Постанова 4850 № 200/4707/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 року справа №200/4707/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 р. у справі № 200/4707/22 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі третя особа), в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії з 24.09.2022 року, неврахування при обчисленні пенсії заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 року та неврахування страхового стажу до 16.07.2022 року, тобто до дня звернення за пенсією; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області: врахувати увесь страховий стаж до 16.07.2022 року, тобто до дня звернення за пенсією, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії врахувати заробітну плату за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 року, та поновити виплату пенсії з 24.09.2022 року, а також відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 нарахувати та виплатити суми пенсії, не отримані з вини Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 052530003406 від 25.10.2022 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати увесь страховий стаж ОСОБА_1 до 16.07.2022; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати заробітну плату ОСОБА_1 за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 24.09.2022, а також відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058 нарахувати та виплатити суми пенсії, не отримані з вини Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області з нарахуванням компенсації втрати частини доходів; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в розмірі 992,40 гривень. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що задовольняючи позовні вимоги позивача, суд не врахував, що позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058). Позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою №1536 від 16.07.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону № 1058. Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі - третя особа). На підставі вищезазначеного Головним управлінням ПФУ в Волинській області, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення. Так, у результаті розгляду заяви №1536 від 16.07.2022 та долучених до неї документів, встановлено що страховий стаж позивача складає 29 років 08 місяців 22 дні, в тому числі пільговий стаж - 25 років. У результаті контрольної перевірки призначених справ встановлено, що до пільгового стажу безпідставно враховано період роботи з 16.11.2016 по 06.07.2022. Згідно довідки №04/7-718 від 06.07.2022, яка видана ДВГС Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном, ОСОБА_1 працював на посаді помічника командира загону, яка не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202. Період роботи з 16.11.2016 по 06.07.2022 було зараховано до Списку №

1. У зв`язку з встановленими обставинами, рішенням Головного управління ПФУ в Волинській області № 052530003406 від 25 жовтня 2022 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Отже, пільговий стаж позивача становить 19 років 08 місяців 07 днів. Враховуючи вищезазначене, права на пенсію заявник не має, оскільки відсутній пільговий стаж відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058. Станом на жовтень 2022 виплату пенсії припинено. Щодо не зарахування заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 апелянт зазначає, що зазначений період підтверджується довідкою №05/7-588 від 01.06.22, яка видана ДВГС Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном. Відповідно до частини 1 статті 40 Закон №1058 у разі, якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески. За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно частини 2 статті 114 Закону України №1058, ОСОБА_1 набуде після досягнення 50 років. Тобто, рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах приймала третя особа, а не відповідач, який згідно п.4.10 Порядку 22-1 є органом, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Тому вважає позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є необґрунтованими, передчасними та неправомірними. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Відповідно до довідки ДВГС Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном від 06.07.2022 №04/7-718 ОСОБА_1 у період з 16.11.2016 по теперішній час працює у якості помічника командира загону, який безпосередньо забезпечує здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків проведення пошукових та аварійно-рятувальних робіт. Зазначена професія передбачена Список №1, розділ І, підрозділ

5. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 16.11.2016 працює на посаді помічника командира загону ДВГС Десятий воєнізований гірничорятувальний загін (запис 22). 16.07.2022 позивач звернувся за допомогою сервісу веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління із заявою №1536 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058). Заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961. Страховий стаж позивачу враховано по 06.07.2022, який складає 29 років 8 місяців 22 дні, пільговий стаж роботи відповідно до частини 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі Постанова №202) 25 років 3 місяці 28 днів, коефіцієнт стажу 0,54667. Пенсія обчислена відповідно заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.06.2022, яка складає 37454,79грн. (10846,37грн.- показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019 2021 роки х 3,45321 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії з 16.07.2022 складав 20270,00грн. Пенсія у розмірі 20270,00грн. Позивачу у серпні 2022 року пенсія виплачена разом з боргом за період з 16.07.2022 по 31.07.2022 у сумі 10461,94грн. 29.09.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою № ВЕБ-05001-Ф-С-22-085946 про надання інформації. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.10.2022 повідомлено позивача, що після перевірки пенсійної справи Головним управлінням було встановлено порушення у розрахунку пільгового стажу, а саме період роботи, зазначений у довідці 04/7-718 від 06.07.2022, яка видана ДВГС Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном, з 16.11.2016 по теперішній час у якості помічника командира загону зарахований відповідно до частини 3 Постанови №202 замість ч. 2 ст. 114 Закону №1058 за Списком №1 виробництв, робіт, професій і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, оскільки зазначена посада відсутня у переліку підземних робіт Постанови №202. Головним управлінням ПФУ в Донецькій області 05.08.2022 за вих. №0500-1605- 9/48627 направлено лист до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо перевірки правильності зарахування зазначеного вище періоду роботи до пільгового стажу та право на призначення ОСОБА_1 пенсії. Тому з 01.10.2022 позивачу призупинено виплату пенсії до з`ясування обставин. Рішення щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії Головним управлінням ПФУ в Донецькій області не приймалось. Додатково повідомили, що при обчисленні пенсії позивача заробітна плата за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 не врахована, оскільки довідкою від 01.06.2022 №05/7-588, виданою ДВГС Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном не підтверджено сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. 06.10.2022 Головним управлінням вдруге направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області лист за вих. №0500-1605-9/60174 щодо перевірки правильності зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 16.11.2016 по 06.07.2022 та правильності обчислення заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2002. Рішенням Головного управління ПФУ в Волинській області № 052530003406 від 25.10.2022 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Закон України № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV (в редакції на час звернення з заявою про переведення на пенсію по інвалідності) передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 2 статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. За приписами статті 47 Закону № 1058-VI, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу. Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат. Виключно цим Законом № 1058-IV визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (стаття 5 Закону № 1058-IV). Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду. При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-VI припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач припиняючи виплату пенсії позивачу з 24.09.2022 року, рішення про припинення виплати пенсії позивачу з підстав передбачених Законом № 1058-VI не приймав, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.10.2022. При цьому, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував. Суд зазначає, що положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058-VI встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних. Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом № 1058-VI. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону. Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. На підставі викладеного суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача в частині припинення виплати пенсії. При цьому, суд зазначає, що прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області у подальшому - після звернення позивача з позовною заявою рішення № 052530003406 від 25.10.2022 про відмову у призначенні пенсії, не свідчати про обґрунтованість дій відповідача. Також, суд зазначає, що частиною 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до частини 2, 5 статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846. Відповідно до п. 4.1, 4.3 Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац 2 пункту 4.9 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1). Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ. Зі змісту рішення № 052530003406 від 25.10.2022 вбачається, що воно прийнято за результатами розгляду заяви позивача від 16.07.2022 №1536 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст. 114 Закону. Разом з цим, як зазначалось, пенсію позивачу було призначено з 16.07.2022 року довічно, що не заперечувалось сторонами. Суд зазначає, що лист відповідача та рішення пенсійного органу не містить будь-яких посилань на нормативні підстави повторного розгляду заяви так і надходження нових документів або інформації яка спростовую дані наведені в раніше поданих документів. Зі змісту листа та рішення вбачається, що вони прийняті на підставі первинно поданих документів. Отже, відповідачем у межах свої повноважень було розглянуто звернення позивача та за результатами його розгляду прийнято рішення про призначення пенсії. Отже, дії відповідачів щодо направлення документів для повторного розгляду заяви до пенсійного органу який вже розглянув таку заяву без передбачених законодавством підстав, та зупинення виплати пенсії з цих підстав, та само, як і повторний розгляд пенсійним органом який вже розглянув таку заяву без передбачених законодавством підстав, не відповідають положенням законодавства та є протиправними. Таким чином суд дійшов до висновку щодо протиправності дій відповідача та рішення № 052530003406 від 25.10.2022. Щодо дій пенсійних органів в частині не зарахування стажу як підставу для зупинення виплати пенсії та відмови у її призначенні, суд зазначає наступне. Згідно ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок та з 01.01.2011 єдиний соціальний внесок. Страховий стаж обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності (01.01.2004) цим Законом. Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. За частиною 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах. Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-IV, контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку 50 років, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією. При цьому, право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1788-XII, статтею 14 Закону № 1788-XII, пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок № 637). Згідно п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17. Постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах було затверджено Список № 1, у п. 5 Розділу 1 якого значиться: Державна воєнізована гірничорятувальна служба. Особовий склад, який безпосередньо забезпечує здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт. Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років. Розділом 3 Постанови №202 передбачено посаду командира відділень і взводів, їх заступники (помічники). Отже, робота позивача в спірний період передбачена Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 та постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 Матеріали справи свідчать, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначеного періоду в якості пільгового стажу. Також, відповідно до довідки ДВГС Десятого воєнізованого гірничорятувального загону від 06.07.2022 №04/7-718 ОСОБА_1 у період з 16.11.2016 по теперішній час працює у якості помічника командира загону, який безпосередньо забезпечує здійснення екстрених і невідкладних заходів щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків проведення пошукових та аварійно-рятувальних робіт. Зазначена професія передбачена Список №1, розділ І, підрозділ

5. Також, довідка містить посилання на п.3 ст.114 Закону № 1058. Аналіз вказаних відомостей свідчить, про помилкове зазначення в довідці пункту 3 замість частини 3 ст. 114 Закону № 1058. Отже, позивачем надавалась довідка підприємства, яка підтверджувала спірний період роботи на пільгових умовах. Щодо посилання відповідача, як підставу не врахування спірних періодів роботи, на приписи законодавства про необхідність підтвердження проведення атестації робочих місць (накази, записи у трудовій книжці), суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її несвоєчасне проведення або неповне проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 по справі №227/545/17. Також, такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №520/15025/16-а, у якій Велика палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №

1. Таки чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують роботу позивача та які були вірно враховані при первинному призначені. Отже, дії відповідача в частині не врахування періодів роботи з 16.11.2016 по 06.07.2022 до пільгового стажу за Списком передбаченим Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 та постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, який дає право на пенсію за п.1 ч.1 та ч.3 ст.114 Закону № 1058, є протиправними. Щодо не зарахування заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 у зв`язку з відсутністю відомостей щодо сплати єдиного соціального внеску суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058 - для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.10.2022 повідомлено, що при обчисленні пенсії позивача заробітна плата за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 не врахована, оскільки довідкою від 01.06.2022 № 05/7-588, виданою ДВГС Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном не підтверджено сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Суд зазначає, що за вимогами законодавства, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. На підставі викладеного, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16). Виходячи з наведеного заробітна плата за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 протиправно не врахована при обчисленні пенсії позивача. З огляду на встановлені судом обставини та докази, суд дійшов до висновку, що пенсійними органами неправомірно відмовлено у зарахуванні періоду роботи позивача з 16.11.2016 по 06.07.2022 до пільгового стажу за Списком передбаченим Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 та постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, який дає право на пенсію за п.1 ч.1 та ч.3 ст.114 Закону № 1058, та протиправно не враховано заробітну плата за період з 01.07.2000 по 28.02.2002, що є підставою для зобов`язання відповідача зарахувати вказані періоди та заробітну плату. Разом з цим, суд першої інстанції помилково зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати увесь страховий стаж позивача до 16.07.2022, оскільки спірним у цій справі є саме період роботи позивача з 16.11.2016 по 06.07.2022, який і підлягає зарахуванню. Щодо рішенням суду в частині зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області вчинити дії щодо врахування страхового стажу та заробітної плати, та посилання апелянта на розгляд заяви позивача за принципом екстериторіальності, суд зазначає наступне. За ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1). Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший. У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії. Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник. Як зазначалось, 16.07.2022 позивач звернувся за допомогою сервісу веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління із заявою №1536 про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст. 114 Закону Закон №1058. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за результатами розгляду заяви, призначено позивачу пенсію з 16.07.2022 року довічно, що не заперечувалось сторонами Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Проте, у подальшому пенсія була припинена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з 01.10.2022 та направлено лист до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо перевірки правильності зарахування зазначеного вище періоду роботи до пільгового стажу та право на призначення ОСОБА_1 пенсії. Рішення щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії Головним управлінням ПФУ в Донецькій області не приймалось. 22.10.2022 позивач звернувся з даним позовом до суду в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії. Отже, суд першої інстанції правомірно зобов`язав саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як пенсійний орган, дії якого оскаржує позивач, та який зупинив виплату пенсію за віком на пільгових умовах, не врахував спірні періоди роботи та заробітну плату, вчинити відповідні дії щодо поновлення та виплати пенсії, з врахуванням спірного періоду роботи та заробітної плати. Також, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 24.09.2022, при цьому, у резолютивній частині одночасно зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022. Матеріалами справи підтверджується, що зупинення виплати пенсії відбулось з 01.10.2022, отже, поновлення нарахування та виплату пенсії повинно здійснюватися з цієї дати. Щодо позовних вимог в частині нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне. При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159). Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно з пунктом 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Отже, за змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що відповідні суми, які підлягають виплаті позивачу, не тільки виплачені, але і нараховані, тобто, вимоги є передчасними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 року у справі № 220/11292/19-а, від 21 січня 2021 року у справі №160/35/20; від 21 грудня 2020 року у справі №520/2226/19; від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а. Таким чином, висновок суду першої інстанції про зобов`язання нарахувати та виплатити на користь позивача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати не заснований на приписах норм матеріального права, є помилковим, що обумовлює задоволення апеляційної скарги відповідача в цій частині. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи. З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2022 року, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 052530003406 від 25.10.2022 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.10.2022, з зарахуванням періоду роботи з 16.11.2016 по 06.07.2022 до пільгового стажу за Списками передбаченими Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 та постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, який дає право на пенсію за п.1 ч.1 та ч.3 ст.114 Закону № 1058, та з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 відповідно до довідки ДВГС Десятого воєнізованого гірничорятувального загону №05/7-588 від 01.06.22 Відповідно до викладеного, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 р. у справі № 200/4707/22 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 р. у справі № 200/4707/22 - скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.10.2022 року, Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 052530003406 від 25.10.2022 про відмову у призначенні пенсії; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01.10.2022, з зарахуванням періоду роботи з 16.11.2016 по 06.07.2022 до пільгового стажу за Списками передбаченими Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 та постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, який дає право на пенсію за п.1 ч.1 та ч.3 ст.114 Закону № 1058, та з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 28.02.2002 відповідно до довідки ДВГС Десятого воєнізованого гірничорятувального загону №05/7-588 від 01.06.22 Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 992,40 гривень. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 квітня 2023 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць