Постанова Тернопільський апеляційний суд № 951/972/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 951/972/20Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 33/817/186/21 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2021 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши в м. Тернополі з участю апелянта, - ОСОБА_1 , адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , керівника відділу продажу ТОВ "Елеюс", В С Т А Н О В И В: Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2021 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Так, відповідно до оскаржуваної постанови, 01.11.2020 о 18 год. 36 хв. в смт. Козова по вул. Колійова водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від огляду на визначення ступеня алкогольного сп`яніння на місці при двох свідках за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820» та в медичному закладі відмовився. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить строк на апеляційне оскарження постанови поновити, постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стверджує, що постанову місцевого суду від 26.02.2021 він не отримував, а зі змістом даної постанови він ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, з якої вбачається, що оскаржувана постанова суду оприлюднена лише 03.03.2021, а тому вважає, що строк оскарження постанови закінчується 13 березня 2021 р. Апелянт вважає, що постанова місцевого суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушено вимоги законодавства, а саме судом не вжито належних заходів для всебічного та повного розгляду справи та не розглянуто подане ним клопотання від 16.12.2020 про закриття справи у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що місцевим судом не взято до уваги його клопотання про закриття провадження у справі про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, в яких він виклав заперечення на протокол, складений щодо нього, подане ним 16.12.2020. Вважає, що місцевий суд всупереч вимогам закону не вжив належних заходів для всебічного, повного розгляду справи, допустив порушення норми ст. 280 КУпАП, не з`ясувавши обставин справи, які підлягають з`ясуванню, та закрив провадження у справі відносно нього на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Наголошує на тому, що, приймаючи рішення про закриття провадження у справі щодо нього у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суддя місцевого суду не вжив належних заходів для встановлення обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не вказав про це у резолютивній частині постанови, оскільки закриття провадження з наведеної вище підстави можливе лише у разі доведеності вини особи у вчиненні зазначеного адмінправопорушення. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який в судовому засіданні апеляційного суду просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, апеляційну скаргу задовольнити з наведених в ній підстав, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду скаржнику слід поновити, а апеляційну скаргу - задовольнити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч зазначеним вимогам закону суд першої інстанції не вжив належних заходів для всебічного, повного розгляду справи, допустив порушення норм права, внаслідок яких зазначену постанову слід визнати незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, приймаючи рішення про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції в порушення норм ст. 280 КУпАП не з`ясував обставини справи, які підлягають з`ясуванню відповідно до вимог вказаної статті КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення. Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Закриваючи провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на те, що правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , мало місце 01.11.2020. На момент розгляду протоколу, а саме 26.02.2021, було встановлено, що строки притягнення останнього до адміністративної відповідальності закінчилися, у зв`язку із чим місцевий суд дійшов висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю. Однак суд апеляційної інстанції з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне. Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить. Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку. Тобто, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому спочатку необхідно встановити наявність чи відсутність в особи, відносно якої складено адмінпротокол, складу адмінправопорушення, про що зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 16 квітня 2019 року (справа № 927/623/18 ). У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. У цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП). Отже, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що під час закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, всупереч ст. 280 КУпАП місцевий суд не встановив наявності або відсутності вини особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Козівського районного суду Тернопільськогї обл. від 26 лютого 2021 року - скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козівського районного суду Тернопільської обл. від 26 лютого 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адмінвідповідальності, - ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2021 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, - скасувати. Провадження у справі закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя