Ухвала КЦС ВС № 758/8997/16

Ухвала 11 червня 2021 року м. Київ справа № 758/8997/16 провадження № 61-9022ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної допомоги, ВСТАНОВИВ: У липні 2016 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної допомоги. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 зареєструвався у Подільському районному центрі зайнятості, як шукаючий роботу з 06 липня 2010 року. Наказом Подільського районного центру зайнятості від 13 липня 2010 року № 4864 відповідачу був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Позивач зазначав, що 25 серпня 2010 року ОСОБА_1 подав заяву до Подільського районного центру зайнятості з проханням направити його на курси до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова за спеціальністю «Ділова англійська мова». В цей же день відповідач подав до Подільського районного центру зайнятості заяву про виплату матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації. 26 серпня 2010 року між Подільським районним центром зайнятості та відповідачем був укладений договір № 252 щодо направлення його на навчання для підвищення кваліфікації до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова за спеціальністю «Ділова англійська мова». Наказом Подільського районного центру зайнятості № 6098 від 30 серпня 2010 року відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю з 26 серпня 2010 року. Наказом Подільського районного центру зайнятості № 6099 від 30 серпня 2010 року відповідача направлено на професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації з 26 серпня 2010 року, у зв`язку з чим призначено матеріальну допомогу в період професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки. 04 січня 2011 року до Подільського районного центру зайнятості надійшов лист від Виконавчого органу Подільської районної у м. Києві Ради щодо реєстрації фізичних осіб-підприємців з повідомленням що відповідач з реєстрації фізичних осіб-підприємців не виключено. У зв`язку з чим, наказом Подільського районного центру зайнятості від 12 березня 2011 року № НТ110312 було припинено виплату допомоги по безробіттю, так як відповідач надав документи, що містять неправдиві відомості. Згідно з бухгалтерським перерахунком Київським міським центром зайнятості відповідачу була виплачена допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період навчання в розмірі 28 796,61 грн. Крім того позивачем було перераховано Національному педагогічному університету ім. Драгоманова на навчання відповідача з 26 серпня 2010 року по 17 листопада 2010 року за професією «Іноземна мова рівень початковий» 1 990,15 грн, яку позивач просив стягнути на його користь. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості суму матеріальної допомоги в розмірі 30 768,76 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при зверненні до центру зайнятості відповідач ОСОБА_1 подав недостовірні відомості, обов`язок надання яких покладено на особу, що звертається до центру зайнятості для встановлення статусу безробітного та виплати відповідної матеріальної допомоги, що спричинило незаконну виплату йому коштів. Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що позов було подано до суду з пропуском встановленого законом строку, при цьому позивачем не було представлено до суду доказів існування обставини, які б об`єктивно перешкодили йому звернутися до суду в межах вищезгаданого строку. Київський міський центр зайнятості у травні 2021 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року. Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270, 00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у даній справі становить 30 786,76 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Доводи заявника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо того чи переривається позовна давність у разі подання позову з недодержанням правил підсудності і подальшого закриття провадження у справі з цієї підстави, є необґрунтованим, оскільки Верховний Суд висловлював свою позицію з цього питання в постанові від 15 травня 2020 року № 922/1467/19, та якій відповідає висновок апеляційного суду, тому не можна вважати, що у справі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, є необґрунтованими, оскільки вони нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки Київським міським центром зайнятості подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної допомоги відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик