, що передбачалось відповідними записами в реєстрі речових прав на нерухоме майно. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ТзОВ «Гіпербуд» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам статті 658 ЦК України, яка передбачає, що право на продаж товару має власник товару. У позовній заяві представник позивача посилався не тільки на те, що позивач позбавлений можливості здати об`єкт будівництва в експлуатацію, а й на те, що він не може оформити право власності на новостворене майно. ТзОВ «Гіпербуд» нікому не передавало права на будівництво торгового центру та не повідомляло органи державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни. ОК «ЖБК «Проспект» не може бути замовником будівництва, не користується земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 . Закінчення строку дії договору оренди не спростовує предмет та підстави позову. Крім того, ТзОВ «Гіпербуд», як власник об`єкту будівництва, має право на земельну ділянку, на якій таке будівництво розташоване. Законність дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької області щодо відмови позивачу у видачі сертифікату готовності об`єкта до експлуатації не є предметом розгляду даної справи. Сам по собі факт державної реєстрації права власності ОК «ЖБК «Проспект» на спірне нежитлове приміщення не спростовує того, що він не був власником торгового центру та не мав права продажу нежитлових приміщень, а також неправомірно набув статус забудовника та оформив права власності на торговий центр. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Згідно з договором оренди землі від 4 травня 2012 року, №7800 ТзОВ «Гіпербуд» набуло право оренди на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 6-7). 29 серпня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області ТзОВ «Гіпербуд» було надано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру). ТзОВ «Гіпербуд» зазначений у дозволі на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2012 року № ЧВ 11412152339, як замовник будівництва (а.с. 12). Рішенням Чернівецької міської ради від 28 липня 2016 року № 317 договір оренди землі №7800 від 04 травня 2012 року було припинено. 24 жовтня 2016 року між Чернівецькою міською радою та ОК «ЖБК «Проспект» було укладено договір оренди землі № 10303, за умовами якого міська рада передала кооперативу в користування земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 . Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року у справі №926/4124/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2017 року, визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК «Проспект». Судовими рішеннями у справі № 926/4124/16 встановлено, що користувачем земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться на проспекті Незалежності, 131 у місті Чернівці, є позивач ТзОВ «Гіпербуд», а не відповідач ОК «ЖБК «Проспект». (а.с.17-21). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34037256 від 25 лютого 2017 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Бюро реєстрації нерухомості та бізнесу» Чернівецької області зареєстровано право власності за ОК "ЖБК Проспект" на об`єкт нерухомості, який знаходиться за адресою проспект Незалежності, 131, місто Чернівці. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОК «ЖБК «Проспект» 20 квітня 2017 року було набуто у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) № 128, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 (а.с.47-48). 29 квітня 2017 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу. Згідно з умовами такого договору ОК «ЖБК «Проспект» передав за плату, а ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) №128, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 5). Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року визнано незаконним та скасовано сертифікат серії ЧВ №164170531809, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22 лютого 2017 року. Судом встановлено, що наявність оскаржуваного сертифіката, виданого ОК «ЖБК «Проспект», порушує права ТзОВ «Гіпербуд», як користувача земельної ділянки та особи, яка здійснила будівництво на здачу об`єкта в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно. Відповідно незаконними є й дії Чернівецької міської ради щодо видачі даного сертифікату, оскільки порушують положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», в тій частині, що виключно користувач земельної ділянки (замовник будівництва) здає об`єкт будівництва в експлуатацію. Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року постанову Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року щодо позовних вимог до ОК «ЖБК «Проспект» про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ № 164170531809, виданого 22 лютого 2017 року, залишено без змін. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свої прав. Оспорювати правочин може заінтересована особа, яка не була стороною правочину, але претендує на те, щоб майно перейшло у її володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка у судовому порядку просить про визнання правочину недійсним, спрямовані на захист її прав, приведення сторін недійсного правочину до того первісного стану, який мав місце до вчинення правочину, і який дозволить заінтересованій особі реалізувати свої права. Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач повинен був звернутися до суду з позовом про витребування майна. Позивачем у справі про витребування майна з чужого володіння може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором. Таким чином, суб`єктом права на віндикацію є власник майна або особа, яка має право на речове право на майно (титульний володілець). З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Гіпербуд» на момент укладення договору купівлі-продажу не було власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 , загальною площею 48,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , а тому не може звертатися до суду з позовом про витребування такого майна. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №199/4884/17. Також помилковим є висновок суду про те, що позивач повинен був звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно. Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі зазначеної норми Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. У зв`язку з наведеним Верховний Суд неодноразово (зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18) звертав увагу на те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. При цьому відповідно до частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (зокрема, постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17). Отже, позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). При цьому відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 дійшла висновку, що передбачене статтею 392 Цивільного кодексу України правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Як вже зазначено вище ТзОВ «Гіпербуд» не є власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) № НОМЕР_1 , загальною площею 48,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 , а тому не може звертатися до суду з позовом про визнання права власності на таке майно. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 14 липня 2022 року у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21). Щодо обґрунтованості позову Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позову. Так, недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до частин першої, третьої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 656 ЦК України). Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (стаття 658 ЦК України). Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Частинами 1, 2 статті 375 Цивільного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Приписами статті 876 ЦК України встановлено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. За приписами частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором мають право, зокрема споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що чинним законодавством України чітко визначено, що право забудови земельної ділянки може реалізуватись виключно її власником чи землекористувачем. Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року, № 3038-VI (далі - Закону №3038-VI) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону №3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Статтею 39 Закону №3038-VI передбачено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. В матеріалах даної справи міститься дозвіл на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2012 року № ЧВ 11412152339, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області, яким ТзОВ «Гіпербуд» надано дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга - будівництво торгового центру, нове будівництво) за адресою: АДРЕСА_2 . Даний дозвіл не скасовувався, не визнавався недійсним та є чинним. Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06 лютого 2017 року у справі №926/4124/16 визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК «Проспект», останній не був користувачем земельної ділянки, не міг стати замовником будівництва та не мав права здати об`єкт будівництва в експлуатацію. Суд апеляційної інстанції вважає, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог статтей 203, 658 ЦК України, оскільки ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статус замовника будівництва, використовуючи який незаконно оформив право власності на нежитлове приміщення. За таких обставин договір купівлі-продажу від 29 квітня 2017 року слід визнати недійсним, як такий, що не відповідає вимогам статтей 203, 658 ЦК України, оскільки ОК «ЖКБ «Проспект» не був на час укладення такого договору законним власником нежитлового приміщення (торгового приміщення) №128, загальною площею 48,1 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 . Внаслідок укладення оспорюваного договору порушено права ТзОВ «Гіпербут», як замовника будівництва, на закінчення будівництва, здачу його в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене майно. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 25 липня 2019 року у справі №727/7137/17 та від 1 липня 2020 року у справі №727/7763/17. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгове приміщення), під номером 128, загальною площею 48,1 кв.м., яке розташоване на АДРЕСА_2 , укладений 29 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житловий-будівельний кооператив «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Надією Василівною, слід визнати недійсним. Щодо судових витрат Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З квитанцій від 28 серпня 2022 року вбачається, що позивач за подання до суду позовної заяви сплати судовий збір в сумі 2481 гривня та за подання до суду заяви про забезпечення позову 1240 гривень 50 копійок (а.с.43,49). З квитанції від 13 березня 2023 року вбачається, що позивач за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 3721 гривня 50 копійок. З мотивувальної частини вбачається, що суд приходить до висновку про задоволення позову. Отже, з ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект» на користь ТзОВ «Гіпербуд» слід стягнути по 3721 гривень 5 копійок з кожного в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 січня 2023 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгове приміщення), під номером 128, загальною площею 48,1 кв.м., яке розташоване на АДРЕСА_2 , укладений 29 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житловий-будівельний кооператив «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Надією Василівною. Стягнути з ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» по 3721 (три тисячі сімсот двадцять одній) гривні 50 копійок з кожного в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 14 квітня 2023 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді: Мирослава КУЛЯНДА Наталія ПОЛОВІНКІНА