Ухвала КЦС ВС № 279/2455/22

Ухвала 12 квітня 2023 року м. Київ справа № 279/2455/22 провадження № 61-4787ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року, у складі судді: Шульги О. М., та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» про скасування акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, ВСТАНОВИВ: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до дочірнього підприємства «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» про скасування акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку. Позовна заява мотивована тим, що 28 жовтня 2020 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві з отриманням трудового каліцтва (тяжких травм S 32.7). 14 січня 2021 року було затверджено акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 28 жовтня 2020 року о 10 годині 45 хвилин. Позивач зазначав, що відповідно до наказу ДП «Коростенський лісгосп АПК» від 08 жовтня 2020 року № 69 був укладений трудовий договір, за яким потерпілий зобов`язувався виконувати роботу по професії «водій автомобіля ЗІЛ-131 з маніпулятором», назва якої відсутня в Класифікаторі професій ДК 003:2010, при відсутності її кваліфікаційної характеристики в ДКХП. У кваліфікаційній характеристиці водія автотранспортних засобів (код КП 8322), у діючий посадовій інструкції водія лісгоспу, що входить в матеріали розслідування, як посадова інструкція водія ОСОБА_1 , не вказані функціональні, виробничі обов`язки керувати краном-маніпулятором, стріловим краном при вантажно-розвантажу вальних роботах. Обов`язок водія лісгоспу, вказаний в п. 4.8 посадової інструкції ОСОБА_1 , «брати участь в вантажно-розвантажувальному процесі» не визначає яку дію (роботу) він повинен виконувати в цьому процесі. Процесами проведення вантажно-розвантажувальних робіт є підйом вантажу вручну або за допомогою спеціалізованої техніки, стропування, оформлення технічної документації, подача транспортного засобу під навантаження та розвантаження, та інші дії, згідно розділу III НПАОП 0.00-1.75-15. У посадовій інструкції ОСОБА_1 , кваліфікаційній характеристиці водія автотранспортних засобів відсутні кваліфікаційні вимоги знати будову, принцип роботи маніпулятора, правила його безпечної експлуатації. Нещасний випадок стався при керуванні потерпілим краном-маніпулятором, за допомогою якого проводились вантажно-розвантажувальні роботи. Відповідно п. п. 101, 104 НПАОП 0.00-2.01-05, потерпілий в момент настання нещасного випадку виконував роботи підвищеної небезпеки, тому повинен був під час прийняття на роботу, пройти спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до його функціональних обов`язків, згідно п. п. 3.8, 4.1, 4.3 Типового положення (НПАОП 0.00-4.12-05). Цими нормативно-правовими актами повинні бути, у першу чергу, відповідні діючі в лісгоспі інструкції з охорони праці, але не (або не тільки) стаття 18 Закону України «Про охорону праці», як вказано в протоколі перевірки знань з охорони праці від 12.10.2020 №

17. Дана норма не визначає вимог безпеки при експлуатації крана- маніпулятора та при роботі водія. ОСОБА_1 наказом від 08 жовтня 2020 року № 171/1 був допущений до стажування, наказом від 13 жовтня 2020 року № 172/1 був допущений до самостійної роботи за професією за професією «водій вантажного автомобіля». Це означає, що відповідно до вимог у п. п. 7.1, 7.3, 7.6, 7.9 Типового положення ... НПАОП 0.00-4.12-05 (далі - Типове положення) потерпілий не проходив стажування і не був допущений до роботи за професією, при виконанні робіт за якою стався нещасний випадок. Комісія не виявила наявні в лісгоспі документи з питань охорони праці стосовно нещасного випадку. ОСОБА_1 - по своїй посадовій інструкції не мав обов`язків керувати краном-маніпулятором, не був професійно підготовленим до цієї роботи, не пройшов навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці, додержання яких входить в функціональні обов`язки професії, при виконанні роботи за якою стався нещасний випадок. Підписи ОСОБА_1 в Журналі реєстрації інструктажів з охорони праці підроблені. Позивач зазначав, що відомості, вказані в пункті 1 акту є неправдивими. У пункті 3 - відсутнє описання місця події нещасного випадку, у пункті 4 немає інформації у більшій частині, яка необхідна для з`ясування обставин нещасного випадку. Але вказано багато фактів, які не мають підтвердження в матеріалах розслідування, що робить їх недійсними. У пункті 8 акту не вказано чим порушив ОСОБА_3 положення своєї посадової інструкції. Комісія у процесі розслідування нещасного випадку на виробництві не надала можливості потерпілому одержувати інформацію про хід розслідування, ознайомлюватися із матеріалами розслідування, вносити свої пропозиції, надавати пояснення, чим порушила вимоги пункту 32 Порядку. Позивач просив скасувати акт розслідування (спеціального розслідування) від 14 січня 2021 року нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 28 жовтня 2020 року. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 29 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року, та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено процесуальні вимоги щодо змісту рішення суду, передбачені статтею 265 ЦПК України, а саме: не зазначені мотиви відхилення доказів і не наведена оцінка кожного аргументу. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про порушення, які допущені комісією з розслідування нещасного випадку при процедурі його проведенні та при складенні акта, що не відповідає Порядку. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що у судовому засіданні при апеляційному перегляді справи представник відповідача визнала, що не описаний стан об`єкта у місці, де стався нещасний випадок, не зазначено безпосереднього керівника робіт. Процедура, визначена Порядком має бути дотримана, оскільки від цього залежить встановлення: вини або її відсутності у посадових осіб підприємства, а відповідно від цього залежить право потерпілого на певні матеріальні та моральні компенсації; вини інших осіб, у тому числі, які злочинним шляхом завдали шкоди потерпілому, або її відсутності, а відповідно від цього залежить право потерпілого на певні матеріальні та моральні компенсації. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про скасування акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку. Отже, ця справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Коростенський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» про скасування акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков