Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/48/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3098/23 Справа № 186/48/23 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та припинення стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року повернуто зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини (а.с. 41). Не погодившись з даною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 186/986/22 (а.с. 43-45). ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Як видно з матеріалів справи № 186/986/22, у жовтні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та припинення стягнення аліментів (м.с. № 186/986/22 а.с. 3-6). Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року відкрито провадження за вищевказаним позовом, призначено підготовче засідання на 25.11.2022 року та визначено відповідачу строк на подання відзиву до 24.11.2022 року (м.с. № 186/986/22 а.с. 25). Згідно протоколу судового засідання від 25.11.2022 року підготовче засідання було відкладено на 09.12.2022 року (м.с. № 186/986/22 а.с. 29). 05.12.2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила надіслати їй копію позову з додатками ОСОБА_3 , оскільки вона не проживає за місцем прописки у зв`язку з чим позов не отримувала (м.с. № 186/986/22 а.с. 30). 08.12.2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила перенести підготовче засідання на іншу дату з метою надання їй додаткового часу для підготовки відзиву на позов, який вона отримала лише 06.12.2022 року, а тому потрібен час на ознайомлення з ним (м.с. №186/986/22 а.с. 31). Згідно протоколу судового засідання від 09.12.2022 року підготовче засідання було відкладено на 17.01.2023 року (м.с. № 186/986/22 а.с. 33). Як видно з матеріалів справи № 186/48/23, 09.01.2023 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини, який було зареєстровано, як окрему цивільну справу (м.с. № 186/48/23 а.с. 2-9). Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року вищевказаний зустрічний позов було повернуто заявнику (м.с. № 186/48/23 а.с. 41). Повертаючи вищевказаний зустрічний позов суд першої інстанції виходив з того, що зустрічна позовна заява надійшла до суду 09 січня 2023 року, тобто більш ніж через місяць після отримання відповідачем позовної заяви з додатками, тому суд прийшов до висновку, що вона подана з порушенням встановленого строку для подання відзиву. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом. Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права. При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Зустрічний позов - це позов, який подається відповідачем до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог. Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень. Частиною першою статті 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Спеціальні вимоги щодо змісту зустрічного позову та умови його прийняття до спільного розгляду з первісним позовом визначено частиною другою статті 193 ЦПК України. Так, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина третя статті 193 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Аналіз наведеної норми права свідчить, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством. Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику. Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Разом з тим, згідно із частиною 1, 2 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Отже встановлені судом строки можуть бути продовжені, а встановлені законом - поновлені. Як зазначалося вище, саме ухвалою суду від 07 листопада 2022 року в рамках цивільної справи № 186/986/22, судом першої інстанції встановлений строк для подання відзиву саме до 24.11.2022 року, а також роз`яснено право подати зустрічний позов у цей же строк. Що ж до продовження строку для подання зустрічного позову, то за змістом вказаної вище норми (частини другої статті 127 ЦПК україни) суд може продовжити встановлений строк. Разом з тим, як видно з матеріалів справи та не заперечується ОСОБА_1 позов ОСОБА_3 був отриманий нею лише 06.12.2022 року, тобто, вже після встановленого судом строку. Крім того, в поданій 08.12.2022 року заяві ОСОБА_1 просила суд надати їй додатковий час на подання відзиву, тобто, остання фактично просила продовжити їй встановлений судом строк на подання відзиву, в який також може бути поданий і зустрічний позов. Проте, 09.12.2022 року відкладаючи підготовче засідання суд першої інстанції не вирішив дане питання та не продовжив строк на подання відзиву, що підтверджується протоколом судового засідання від 09.12.2022 року (м.с. № 186/986/22 а.с. 33). Суд першої інстанції на вказані обставини та норми процесуального законодавства уваги не звернув, що призвело до постановлення помилкової ухвали від 13 січня 2023 року про повернення зустрічного позову ОСОБА_1 саме за визначених судом першої інстанції підстав. Також, суд першої інстанції не врахував, що матеріали справи № 186/986/22 не містять доказів про отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі. Матеріалами справи підтверджується лише той факт, що ОСОБА_1 отримала лише копію позовної заяви, що нею і не заперечується. Проте, питання коли саме відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 отримала ухвалу суду про відкриття провадження від 07.11.2022, та коли закінчився процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви, судом не досліджувалось, питання продовження процесуального строку не вирішувалось. Тому підстави вважати, що зустрічна позовна заява подана з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 193 ЦПК України, відсутні. З огляду на викладене, суд першої інстанції неналежно дослідивши обставини справи, неправильно застосувавши норми процесуального права, зокрема, щодо продовження процесуальних строків, дійшов помилкового висновку про повернення зустрічної позовної заяви. Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. На зазначене вище суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов передчасного висновку про повернення зустрічного позову. Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на наведене, з метою уникнення порушення ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, колегія суддів вважає, що надмірний формалізм у вказаній справі, з урахуванням предмету спору, може позбавити заявника права на належний захист його прав та інтересів. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини"). У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою N 20347/03 у § 35 зазначено, що, "... якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, N 93, сс. 2425, п. 57)". Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Отже підготовче судове провадження - це стадія судового процесу, в якому розглядається предмет спору, позовні вимоги, заперечення на позовні вимоги, склад учасників судового процесу, вирішення відводів, характер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкодного розгляду справи по суті, іншими словами, це - важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що на момент звернення відповідача до суду першої інстанції із зустрічним позовом підготовче засідання по справі ще не було закрито. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предметом як первісного так і зустрічного позовів є визначення місця проживання дитини, тобто можливо зробити висновок, що обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин і задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, а тому відповідно до вимог статті 193 ЦПК України є підстави для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом. Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини та з порушенням норм процесуального права повернув зустрічний позов. Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. На підставі вищезазначеного, ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно ст. 379 ЦПК України така підлягає скасуванню в цілому з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2023 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова