Постанова 4822 № 727/7749/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2023 року м. Чернівці Справа № 727/7749/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М., секретар: Собчук І.Ю., позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд», відповідачі: обслуговуючий кооператив «Житлово будівельний кооператив «Проспект», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макєєва Надія Василівна, при розгляді справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 січня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Гавалешка П.С., дата складання повного тексту рішення невідома, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року ТОВ «Гіпербуд» звернулося до суду з позовом до відповідачів та просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) №110, загальною площею 18,6 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 , укладеного 30.05.2017 року між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Макєєвою Н.В., реєстровий №7711. Вимогу обґрунтовувало тим, що між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 30.05.2017 року було укладено договір купівлі-продажу спірного приміщення, однак вказаний договір порушує права позивача, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним. Наголошує, що позивач на підставі договору оренди землі №7800 від 04.05.2012 року є орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 . 29.08.2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області ТОВ «Гіпербуд» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими Провадження №22-ц/822/284/23 торгово-офісними приміщеннями та паркінгом, де позивач в подальшому здійснив будівництво торгового центру. По завершенню будівництва позивач звернувся до Інспекції ДАБК Чернівецької міської ради із заявою про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, однак отримав відмову через недостовірні дані щодо земельної ділянки. В подальшому Чернівецькою міською радою в односторонньому порядку було розірвано договір оренди землі з позивачем, та укладено з відповідачем ОК «ЖБК «Проспект», що зумовило судові процеси. Оскільки, ТОВ «Гіпербуд» право на будівництво об`єкта нікому не передавало та про такі зміни органи ДАБК не повідомляло, а при укладені спірного договору порушено право позивача як забудовника, з урахуванням вимог ст.ст.203, 215, 331, 658, 876 ЦК України просило вимоги задовольнити. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Гіпербуд» оскаржило його в апеляційному порядку, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві, наголошує на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Свої доводи мотивує тим, що укладеним договором порушуються його права на користування та розпорядження своїм майном, відсутності можливості зареєструвати право на таке. Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах їх обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає. Ухвалюючи рішення відмову в задоволенні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з позовних вимог не вбачаються підстави визнання правочину недійсним, яке саме право намагається захистити позивач даним позовом, а мета, яку намагається досягти, пред`являючи позов, це отримання в подальшому права на введення в експлуатацію об`єкта нерухомості, право власності в якому оскаржує, що по суті не може вважатись належним способом захисту права, при цьому не вказавши на належний. Також зазначив, що в дозвільну документацію на будівництво спірного об`єкта було внесено зміни Чернівецькою міською радою та видано дозвіл на будівництво відповідного торгового центру, де знаходиться оспорюване приміщення, на ОК «ЖБК «Проспект», а тому доводи позову в цій частині неспроможні, як неспроможні і в частині підстав для недійсності правочину, адже питання, що порушує позивач у позові стосуються прав користування земельною ділянкою, питання дозвільної документації та питання введення об`єкта в експлуатацію, яке сторона позивача вважає порушенням їхніх прав. Крім того, суд першої інстанції вказав, що ОК «ЖБК «Проспект» являлось власником спірного приміщення на момент продажу, мало право здійснювати реалізацію, що передбачалось відповідними записами в реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.05.2017 року між ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав за плату, а ОСОБА_1 прийняв у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) під №110, загальною площею 18,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 (а.с.5). 29 серпня 2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області ТОВ «Гіпербуд» було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339 на будівництво будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру) (а.с.11). 4 травня 2012 року між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд» укладено договір оренди земельної ділянки №7800, за умовами якого, на підставі рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 березня 2012 року №457, Чернівецька міська рада надала, а ТОВ «Гіпербуд» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с.6). Згідно звіту від 14.12.2016 року Приватної аудиторської фірми «ЕКСПРЕС-АУДИТ» «Про фактичні результати стосовно відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ТОВ «Гіпербуд» станом на 30 вересня 2016 року сума витрат ТОВ «Гіпербуд» на будівництво об`єкту «будинок з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І - черга будівництво торгового центру)» за адресою м. Чернівці, пр-т Незалежності, 131, складає 47 663 752,69 грн (а.с.12-14). 05 січня 2017 року №ЧВ170170050382 Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради відмовлено у видачі сертифікату ТОВ «Гіпербуд» (а.с.15). Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 6 лютого 2017 року №926/4124/16 визнано недійсним договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року укладений між Чернівецькою міською радою та ЖБК «Проспект». З наведеного судового рішення, яке вступило в законну силу, вбачається, що замовником будівництва, яке знаходиться по проспекту Незалежності, 131 в місті Чернівці, є позивач ТзОВ «Гіпербуд», а не відповідач ЖБК «Проспект» (а.с.16-20). Згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Гіпербуд» б/н від 16.12.2019 року - задоволено. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.11.2019 року у справі №926/1574/18 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано незаконними дії Чернівецької міської ради щодо видачі ОК «ЖБК «Проспект» сертифікату серії ЧВ №164170531809 від 22 лютого 2017 року. Визнано незаконним та скасовано сертифікат серії ЧВ №164170531809, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради 22 лютого 2017 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні апеляційної скарги ОК «ЖБК «Проспект» б/н від 10.12.2019 року відмовлено (а.с.21-34). Як вбачається з ЄДРСР постановою КГС ВС від 07 липня 2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецької міської ради в частині підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, закрито. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 926/1574/18 у частині задоволення позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ №64170531809, виданого 22.02.2017, скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ № 164170531809, виданого 22.02.2017, відмовлено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 щодо позовних вимог до ОК «ЖБК «Проспект» про визнання незаконним та скасування сертифікату серії ЧВ № 164170531809, виданого 22.02.2017, залишено без змін. Відповідно до ч.1-4 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За приписами частин 1, 2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Приписами ст.876 ЦК України встановлено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Згідно п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Відповідно до ч.4 ст.26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Так, згідно з частинами другою та третьою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним. При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України). З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Таку правову позицію Верховний Суд України виклав в постанові №6-605 цс16 від 25 травня 2016 року. Отже, за наведеного вбачається, що ОК «ЖКБ «Проспект» неправомірно набув статусу замовника будівництва та оформив право власності на торгівельний комплекс, який знаходиться по АДРЕСА_1 , в тому числі і на приміщення, яке було предметом спірного договору купівлі-продажу, що, в свою чергу, порушило права ТОВ «Гіпербуд» як замовника будівництва на закінчення будівництва, в тому числі на майно, що було предметом оспореного правочину й оформлення права власності на нього. Зазначене спростовує висновки суду першої інстанції, які покладені в основу рішення суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог. В силу ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, крім іншого: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 13 ст.141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, за рахунок ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект» підлягає компенсації судовий збір у розмірі 2481 грн (а.с.42) за подання позову, 1240,50 грн (а.с.50) за подання заяви про забезпечення позову та 3721 грн (а.с.135) за перегляд справи в суді апеляційної інстанції на користь ТОВ «Гіпербуд». На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 січня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» до обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгове приміщення), під номером 110, загальною площею 18,6 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 від 30 травня 2017 року, укладений між обслуговуючим кооператив «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Надією Василівною, реєстровий номер 7711. Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житловий-будівельний кооператив «Проспект» та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» по 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 25 коп з кожного в рахунок відшкодування судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий підпис /Лисак І.Н./ Судді підписи / ОСОБА_2 , Литвинюк І.М./ З оригіналом згідно: суддя Лисак І.Н.