Постанова 4875 № 922/1443/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/1443/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М., представників сторін: позивача - Чуб Сергій Володимирович на підставі ордеру серії АХ №1124672 від 05.04.2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5093 від 25.07.2018, відповідача - не з`явився, 1-ої третьої особи - не з`явився, 2-ої третьої особи - Сабан Маркіян Романович (у приміщенні Господарського суду Львівської області) на підставі довіреності від 14.07.2022, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№333Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2023, прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А, дата складання повного тексту рішення - 27.01.2023, у справі № 922/1443/22 за позовом ОСОБА_1 , м. Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", с. Веселе, Харківська обл., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2 , м. Харків,

2. Приватне підприємство "Оліяр", с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська обл., про визнання довіреності недійсної ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати довіреність від 26.07.2018, видану Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Престиж в особі директора Богдановича Андрія Володимировича на ім`я ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гнилицькою Т.В. та зареєстровану в реєстрі за №1291, недійсною з моменту її видачі, а саме з 26.07.2018. Витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Позивач вважає зазначену довіреність недійсною з моменту її видачі, оскільки порядок її видачі був порушений директором відповідача. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, не набував будь-яких прав та обов`язків за оспорюваним правочином, будь-які права та інтереси позивача внаслідок видачі довіреності порушені не були, що в силу статті 2 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює задоволення його позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним. Місцевим господарським судом зазначено, що позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочину щодо видачі довіреності, не позбавлений права ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення такого правочину та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 19.01.2023, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2023 у справі №922/1443/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; судові витрати просить покласти на відповідача. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що укладення довіреності від імені відповідача на уповноваження укладати договори поруки, застави майбутнього врожаю і додаткові угоди до них виходять за межі повноважень, наданих директору Статутом та рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" від 01.02.2018. Як зазначає апелянт, видача довіреності директором від імені відповідача призвело до ланцюга подій, що в подальшому призвело до порушення прав позивача як бенефіціара товариства, тобто його було позбавлено належного контролю та володіння за активами товариства, що в подальшому призвело до збитків та недоотримання бенефіціарним власником значної частини прибутку. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2023 у справі №922/1443/22; встановлено учасникам справи строк до 17.03.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 17.03.2023 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "05" квітня 2023 р. о 14:30год. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 задоволено заяву Приватного підприємства "Оліяр" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться "05" квітня 2023р. о 14:30год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №104 у справі №922/1443/22, у режимі відеоконференції. 30.03.2023 (15.03.2023 подано до підприємства поштового зв'язку) від ПП "Оліяр" надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що апелянт не обґрунтовує, яким чином оспорювана довіреність порушує його права. Як вказує ПП "Оліяр", здійснюючи вплив (контроль) на юридичну особу, кінцевий бенефіціарний власник може і повинен контролювати діяльність юридичної особи з метою недопущення можливих збитків, які можуть негативно вплинути на права такого кінцевого бенефіціарного власника. У свою чергу, наявність обмежень, які встановлені, як вказує апелянт, у протоколі загальних зборів №23 від 01.02.2018 та перевищення повноважень директора, може свідчити про порушення посадових обов'язків директора відповідача, що може бути підставою для притягнення його до відповідальності та відшкодування збитків у разі їх наявності, при цьому жодних доказів вчинення відповідних дій апелянтом не надано. Окрім того, як зазначає ПП "Оліяр", апелянт будучи бенефіціаром та маючи вплив на юридичну особу жодних дій щодо відкликання оспорюваної довіреності не вчинив. З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду від 19.01.2023 - залишити без змін. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.04.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, представник апелянта оголосив доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. Представник ПП "Оліяр", який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Львівської області, проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить у її задоволенні відмовити. Інші учасники справи своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, представники відповідача та 1-ої третьої особи в судове засідання не з'явились, хоча учасники справи були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, і неявка в судове засідання представників відповідача та 1-ої третьої особи не перешкоджає розгляду справи, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2023, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників апелянта та 2-ої третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, 27.07.2018 між Приватним підприємством "Оліяр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" укладено договір поруки, відповідно до умов якого, відповідач як поручитель взяв на себе зобов`язання відповідати солідарно з боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Агродар" за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору, а саме договору поставки №71217 від 07.12.2017. За умовами пункту 1.2 договору поруки, відповідач відповідає перед третьою особою - ПП "Оліяр" у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань. Сторони у пункті 2.1 договору поруки погодили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені основним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями. Відповідач зобов`язався відповідно до пункту 2.2 договору поруки здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань. Укладаючи договір поруки, відповідач у пункті 3.1 договору засвідчив, що як поручитель має необхідний обсяг дієздатності та правоздатності для укладення та виконання цього договору, умови цього договору не суперечать жодним положенням договорів, укладених відповідачем з іншими особами, або положенням інших правочинів, дія яких, поширюється на поручителя. Поручителем відповідно до пункту 3.1.7 договору поруки були отримані всі необхідні згоди та дозволи для укладання цього договору. Судом першої інстанції встановлено, що договір поруки від 27.07.2018 укладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", від імені якого, на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гнилицькою Т.В. 26.07.2018 за реєстровим №1291, діяв ОСОБА_2 . Довіреність від 26.07.2018 за реєстровим №129, на підставі якої діяв ОСОБА_2 , видана останньому на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства відповідача, що підтверджується протоколом №25 загальних зборів учасників товариства від 26.07.2018, відповідно до якого, загальними зборами учасників Товариства відповідача було вирішено укласти між відповідачем та Приватним підприємством "Оліяр" договір поруки, надати ОСОБА_2 повноваження на укладання та підписання від імені відповідача з Приватним підприємством "Оліяр" договору поруки, зобов`язано директора Товариства відповідача надати відповідну довіреність на виконання ОСОБА_2 наданих йому повноважень. Як зазначає позивач, йому з відкритих джерел інформації стало відомо про наявність довіреності від 26.07.2018 серії ННІ №795044, що посвідчена приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гнилицькою Т.В., за якою директор від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" уповноважив Супруненка Андрія Володимировича бути представником в державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності для чого йому було надано право підписувати від імені Товариства договори поруки, застави майбутнього врожаю і додаткові угоди до них. Позивач вважає довіреність недійсною з моменту її видачі з підстав порушення директором Товариства відповідача порядку її видачі. Як встановлено судом першої інстанції, позивачем надано протокол №23 від 01.02.2018, відповідно до якого, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" обмежено повноваження директора Товариства, а саме заборонено директору від імені Товариства відповідача вчиняти будь-які правочини щодо приймання Товариством обов`язків виконати зобов`язання третіх осіб, без попередження укладення таких правочинів загальними зборами Товариства. Листом від 26.07.2021 відповідач на запит позивача підтвердив факт видачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" в особі директора Богдановича Андрія Володимировича довіреності серії ННІ № 795044 від 26.07.2018, посвідченої приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гнилицькою Т.В., якою уповноважив ОСОБА_2 на укладення та підписання від імені товариства договорів поруки, застави майбутнього врожаю і додаткових угод до них на суму та на умовах на свій розсуд, на підставі якої і був укладений договір поруки від 27.07.2018 з Приватним підприємством "Оліяр". Також даним листом відповідач повідомив позивача, що в обліку протоколів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" містяться відомості щодо складення протоколу про обмеження повноважень директора, а саме протокол № 23 від 01.02.2018. Інші протоколи в період з 01.02.2018 по 14.07.2021 щодо надання повноважень директору чи іншій особі на укладення будь-яких правочинів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" або надання згоди на видачу від імені товариства довіреностей на вчинення таких дій відсутні. Позивач вважає, що оскільки рішеннями загальних зборів учасників відповідача не було уповноважено директора на видачу довіреності, а також відсутні протоколи про надання дозволу на укладення будь-яких договорів, укладення такого правочину директором вийшло за межі його повноважень та в подальшому призвело до порушення прав позивача як бенефіціара товариства. Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно наявної у матеріалах справи копії Статуту ТОВ "Агрофірма Престиж", редакція якого затверджена протоколом №1 загальних зборів від 21.03.2011, засновником Товариства є ОСОБА_3 . Відповідно до змін №1 до Статуту, затверджених протоколом №5 від 07.10.2014, учасниками Товариства є ОСОБА_2 (50% розміру статутного капіталу) та ОСОБА_1 (50% розміру статутного капіталу). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.07.2018, учасниками Товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; директор Товариства ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 8.1. Статуту, вищим органом Товариства є загальні збори учасників, виконавчим органом Товариства є директор Товариства. Загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (пункт 8.2. Статуту). Згідно з пунктом 8.2.3. Статуту, до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства належить: визначення основних напрямів діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; - визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контролюючих органів; -затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує п`ятдесят і більше відсотків майна Товариства. Пунктом 8.4. Статуту визначено повноваження директора Товариства. У Товаристві здійснюється одноособовий виконавчий орган директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам. Компетенція директора Товариства, порядок ухвалення ним рішень… вчинення дій від імені Товариства встановлюється цим Статутом та діючим законодавством України. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, які відповідно до чинного законодавства та цього статуту належать до виключної компетенції зборів Товариства. Рішення директора можуть бути скасовані або змінені зборами учасників. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для загальних зборів Товариства. Директор має право без довіреності виконувати будь-які дії від імені Товариства, які не суперечать статуту, підписувати фінансові документи, заключати від імені Товариства договори та контракти, представляти Товариство у всіх установах, підприємствах та організаціях, як в Україні, так і за її межами, у судових органах, а також в інших органах державної влади. Відповідно на наданої ПП "Оліяр" засвідченої нотаріусом копії протоколу №25 загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" від 26.07.2018, на зборах присутні учасники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які володіють 100% голосів. Збори вважаються правомочними. Загальні збори учасників Товариства повноважні приймати будь-які рішення, що згідно з чинним законодавством України та установчими документами Товариства відносяться до компетенції загальних зборів учасників Товариства. По питаннях Порядку денного вирішили одноголосно: Укласти між ТОВ "Агрофірма "Престиж" та ПП "Оліяр" договір поруки, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Торговий Дім Агродар" перед ПП "Оліяр" за договором №71217 від 07.12.2017. Надати ОСОБА_2 повноваження на укладання та підписання від імені ТОВ "Агрофірма "Престиж" з ПП "Оліяр" договору поруки, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Торговий Дім Агродар" перед ПП "Оліяр" за договором №71217 від 07.12.2017. Зобов`язати директора ТОВ "Агрофірма "Престиж" ОСОБА_3 надати відповідну довіреність на виконання ОСОБА_2 наданих повноважень. Як зазначено у протоколі №25 від 26.07.2018, ріщенням загальних зборів уповноважено ОСОБА_2 на укладення та підписання від імені товариства договорів поруки, застави майбутнього врожаю і додаткових угод до них; будь-які інші рішення загальних зборів учасників Товариства, прийняті до цього часу, втрачають чинність в частині, що суперечать цьому протоколу. Протокол підписаний учасниками, підписи скріплено печаткою Товариства. У запереченнях на пояснення третьої особи позивач зазначає, що, по-перше, він протокол №25 від 26.07.2018 не підписував, а, по-друге, відповідач своїм листом підтвердив відсутність у товариства такого протоколу. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За своїм змістом довіреність є одностороннім правочином, вольовою дією однієї особи. Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину. Підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Тобто у разі, якщо правочин оскаржує особа, яка не є його стороною, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином. Місцевим господарським судом встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання недійсною довіреності від 26.07.2018, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" в особі директора Богдановича Андрія Володимировича на ім`я ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гнилицькою Т.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 1291, недійсною з моменту її видачі, а саме з 26.07.2018. Позивачем у цій справі є учасник і кінцевий бенефіціарний власник ТОВ "Агрофірма Престиж". Тобто спірний правочин оскаржує особа, яка не є стороною цього правочину. В обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином позивач послався на те, що він є кінцевим бенефіціарним власником Товариства відповідача, має вирішальний вплив на діяльність Товариства, а тому у нього є право на оскарження правочину, вчиненого з порушенням порядку на його здійснення. При цьому, позивач зазначив, що видача довіреності директором від імені відповідача призвело до ланцюга подій, що в подальшому призвело до порушення прав позивача як бенефіціара товариства, тобто його було позбавлено належного контролю та володіння активами товариства, що в подальшому призвело до збитків та недоотримання бенефіціарним власником значної частини прибутку. Однак, позивач не конкретизує, який саме ланцюг подій призвів до порушення прав позивача (позивач не зазначає, яких саме), не посилається на конкретні обставини, внаслідок яких і ким позивача було позбавлено контролю та володіння активами товариства; позивач не вказує, яких збитків він поніс, не зазначає ані їх розмір, ані обставин, за яких він недоотримав частину прибутку (не зазначено якого саме прибутку). Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним правочину (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним правочином і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Так, за змістом статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Однак, у даному випадку позивачем не доведено (фактично за відсутності обґрунтованих доводів), яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, та яким чином визнання недійсним оспорюваного правочину призведе відновлення порушених, на думку позивача, прав. А абстрактні посилання апелянта на порушення його прав як бенефіціара товариства, зокрема недоотримання частини прибутку, жодними доказами позивачем не підтверджені. Тобто, недоведеність порушення прав позивача оспорюваним правочином є достатньою підставою для відмови у позові. Разом з тим, судова колегія зазначає, що у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства. Надалі такі висновки були підтверджені у постановах від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19) (з урахуванням ухвал від 17 грудня 2019 у справі №916/1731/18 (провадження № 12-207гс19); від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19; від 15.09.2020 у справі № 904/920/19 (провадження № 12-60гс20 ). Відтак, посилання позивача на порушення його корпоративних прав як учасника товариства щодо права на отримання прибутку та участь в управлінні товариством є необґрунтованим та не може бути підставою для визнання недійсним оспорюваного ним правочину. В свою чергу, враховуючи відсутність порушення оспорюваним правочином прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, відсутня і необхідність надавати оцінку законності оспорюваного правочину. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/3742/20. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому, особливістю дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників (частини перша, друга статті 92 Цивільного кодексу України). Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що, з огляду на положення статті 237 Цивільного кодексу України, утворює правовідносини представництва, в яких орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчиняти правочин від імені цієї юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідносинами, в яких одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. За положеннями статей 237, 244, 246 Цивільного кодексу України, орган юридичної особи або інша особа, уповноважена її установчими документами, може видати довіреність від імені юридичної особи іншому представнику (який не є органом юридичної особи чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені) та уповноважити представника вчинити правочин від імені юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини із третіми особами. При цьому, згідно зі статтею 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Водночас, частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Компетенція органів управління товариством, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу та виходу із складу учасників товариства вказуються у його статуті, який є установчим документом товариства і затверджується його учасниками (статті 87, 88 Цивільного кодексу України). Згода загальних зборів товариства на укладення правочину є згодою його найвищого органу управління, який діє від імені товариства. Як вбачається із матеріалів справи (згідно наданих ПП "Оліяр" документів), на загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Престиж" від 26.07.2018 (протокол №25), було вирішено, зокрема надати ОСОБА_2 повноваження на укладання та підписання від імені ТОВ "Агрофірма "Престиж" з ПП "Оліяр" договору поруки, на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Торговий Дім Агродар" перед ПП "Оліяр" за договором №71217 від 07.12.2017. Зобов`язати директора ТОВ "Агрофірма "Престиж" Богдановича А.В. надати відповідну довіреність на виконання ОСОБА_2 наданих повноважень. Як зазначено у протоколі №25 від 26.07.2018, будь-які інші рішення загальних зборів учасників Товариства, прийняті до цього часу, втрачають чинність в частині, що суперечать цьому протоколу. Протокол підписаний учасниками, у тому числі і апелянтом; підписи скріплено печаткою Товариства. З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що укладення довіреності від імені відповідача на уповноваження укладати договори поруки, застави майбутнього врожаю і додаткові угоди до них виходять за межі повноважень, наданих директору Статутом та рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" від 01.02.2018. У запереченнях на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що він не підписував протокол №25 від 26.07.2018. Однак, матеріали справи не містять доказів оскарження і визнання рішень загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Престиж" від 26.07.2018 (протокол №25) недійсними, у тому числі, у зв`язку із непідписанням позивачем як учасником Товариства відповідного протоколу. Як і не містять доказів звернення апелянтом до правоохоронних органів щодо підробки документів Товариства. Щодо листа від 26.07.2021 відповідача, в якому останнім на запит позивача зазначено, що протоколи в період з 01.02.2018 по 14.07.2021 щодо надання повноважень директору чи іншій особі на укладення будь-яких правочинів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" або надання згоди на видачу від імені товариства довіреностей на вчинення таких дій відсутні, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Відповідно до пункту 8.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", вищим органом Товариства є загальні збори учасників, виконавчим органом Товариства є директор Товариства. Загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності Товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (пункт 8.2. Статуту). У матеріалах справи наявний протокол №25 від 26.07.2018, із якого вбачається, що на загальних зборах учасників Товариства було вирішено, зокрема надати ОСОБА_2 повноваження на укладання та підписання від імені ТОВ "Агрофірма "Престиж" з ПП "Оліяр" договору поруки, застави майбутнього врожаю і додаткові угоди до них на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Торговий Дім Агродар" перед ПП "Оліяр" за договором №71217 від 07.12.2017; зобов`язати директора ТОВ "Агрофірма "Престиж" Богдановича А.В. надати відповідну довіреність на виконання ОСОБА_2 наданих повноважень. Як зазначає ПП "Оліяр", яким і було надано нотаріально засвідчену копію вказаного протоколу №25, під час нотаріального посвідчення договору поруки відповідачем було надано цей протокол. І доказів іншого позивачем суду не надано. Поряд з цим, у відповідності до пункту 3.1.2 Статуту Товариства, товариство набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва товариства не має юридичної сили, крім випадків, коли товариство доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Як зазначає ПП "Оліяр", йому не було відомо про наявність протоколу №23 загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" від 01.02.2018, яким було прийнято рішення про обмеження повноважень його директора. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочину щодо видачі довіреності, не позбавлений права ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення такого правочину та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Апеляційним господарським судом не встановлено порушення прав апелянта оскаржуваним рішенням. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2023 у справі № 922/1443/22 без змін. Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2023 у справі №922/1443/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 13.04.2023. Головуючий суддя Л.М. Здоровко Суддя Л.І. Бородіна Суддя В.В. Лакіза