Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10165/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/10165/22 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року по справі № 420/10165/22 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У червні 2022 року позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до суду в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області за № 458-VIII від 24.12.2021 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства на території Теплицької сільської ради (за межами населеного пункту) в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 ; зобов`язати Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5120483400:01:003:0009, яка розташована за межами населеного пункту на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 . В обґрунтування адміністративного позову зазначається, що Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2 га, однак, відповідач в порушення норм права незаконно, замість 2 га землі передав у власність 0,10 га землі, жодним чином не мотивувавши своє рішення. При цьому, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Представником відповідача Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що сільська рада не відмовляла позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, та надала можливість використати своє право передбачене ЗКУ щодо отримання земельної ділянки. Крім того, у рішенні № 458-VIII від 24.12.2021 визначено, що громадянам необхідно у двомісячний термін замовити землевпорядну документацію щодо передачі у власність земельних ділянок, однак позивачем не виконано рішення в цій частині. При цьому, земельна ділянка 18,9591 га, кадастровий номер 5120483400:01:003:0009, передана в оренду та орендарем сплачується орендна плата, грошові кошти надходять до місцевого бюджету. Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач як орган місцевого самоврядування зловживає своїми правами, довільно трактуючи ст. 121 Земельного кодексу України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 вересня 2022 року по справі № 420/10165/22 позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області від 24 грудня 2021 року № 458-VIІ в частині надання ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1000 га. Зобов`язав Теплицьку сільську раду Болградського району Одеської області повторно розглянути клопотання від 10.12.2021 в частині надання ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом обставин. В іншій частині позовних вимог відмовив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що апелянтка не погоджується з рішення суду першої інстанції в частині надання можливості відповідачу на власний розсуд обирати місце розташування для надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га , вважає його необґрунтованим та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить змінити резолютивну та мотивувальні частини. . Апелянтка, мотивуючи власну правову позицію зазначає: відсутність у резолютивній частині судового рішення посилання на кадастровий номер земельної ділянки 5120483400:01:003:0009, надає можливість відповідачу визначити будь-яку іншу земельну ділянку, із якої буде надано у власність 2,0 га землі для ведення особистого селянського господарства, отже судом не ухвалено рішення стосовно однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази чи одного з клопотань не ухвалено рішення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0 га для особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області на ділянці з кадастровим номером 5120483400:01:003:0009 (а.с. 13-15). 24 грудня 2021 року Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області прийнято рішення № 458-VIІ, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зокрема ОСОБА_1 , яка діє від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_2 0,1000 га (а.с. 7-9, 59-60). Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Висновок суду першої інстанції. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11 вересня 2019 року по справі №379/656/16-а, в якій зазначається, що органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону. З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Однак, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Суд першої інстанції зазначає, що в рішенні відповідача від 24 грудня 2021 року № 458-VIІ відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га, та не зазначено підстав надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею саме 0,10 га. За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області від 24 грудня 2021 року № 458-VIІ в частині надання ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1000 га., прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому вказане рішення підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно п. б ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звертаючись до Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області Степанівни в інтересах ОСОБА_2 із клопотанням, просила надати дозвіл на розроблення землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га (а.с. 13-15). Проте, рішенням від 24 грудня 2021 року № 458-VIІ Теплицькою сільською радою Болградського району Одеської області надано позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населеного пункту) села Мирнопілля, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,1000 га (а.с. 59-60). Як правильно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством України визначено лише максимальні можливі розміри передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При вирішенні даного спору суд першої інстанції правильно послався на правові позиції Верховного Суду в постанові від 11.09.2019 року по справі № 379/656/16-а, відповідно до яких органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону. З огляду на це сільська рада має право надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру у межах до 2 0 га а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї не належать. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. Отже, вирішуючи клопотання про відведення безоплатно у власність земельної ділянки в порядку ст.118 ЗК України, орган місцевого самоврядування може самостійно визначати конкретне місце розташування та розмір такої ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах до 2 га., навіть, якщо у клопотанні міститься прохання про надання земельної ділянки в іншому місці та в іншому розмірі. В той же час, колегія суддів зазначає, що таке рішення повинно мати певний рівень аргументації в частині неможливості надання земельної ділянки саме в тому розмірі і в тому місці, про яке просить особа у своєму клопотанні. Вищевказане обумовлене загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. вірно зазначив суд першої інстанції, спірне рішення таким вимогам не відповідає, оскільки у ньому відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства саме у розмірі 2,0 га. Статтею 25 Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Таким чином, Земельним кодексом України та Законом №280/97-ВР визначено обов`язок виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання передачі у власність земельних ділянок. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.2 ст.59 Закону №280/97-ВР). Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив, що спірне рішення відповідача підлягає скасуванню, та цілком обґрунтовано застосував такий спосіб захисту, як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача в частині надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин. Доводи апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції стосовно колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив. Аргументи апелянтки про те, що відповідач зобов`язаний надати позивачу земельну ділянку саме в розмірі 2 га. і саме в межах земельної ділянки із кадастровим номером 5120483400:01:003:0009 колегія суддів відхиляє, оскільки орган місцевого самоврядування може самостійно визначати конкретне місце розташування та розмір ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах до 2 га., навіть, якщо у клопотання міститься прохання про надання земельної ділянки в іншому місці та в іншому розмірі. Додатково колегія суддів зазначає, щодо внесення змін до резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року по справі № 420/10165/22 було вирішено судом першої інстанції рішенням від 23 січня 2023 року про справі № 420/10165/22. В результаті розгляду заяви позивачки, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/10165/22 (вхід. № 1404/23 від 16.01.2023). Однак, вищезазначена ухвала суду першої інстанції апелянткою оскаржена до суду апеляційної інстанції не була. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Щодо клопотання апелянтки про повернення судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп., сплаченого при подачі позовної заяви до суду першої інстанції по справі № 420/10165/22 колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений судовий збір повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Апеляційний суд зазначає, що для повернення судового збору потрібно звернутися до суду, на рахунок якого сплачений судовий збір, а саме суд першої інстанції, із заявою про повернення помилково або надмірно сплаченого судового збору. Вимоги до форми та змісту клопотання про повернення судового збору визначені статтями 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року по справі № 420/10165/22 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.