Постанова 4824 № 372/3387/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/3387/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/1452/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Тиханського О.Б.,- встановив: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом. Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів у розмірі 86 560 грн 33 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свій обов`язок по сплаті аліментів, що має наслідком виникнення заборгованості. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 27 431 грн 64 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 гривень 00 коп. на користь держави. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 липня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно з 11 травня 2019 року. 27 травня 2021 року видано виконавчий лист № 372/1672/19. 08 червня 2021 року відкрито виконавче провадження. Відповідно до довідки-розрахунку державного виконавця Кухар О.Ю. заборгованість по аліментах ОСОБА_2 рахується з 11 травня 2019 року по 01 липня 2022 року та становить 31 165 грн 79 коп. Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач рішення суду про стягнення аліментів належним чином не виконує. Кошти на сплату аліментів сплачує не своєчасно, не у повному розмірі та не щомісячно. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Встановлено, що за рішенням суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно. Матеріали справи містять довідки-розрахунки заборгованості з аліментів, згідно яких встановлено наявність заборгованості, яка станом на червень 2022 року становить 31 165 грн 79 коп. Судом першої інстанції встановлено, що борг по сплаті аліментів на дату подачі позову до суду, тобто станом на 06 вересня 2021 року становить 27 431 грн 64 коп. Належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів матеріали справи не містять. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивачки неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач сплачував у період з серпня 2019 року по жовтень 2021 року аліменти в добровільному порядку, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи містять довідку-розрахунок державного виконавця, згідно якої відповідачем аліменти сплачувалися нерегулярно та не у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не було відомо про існування заочного рішення суду про стягнення з нього аліментів, колегія суддів не приймає, оскільки обов`язковою умовою для ухвалення судом заочного рішення є факт належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Крім того у випадку неповідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, останній мав право оскаржити заочне рішення суду. Утім матеріали справи не містять відомостей про оскарження ОСОБА_2 заочного рішення суду про стягнення аліментів. Посилання в апеляційній скарзі на те, що заборгованість по сплаті аліментів виникла у зв`язку із неправильним нарахуванням державним виконавцем аліментів, є недоведеними. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 14 вересня 2022 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2023 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.В. Кулікова С.Г. Музичко