Постанова 4824 № 757/24086/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/122/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/24086/14-ц 04 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Олійника В.І. - Сушко Л.П. при секретарі - Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Батрин О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна про визнання правочинів недійсними, повернення майна, переданого за недійсними правочинами, визнання недобросовісним набувачем та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна про визнання права власності,- в с т а н о в и в : У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, згідно з яким, враховуючи останні уточнення до позовних вимог, просила: - визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 , посвідченої 09.11.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. за реєстровим номером 19393; - визнати недійсними наступні договори дарування нерухомого майна, укладені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В.: договір дарування квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 652 від 15.06.2013 року; договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 за реєстровим № 740 від 15.06.2013 року; договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 за реєстровим № 743 від 15.06.2013 року; договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 за реєстровим № 746 від 16.06.2013 року; договір дарування 6/100 частки квартири АДРЕСА_5 за реєстровим № 749 від 16.06.2013 року; договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_6 за реєстровим № 811 від 28.06.2013 року; договір дарування 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_6 за реєстровим № 814 від 28.06.2013 року; - повернути їй передане за такими недійсними правочинами нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 ; 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 ; 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 ; 6/100 частки квартири АДРЕСА_5 ; 1/2 частку житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 ; 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_6 , кадастровий номер: 3220881300:04:004:0786; - визнати ОСОБА_1 недобросовісним набувачем переліченого вище майна, відчуженого за недійсними правочинами. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_6 та 13.09.2011 року заведена спадкова справа. Станом на 2013 рік позивачу на праві особистої приватної та спільної власності подружжя, яке було набуто під час шлюбу та залишилось після смерті її чоловіка, належало вказане нерухоме майно. Позивач зазначила, що з 19 травня по 11 червня 2013 року вона перебувала на лікуванні у санаторії «Шаян» Закарпатської області Хустського району, після повернення з якого дізналася, що свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя були передані нотаріусом відповідачу. Наприкінці серпня 2013 року позивачу стало відомо, що належне їй майно було безоплатно відчужено ОСОБА_4 на користь відповідача поза волею позивача - на підставі довіреності, посвідченої 09.11.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. за реєстровим номером 19393, бланк ВСК 036439, яка позивачем не видавалася, а тому на її думку є недійсною. При цьому, як зазначала позивач, під час кримінального провадження з`ясовано, що відповідно до наявного у справах нотаріуса другого примірника за реєстровим номером 19393 від 09.11.2005 року з відміткою про використання бланку ВСК 036439, приватним нотаріусом Федоришиним О.П. посвідчувалася довіреність на інше ім`я. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 вересня 2016 року позов задоволено частково: встановлено нікчемність довіреності від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_4 за реєстровим номером 19393, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., визнано недійсними правочини, укладені від імені ОСОБА_2 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та повернуто ОСОБА_2 нерухоме майно. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 4, а.с. 108-113). Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року залишено без змін (т. 5,а.с. 44-48). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 02.03.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 5, а.с. 191-195). У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ГУЮ в місті Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус КМНО Іващенко Н. В., про визнання права власності. Вимоги зустрічної позовної заяви мотивовані тим, що станом на дату її подання оспорювані позивачем договори дарування не розірвані, не є нікчемними та не визнані недійсними, а тому вони підтверджують його право як власника, який відповідно до статті 392 ЦК України може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2019 року позов задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. 09.11.2005 року за реєстрованим номером 19393. Визнано недійсними наступні договори дарування нерухомого майна, укладені ОСОБА_4 від імені ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 , нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В.: - договір дарування квартири АДРЕСА_1 за реєстровим номером 652 від 01 червня 2013 року; - договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 за реєстровим номером 740 від 15 червня 2013 року; - договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 за реєстровим номером 743 від 15 червня 2013 року; - договір дарування 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 за реєстровим номером 746 від 16 червня 2013 року; - договір дарування 6/100 частин квартири АДРЕСА_5 за реєстровим номером 749 від 16 червня 2013 року; - договір дарування 1/2 частини житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 за реєстровим номером 811 від 28 червня 2013 року; - договір дарування 1/2 частини земельної ділянки АДРЕСА_6 , кадастровий номер: 3220881300:04:004:0786, за реєстровим номером 814 від 28 червня 2013 року. Повернуто ОСОБА_2 наступне нерухоме майно: - квартиру АДРЕСА_1 ; - 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; - 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ; - 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 ; - 6/100 частин квартири АДРЕСА_5 ; - 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 ; - 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_6 , кадастровий номер: 3220881300:04:004:0786. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недобросовісним набувачем. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. про визнання права власності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 897 грн. 60 коп. судового збору та 23 415 грн. витрат на правничу допомогу (т. 2, а.с. 125-131). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норма процесуального права, а також неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовити у повному обсязі. При цьому, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на неприпустимість використання судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження, а також на безпідставну відмову у задоволенні його клопотання про призначення судової технічної експертизи документа - спеціального бланку нотаріального документу серії ВСК 036439, використаного ОСОБА_3 09.11.2005 року при посвідченні довіреності (т. 7, а.с. 139-150). Постановою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасовано, справу переданона новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ОСОБА_4 не була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції 13 жовтня 2020 року, тому судове рішенняпідлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представники позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_12 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та її чоловіку - ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності у рівних частинах належало, зокрема, наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; 12/100 частки квартири АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_2 ; житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 ; земельна ділянка АДРЕСА_6 із кадастровим номером: 3220881300:04:004:0786; 1/3 частка квартири АДРЕСА_4 на праві приватизації належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27.07.1998 року відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району міста Києва згідно з розпорядженням № 1355 від 27.07.1998 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача - ОСОБА_6 помер (т .1 а.с. 10). 29.09.2011 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їх частку спадкового майна та свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя (т. 2 а.с. 9). 08.10.2011 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від належного їй спадкового майна та просила видати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя (т. 2 а.с. 50). 28.03.2013 року приватним нотаріусом КМНО Марченко О.І. на підставі заяви ОСОБА_13 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої від 27.03.2012 року, видано свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя - квартири під АДРЕСА_7 за реєстровим № 110 (т. 2 а.с. 165, 166, 173). 21.05.2013 року приватним нотаріусом КМНО Сікуцьким О.А. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 за реєстраційним № 1202 та на 1/2 частину від 12/100 частин квартири АДРЕСА_5 за реєстраційним № 1206. 22.05.2013 року приватним нотаріусом КМНО Сікуцьким О.А. на ім`я ОСОБА_2 видані: свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 за реєстраційним № 1213 (т. 2 а.с. 260); на 1/2 частину житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_6 за реєстровим № 1217 (т. 2 а.с. 272). 10.06.2013 року приватним нотаріусом КМНО Сікуцьким О.А. на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_6 , кадастровий номер 3220881300:04:004:0786, за реєстровим № 1459 (т. 2 а.с. 455). 12.06.2013 року ОСОБА_2 були скасовані всі довіреності видані на ім`я ОСОБА_1 та інших осіб, на ім`я яких вони були видані (т. 3 а.с. 50). На звернення позивача ОСОБА_2 щодо видачі дублікатів свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, приватним нотаріусом КМНО Сікуцьким О.А. було відмовлено, з огляду на наявність оригіналів вказаних свідоцтв у ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 14-15). Крім того, у вказаний період приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. були посвідчені договори дарування, за якими дарувальником виступала ОСОБА_2 , а обдаровуваним - ОСОБА_1 , а саме: - 01.06.2013 року - договір дарування квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 652 (т. 1 а.с. 62-64); - 15.06.2013 року - договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 за реєстровим № 740 (т. 1 а.с. 65-67); - 15.06.2013 року - договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 за реєстровим № 743 (т. 1 а.с. 68-70); - 16.06.2013 року - договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 за реєстровим № 746 (т. 1 а.с. 71-73); - 16.06.2013 року - договір дарування 6/100 частки квартири АДРЕСА_5 за реєстровим № 749 (т. 1 а.с. 74-76). - 28.06.2013 року - договір дарування 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_6 за реєстровим № 811 (т. 1 а.с. 77-79). 28.06.2013 року - договір дарування 1/2 частки земельної ділянки АДРЕСА_6 за реєстровим № 814 (т. 1 а.с. 80-82). Від імені дарувальника ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 09.11.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., реєстровий № 19393, діяла ОСОБА_14 (т. 3 а.с. 122, 123). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відчуження нерухомого майна від імені позивача здійснено без її волевиявлення на підставі довіреності, яка підлягає визнанню недійсною, недійсними належить також визнати всі оспорювані договори. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналіз зазначених норм вказує на те, що правом на звернення до суду за захистом, наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Частиною першою статті 245 ЦК України визначено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до законодавства має вчинятися правочин. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній станом на 09.11.2005 року) усі вчинені нотаріальні дії реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Згідно зі ст. 59 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній станом на 09.11.2005 року) документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються нотаріусу, який вчиняє нотаріальні дії, не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах приватного нотаріуса. Як вбачається зі змісту листа старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Перощука О.І. від 13.11.2014 р. № 53/13-3982, останній надав потерпілій ОСОБА_2 належним чином завірені копії документів та докази з кримінального провадження № 12013110010007384 від 31.05.2013 року, а саме копії: ухвали суду при виїмку другого примірника довіреності за реєстровим номером 19393 від 09.11.2005 року; реєстру для реєстрації нотаріальних дій за жовтень - листопад 2005 року, що містить інформацію про нотаріальну дію за номером 19393; другого примірнику довіреності за реєстровим номером 19393 від 09.11.2005 року; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру гр. ОСОБА_15 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_3 . Відповідно до даних з витягу з реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_3 за жовтень-листопад 2005 року, 09.11.2005 року за реєстровим № 19393 на бланку ВСК № 036439 була посвідчена довіреність, за якою ОСОБА_16 уповноважила ОСОБА_15 бути її представником при вчиненні певних юридичних дій. Реєстр прошитий та скріплений печаткою Міністерства юстиції України (т. 1 а.с. 167-171). Встановлено, що у змісті реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Федоришина О.П. за жовтень-листопад 2005 року відсутні відомості про вчинення нотаріальної дії з посвідчення довіреності від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 . За інформацією, яка міститься у повному витязі з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 23.12.2014 року № 88552705, бланк ВСК № 036439 було отримано приватним нотаріусом Федоришиним О.П. 02.11.2005 та витрачено ним 09.11.2005. Код витрачання бланка: 7- Довіреність (т. 3 а.с. 87, 88). Крім того, судом першої інстанції досліджувалися копії двох примірників довіреності від імені ОСОБА_16 на ім`я ОСОБА_15 , посвідченої 09.11.2005 року приватним нотаріусом КМНО Федоришиним О.П. за реєстровим номером 19393 (т. 1 а.с. 172, 177) - перший примірник на нотаріальному бланку ВСК № 036439, другий з відміткою про використання цього бланку - за результатами чого встановлено, що учасниками такої нотаріальної дії за реєстровим № 19393, під час якої було використано нотаріальний бланк ВСК № 036439 є ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Довіреність видана без встановлення строку її дії. Як свідчать матеріали справи оригінал вказаної довіреності надавався суду для огляду свідком ОСОБА_15 (т. 4 а.с. 33). Разом з тим, у нотаріальній справі щодо посвідчення довіреності (нотаріус Федоришин О.П.) відсутній другий примірник довіреності № 19393, виданий ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_17 . При цьому, оригіналу довіреності, на підставі якої від імені дарувальника діяла ОСОБА_17 , для його огляду в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції надано не було. Колегія суддів зауважує, що перебування 09.11.2005 року позивача на лікуванні у санаторії «Хмільник» Вінницької області, що підтверджується санаторно-курортною книжкою (т. 1 а.с. 49-54), також є доказом неможливості видачі ОСОБА_2 довіреності та її нотаріального посвідчення цього ж дня (09.11.2005 року) у м. Києві. Враховуючи зазначене, оскільки бланк ВСК № 036439 є унікальним та виготовляється лише в одному екземплярі, а також те, що, в силу вимог Закону України «Про нотаріат», запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є безпосереднім доказом вчинення нотаріальної дії, суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини, дійшов обгрунтованого висновку про те, що нотаріальна дія з видачі довіреності від імені позивача на ім`я ОСОБА_5 за реєстровим № 19393 з використанням нотаріального бланку ВСК № 036439 приватним нотаріусом Федоришиним О.П. 09.11.2005 року не вчинялася, тому довіреність від 09.11.2005 року підлягає визнанню недійсною. Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину, та визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Момент недійсності правочину визначений статтею 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже, оскільки позивач не уповноважуважувала ОСОБА_17 на розпорядження належним їй майном, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оспорювані договори дарування, є недійсними з моменту їх вчинення. Слід зауважити, що ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, враховуючи предмет позову, категоричні заперечення позивача щодо справжності її підпису у довіреності, обставини даної справи, пояснення сторін, наявність різних висновків експертів, які зроблені на підставі заяв сторін у справі, висновок суду першої інстанції про чинність та дійсність довіреності, виданої на ім`ї ОСОБА_16 , посвідченої 09.11.2005 року приватним нотаріусом КМНО Федоришиним О.П. за реєстраційним № 19393 на бланку серії ВСК № 036439, призначено комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу. Апеляційний суд вважав, що не проведення у справі комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи обмежить право відповідача ОСОБА_1 на судовий захист, порушить принцип змагальності та диспозитивності, оскільки позбавить права відповідача довести свої заперечення проти позовних вимог та спростувати певні висновки суду першої інстанції належними та допустимими доказами. 20 січня 2022 року до апеляційного суду надійшло клопотання експерта про надання оригіналу довіреності, виданої на ім`я ОСОБА_16 , посвідченої 09.11.2005 року приватним нотаріусом КМНО Федоришиним О.П. за реєстраційним № 19393 на бланку серії ВСК №036439. Київський апеляційний суд, листом від 25 січня 2022 року запропоновував ОСОБА_3 та ОСОБА_16 надіслати на адресу суду оригінал довіреності виданої на ім`я ОСОБА_16 , посвідченої 09.11.2005 року приватним нотаріусом КМНО Федоришиним О.П. за реєстраційним № 19393 на бланку серії ВСК №036439. 08 грудня 2022 року до Київського апеляційного суду, надійшов лист Науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 грудня 2022 року № 38583/21-34 про залишення ухвали суду без виконання, у зв`язку з ненаданням оригіналу досліджуваного документу до експертної установи, що унеможливило організацію проведення експертизи. Відтак, дотримання прав відповідача ОСОБА_1 на доведення своїх заперечень проти позовних вимог та спростування певних висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами, апеляційним судом було забезпечено, однак жодного доказу на підтвердження своїх заперечень та спростування висновків суду першої інстанції надано не було. Доводи апеляційної скарги про те, що надані представником позивача копії матеріалів вказаного кримінального провадження не можуть розглядатися судом як допустимі докази у даній справі, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду за результатами оцінки ним доказів, не можуть впливати на процес самостійної оцінки доказів у кримінальному провадженні, яка здійснюється слідчим, прокурором, слідчим суддею на підставі безпосереднього дослідження доказів. Інші аргументи апеляційної скарги висновків суду в указаній частині не спростовують, зводяться до незгоди з ними, трактування норм матеріального права на власний розсуд та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справина користь відповідача. Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та ухвалив рішення суду з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року. Головуючий: Судді: