Постанова 4850 № 360/4561/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року справа №360/4561/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т. Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 р. у справі № 360/4561/19 (головуючий І інстанції Н.М. Басова) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі відповідач, УПФУ), в якому просив: -визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо неврахування при призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №216 від 22 червня 2018 року, №218 від 22 червня 2018 року, №3956 від 16 жовтня 2018 року, № 487 від 15 червня 2018 року за періоди його роботи: з 23 липня 1982 року по 04 грудня 1984 року на ОДО ПЕМЗ ім. К.Маркса; з 26 січня 1987 року по 08 вересня 1988 рік на шахті В.Р. Менжинського виробничого об`єднання Первомайськвугілля; з 20 вересня 1991 року по 31 серпня 1995 року на шахті XXII з`їзду КПСС виробничого об`єднання Стахановвугілля; -зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04.02.2019 року з урахуванням заробітної плати за період його роботи з серпня 1982 року по серпень 1995 року на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №216 від 22 червня 2018 року, №218 від 22 червня 2018 року, №3956 від 16 жовтня 2018 року, № 487 від 15 червня 2018 року і у зв`язку з цим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованість по пенсії з дня призначення пенсії, тобто з 04.02.2019 (а.с.4-9). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: Визнав протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо неврахування при призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №216 від 22 червня 2018 року, №218 від 22 червня 2018 року, №3956 від 16 жовтня 2018 року, № 487 від 15 червня 2018 року за період роботи: з 23 липня 1982 року по 04 грудня 1984 року на ОДО ПЕМЗ ім. К.Маркса; з 26 січня 1987 року по 08 вересня 1988 рік на шахті ім В.Р. Менжинського виробничого об`єднання Первомайськвугілля; з 20 вересня 1991 року по 31 серпня 1995 року на шахті XXII з`їзду КПСС виробничого об`єднання Стахановвугілля. Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 04.02.2019 з урахуванням заробітної плати за період роботи з серпня 1982 року по серпень 1995 року на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №216 від 22 червня 2018 року, №218 від 22 червня 2018 року, №3956 від 16 жовтня 2018 року, № 487 від 15 червня 2018 року та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 04.02.2019. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 гривень 40 копійок. Відповідач не погодившись рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №360/1015/19 управлінням було призначено позивачу пенсію, яка виплачується по теперішній час. 16.09.2019 позивач звернувся до управління із заявою №3830 про поновлення виплати пенсії. Також, 16.09.2019 позивач звернувся до управління із заявою довільної форми (вх.№6588/22 від 16.09.2019) щодо питання неврахування при розрахунку пенсії довідок про заробітну плату до 1994 року. Апелянт зазначає, що довідки видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території, а тому не можуть бути враховані. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.10-11,12). Відповідно до довідки від 19.04.2017 №0000182822 позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування є АДРЕСА_2 (а.с.13). 04.02.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою щодо призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.101). Відповідачем за результатами розгляду заяви прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 12.02.2019 №436/2019. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №360/1015/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме суд: зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 , а саме: з 26.01.1987 по 08.09.1988 період роботи на шахті В.Р. Менжинського виробничого об`єднання Первомайськвугілля на посаді машиніста підземних установок електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 20.09.1991 по 31.08.1995 період роботи на шахті XXII з`їзду КПСС виробничого об`єднання Стахановвугілля на посаді гірничого робітника очисного вибою з повним робочим днем під землею; з 11.09.1995 по 30.04.1997 період роботи на шахті Родіна виробничого об`єднання Первомайськвугілля на посаді гірничого робітника очисного вибою з повним робочим днем під землею; з 14.07.1997 по 03.04.2000 період роботи на шахті Золоте ДП ДХК Первомайськвугілля на посаді гірничого робітника очисного вибою з повним робочим днем під землею, до пільгового стажу згідно списку №1. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначення пенсії від 12.02.2019 №436/2019 ОСОБА_2 на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення з 04.02.2019; зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах на підставі статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення з 04.02.2019 та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 23.07.1982 по 04.12.1984 на ТДВ ПЕМЗ ім. К.Маркса на посадах слюсаря та водія, до загального страхового стажу (а.с.85-90). Відповідно до витягу з підсистеми призначення та виплати пенсії, 12.09.2019 позивачу на виконання рішення призначено пенсію за віком з 04.02.2019 (зворотній бік а.с.102) (а.с.112). 16.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії (а.с.106), а також з заявою, в якій просив роз`яснити чому при розрахунку пенсії не були враховані роки заробітної плати до 1994 року на підставі наданих довідок (а.с.14). До заяви позивачем було додано довідки про заробітну плату для обчислення пенсії на пільгових умовах: №216 від 22 червня 2018 року (а.с.22) та №218 від 22 червня 2018 року (а.с.23), які були видані ТОВ Первомайський електромеханічний завод ім. К.Маркса так званої Луганскої Народної Республіки; №3956 від 16 жовтня 2018 року, яка видана адміністрацією міста Первомайську так званої Луганскої Народної Республіки шахта ім В.Р. Менжинського (а.с.24); № 487 від 15 червня 2018 року, яка видана Державним унітарним підприємством так званої Луганскої Народної Республіки Центруголь (а.с.25). 24.09.2019 відповідачем надано відповідь №20217/03-22, в якій зазначено, що зарахувати довідки про заробітну плату, які видані підприємством неіснуючої держави неможливо (а.с.15-16). 30.09.2019 ухвалою Луганського окружного адміністративного суду по справі №360/1015/19 задоволено заяву представника позивача адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича про роз`яснення виконання судового рішення у справі №360/1015/19, роз`яснено, що ОСОБА_1 не повинен подавати нову заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду по адміністративній справі № 360/1015/19, роз`яснено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повинно спочатку зробити відповідний розрахунок відносно ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду по адміністративній справі № 360/1015/19, за наслідками якого прийняти рішення про наявність чи відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА_1 положень абзацу 24 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.91-92). 03.10.2019 відповідачем зроблено перерахунок пенсії позивача за його заявою від 16.09.2019, однак розмір пенсії позивача не змінився (а.с.107). Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що інформація в поданих позивачем довідках щодо заробітної плати позивача повинна прийматись відповідачем до розрахунку (перерахунку) пенсії. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Отже, призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом № 1058-IV. Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до частини 2, 4, 5 статті Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону. Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846. Відповідно до п. 4.1, 4.3 Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління. Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ. Суд критично ставиться до доводів відповідача наданих суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки із листа Управління не вбачається, що підставою для відмови у перерахунку пенсії є неналежна форма та зміст заяви позивача. Зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка. Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058 - для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Згідно підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону №1058, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2055 р. за №1566/11846, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Матеріали справи свідчать, що позивачем при подачі заяви про призначення пенсії 04.02.2019 були надані довідки про заробітну плату до 01.07.2000 (а.с.101-зворотній бік). Відповідачем при визначенні розміру пенсії не взято до уваги довідки №216 від 22 червня 2018 року, №218 від 22 червня 2018 року, №3956 від 16 жовтня 2018 року, № 487 від 15 червня 2018 року про заробітну плату позивача до 01.07.2000, оскільки вони видані підприємствами, які розташовані на непідконтрольній українській владі території, а також не зареєстровані. Суд з цього приводу зазначає наступне. Довідки видані установами розташованими в населених пунктах, визначених Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Положеннями Постанови КМУ від 07.11.2014 року № 595 Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей передбачено, що будь-які запити, звернення, довідки чи інші документи, видані органами фонду або підприємствами, які непідконтрольні українській владі вважаються недійсними і не можуть прийматися до розгляду. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. На підставі частини 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII. Згідно із частинами 1 - 3 статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Разом з цим, суд зазначає, що позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території де розташовано підприємство на якому він працював до квітня 2014 року, тобто до початку АТО. Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів". Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать". При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. Як вбачається зі змісту довідок, останні видані на підставі особових рахунків працівників шахти, в даному випадку позивача (а.с.22-29). При цьому, позивачем також подано копії вказаних особових рахунків (а.с.28-81). Тобто, позивачем у підтвердження вказаної у довідках інформації подано первинну документацію, з урахуванням інших відомостей щодо праці позивача на підприємстві яке на даний час знаходиться на непідконтрольній території, суд вважає доведеним період роботи позивача за спірними довідками. Підстав вважати наведені в довідці відомості недостовірними, відповідачем не наведено, а відомості вказані у довідках підтверджуються копіями особових рахунків за вказаний у довідках період. Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен був взяти до уваги інформацію зазначену у довідках, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за перерахунком пенсії. На підставі викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача є протиправними та підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 04.02.2019 з урахуванням заробітної плати за період його роботи з серпня 1982 року по серпень 1995 року на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №216 від 22 червня 2018 року, №218 від 22 червня 2018 року, №3956 від 16 жовтня 2018 року, № 487 від 15 червня 2018 року та виплатити позивачу різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 04.02.2019. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 р. у справі № 360/4561/19 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 р. у справі № 360/4561/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 04 лютого 2020 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді Т.Г. Арабей Т.Г. Гаврищук