Постанова Кропивницький апеляційний суд № 387/348/23

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/162/23 Головуючий у суді І-ї інстанції Орлова С. Ф. Категорія - 173-2 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.04.2023 року.Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Грінченко Інни Валеріївни на постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого, протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а провадження по адміністративній справі відносно нього закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП, за участю: захисника Грінченко І.В., (в режимі відеоконференції), В С Т А Н О В И Л А: Згідно з постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2023 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 18 листопада 2022 року о 14 год. 30 хв. вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурною лайкою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції захисник Грінченко І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить оскаржувану постанову скасувати у повному обсязі та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення без визначення винності особи. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 38 КУпАГІ, адміністративне стягнення за правопорушення, підвідомче суду, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Тобто КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Дана норма є імперативною і не передбачає обов`язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення. Аналогічне положення міститься в рішенні ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006, за яким у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не має вирішуватися. Відповідно до висновку Вищого адміністративного суду України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», у разі закриття провадження по справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не встановлюється. Отже, після закінчення вказаних строків унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з`ясувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі. При цьому, пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Також апелянт зазначає, що логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, вина осіб, шо притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається. Адміністративне правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1 вчинене 18.11.2022 року, тобто строк притягнення особи до адміністративної відповідальності сплив ще 18.02.2023 року. Згідно правил п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Тобто, на даний час закінчився визначений ст.38 КУпАП строк притягнення до адміністративної відповідальності. Заслухавши пояснення захисника адвоката Грінченко І.В. у підтримку апеляційних вимог, дослідивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт вважає незаконним, що суд першої інстанції при закритті провадження у справі на підставі ст.38 КУпАП, не мав правових підстав для дослідження обставин справи та визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі не заперечується правильність висновку районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та його фактичні обставини. Так, судом першої інстанції зазначено в постанові про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, доводиться: відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 167383/853 від 18.11.2022 року; заявою та поясненням потерпілої; копією постанови суду від 26 липня 2022 року про накладення стягнення на ОСОБА_3 за ч.1 ст.173-2 КУпАП; скріншотами листування ОСОБА_1 в месенджерах. Так, дії, які ставляться у вину ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП були скоєні ним 18.11.2022 року, тому на час постановлення рішення у справі минув встановлений строк накладення адміністративного стягнення, що відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі. Водночас закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливе лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності такої вини справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Отже, суду спочатку необхідно встановити наявність чи відсутність в особи, відносно якої складено адмінпротокол, складу правопорушення, а в подальшому вирішувати питання про можливість накладення на цю особу адміністративного стягнення. Суд першої інстанції прийшов до висновку про застосування ч. 2 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. У відповідності до вимог, передбачених ст. 280 КУпАП, встановивши під час розгляду справи вину правопорушника у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а також ту обставину, що на момент розгляду справи (прийняття рішення) закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 цього Кодексу, суддя, у резолютивній частині своєї постанови, повинен визнати особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а потім, пославшись на положення, передбачене п. 7 ст. 247 цього Кодексу, зазначити про закриття провадження у справі, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. За таких обставин, районний суд дотримався вимог закону та дослідивши сукупність наявних у справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку про обставини про справі щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173 КУпАП, визнав останнього винним та на підставі ст.38 КУпАП закрив провадження у справі за спливом строків накладення стягнення. Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що постанова районного суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Посилання захисника в обґрунтування своїх доводів на висновок Вищого адміністративного суду України «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності» є безпідставним, оскільки він не є джерелом права у розумінні ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене вище, вважаю, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП та встановивши, що на момент її розгляду закінчився строк накладення адміністративного стягнення, у відповідності до п.7 ст.247 КУпАП закрив провадження по справі. Враховуючи викладене, постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу захисника Грінченко Інни Валеріївни залишити без задоволення, а постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а провадження по справі закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Л.Я. Ткаченко