Постанова Київський апеляційний суд № 752/2060/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/1535/2022 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Головуючий в суді першої інстанції: Бушеленко О.В. Головуючий в апеляційній інстанції: Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2022 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Хомік Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Як встановив суд, з протоколу про адміністративне правопорушеннявід 13.01.2022 серії ВАБ № 452857 вбачається, що 13.01.2022 року о 13:00 громадянин ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство відносно тітки ОСОБА_1 , а саме: ображав та кричав. Такі дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. До вказаного протоколу приєднано копію паспорта ОСОБА_3 , копію письмових пояснень ОСОБА_1 . Постанова суду мотивована тим, що на момент розгляду справи закінчились строки накладення адміністративного стягнення,передбачені ст. 38 КУпАП, у зв`язку із чим провадження у справі підлягає закриттю. Судом зазначено, що строк накладення адміністративного стягнення у цій справі становить три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушеннята закінчився 13.04.2022 року, проте у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану та нестабільною безпековою ситуацією у м. Києві, яка несла у собі ризики для життя і здоров`я учасників провадження, розгляд справи про адміністративне правопорушення в межах строків накладення адміністративного стягнення не видався можливим. На постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року ОСОБА_1 , як потерпіла, через представника - адвоката Хомік О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, зважаючи на наявність умисного домашнього насильства, а також на попередні притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення згідно ст. 173-2 КУпАП. Крім цього, представником потерпілої ОСОБА_1 адвокатом Хомік О.В. до скарги долучено заяву, у якій представник просила поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови, пропущений нею з поважних причин, посилаючись, зокрема, на те, що про постанову ОСОБА_1 дізналася випадково та отримала її копію лише 18 травня 2022 року. При цьому, сторони належним чином не повідомлялись судом про дату судового засідання, що завадило своєчасно дізнатись про результати судового розгляду справи та оскаржити постанову у встановлений законом строк. Апеляційний суд вважає за можливе задовольнити заяву захисника Хомік О.В. та поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки цей строк, на думку суду, пропущено з поважних причин. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначала, що протягом всього періоду знаходження відповідних матеріалів у Голосіївському районному суді м. Києва жодного судового засідання призначено та проведено фактично не було. Належним чином про призначення жодного судового засідання, а ні ОСОБА_1 , а ні її захисник, повідомлені не були, при цьому останні мали цілковиту можливість та бажання приймати участь у розгляді відповідних адміністративних матеріалів. Тобто адміністративна справа закрита по строкам, а в дійсності жодних належних судових засідань не було, повідомлень сторін по справі про час та дату розгляду адміністративних матеріалів також. Жодної оцінки завданої шкоди, вказаних у протоколі обставин, суд не здійснив, не надав оцінки наявним у справі документам та не посприяв належному розгляду справи. Разом з тим, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. Поряд з тим, суд першої інстанції на підставі ст. 38 КУпАП не притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, питання по суті, а сааме, визначення винної поведінки ОСОБА_2 судом встановлено не було, питання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,залишилось невирішеним. Таким чином, ОСОБА_1 , маючи завдану ОСОБА_2 шкоду, не мала взагалі можливості довести належним чином його вину, для притягнення до відповідальності, що є істотним порушенням її процесуальних прав та може привести до ще гірших негативних наслідків. Крім того, про постанову про закриття провадження вона випадково дізналася лише після подачі пояснень та письмових доказів, та неодноразово намагалась дізнатися про рух відповідної адміністративної справи у суді, щоб, у разі необхідності, клопотати про продовження процесуального строку, зважаючи на введення воєнного стану на території України. Також апелянт у скарзі вказує на те, що в матеріалах справи наявні достатні докази вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства 13січня 2022 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Хомік О.В. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав. Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_1 та її захисника адвоката Хомік О.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили про її задоволення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті. Визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №452857 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП складено 13січня 2022 року. На час розгляду судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, 03 травня 2022 року спливтермін притягнення особи до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, при цьому питання щодо визнання винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, судом не вирішувалось. Відповідно до вимог, передбачених ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, не зважаючи на вказані обставини та вимоги закону, приймаючи рішення про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, суд не вжив належних заходів для встановлення обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не навів в оскаржуваній постанові будь-яких висновків щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та не вказав про це у мотивувальній частині постанови, оскільки закриття провадження з наведеної вище підстави можливе лише у разі доведеності вини особи у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Якщо ж вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, або судом встановлена відсутність самої події адміністративного правопорушення, то провадження у справі не може бути закрито з підстав, передбачених п.7 ч. 1ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, навіть якщо такі строки дійсно закінчились, оскільки в цьому випадку справа підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу або події адміністративного правопорушення, тобто з підстав, передбачених п. 1 ст. 247 цього Кодексу. Правила ч.ч. 1-4 ст. 38 КУпАП визначають строки накладення адміністративного стягнення. Таким чином, системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності кількох умов, а саме вчинення чи виявлення адміністративного правопорушення та спливу строку, передбаченого ст. 38 цього Кодексу, перебіг якого починається з дня вчинення (при триваючому правопорушенні та пов`язаному з корупцією - виявлення). Крім того, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, а не строків притягнення до адміністративної відповідальності. Сплив строку накладення адміністративного стягнення є нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі, а тому в даному випадку встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковим з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції виходить з того, що наведені в протоколі дії останнього частково підтверджуються лише письмовими поясненнями потерпілої. Згідно з заявою ОСОБА_1 (а.с.2) 13.01.2022 року близько 12:45 год. за адресою АДРЕСА_1 ,її племінник ОСОБА_2 повалив її на кровать і став душити ногою. Потім він повалив її на підлогу, притиснув ногою до підлоги ( при цьому казав, що заспокоює ніби її). Відповідо до протоколу Серії ВАБ № 452857 від 13.01.2022 року близько 13:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_2 вчинив психологічне насильство відносно тітки, а саме: ображав та кричав. Таким чином, дані, що містяться у протоколі, та у поясненнях ОСОБА_1 суттєво відрізняються за своїм змістом, оскільки описують різні прояви домашнього насильства. Враховуючи суперечність відомостей, зазначених у вказаних документах, суд першої інстанції повинен був викликати ОСОБА_2 , а за необхідності й працівника поліції, для встановлення дійсних обставин події. Проте, суд, всупереч вимог ст. 268 КУпАП, розглянув справу за відсутності як особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, так і за відсутності потерпілої ОСОБА_1 . Інших об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення матеріали справи не містять, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, чи викликав словесний конфлікт будь-які наслідки, передбачені п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема, побоювання постраждалої особи ОСОБА_1 за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_1 , крім її пояснень з цього приводу. При цьому, наданий потерпілою консультативний висновок спеціаліста від 14.01.2022 року не може слугувати беззаперечним доказом того, що саме ОСОБА_2 нанесені тілесні ушкодження ОСОБА_1 . З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного та фізичного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки домашнього насильства. При цьому, постанова суду першої інстанції ОСОБА_2 не оскаржується, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для закриття провадження відносно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю складу або події адміністративного правопорушення, тобто з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу. Таким чином, беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_2 постанова суду першої інстанції не оскаржується, а доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_1 не спростовують висновків суду про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав спливу строку накладення адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику адвокату Хомік Олені Володимирівні строк оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 травня 2022 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката Хомік Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 травня 2022 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко