LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС755/14564/18

від 13.04.2023 · Цивільна
Резолютивна:У задоволенні клопотання Київського обласного центру зайнятості про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Ухвала 13 квітня 2023 року м. Київ справа № 755/14564/18 провадження № 61-3390ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу Київського обласного центру зайнятості на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року позовні вимогиОСОБА_1 задоволено.Визнано незаконним та скасованонаказ Київського обласного центру зайнятості від 27 серпня 2018 року № 418-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського обласного центру зайнятості. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського обласного центру зайнятості з 28 серпня 2018 року. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта юридичного відділу Київського обласного центру зайнятості з 28 серпня 2018 року допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу Київського обласного центру зайнятостізалишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року залишено без змін. 09 березня 2023 року Київський обласний центр зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга з урахуванням положень статті 389 ЦПК України; надання копій скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; доплати судового збору, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду. На виконання зазначеної ухвали заявником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, а також надано уточнену редакцію касаційної скарги. З аналізу уточненої редакції касаційної скарги, яка надійшла на виконання ухвали Верховного Суду від 16 березня 2023 року, не вбачається належного виконання частини другої статті 389 ЦПК України. Київський обласний центр зайнятості повторно узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. Подане заявником клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтоване неможливістю усунути недоліки щодо доплати судового збору у строк, встановлений судом, з огляду на внутрішню процедуру погодження оплати судового збору. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, враховуючи при цьому майновий стан сторони. Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Київським обласним центром зайнятості не надано суду доказів, які б підтверджували вчинення послідовних та достатніх дій, спрямованих на отримання необхідних для сплати судового збору коштів. Ураховуючи вищевикладене, а також те, що станом на 13 квітня 2023 року заявник не надав докази сплати судового збору за подання касаційної скарги, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити. Отже Київський обласний центр зайнятості у відведений судом десятиденний строк з дня вручення ухвали і станом на 13 квітня 2023 року вимоги ухвали Верховного Суду від 16 березня 2023 року у повній мірі не виконав, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові. До того ж відсутність у касаційній скарзі передбачених ЦПК України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку є передбаченою пунктом 4 частини четвертою статті 393 ЦПК України підставою для її повернення. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Київського обласного центру зайнятості про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу Київського обласного центру зайнятості на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - повернути особі, яка подала касаційну скаргу. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Синельников

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»