Постанова 4850 № 360/1109/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2020 року справа №360/1109/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 р. у справі № 360/1109/20 (головуючий І інстанції Ірметова О.В., повний текст рішення складено 21.04.2020 року в м.Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (надалі - відповідач, Управління), в якому просив визнати протиправними дії Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 02.03.2020 року та зобов`язати відповідача починаючи з 01 березня 2020 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 02.03.2020 року та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року №345-VI у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, як особі, яка відпрацювала на підземних роботах не менш як 15 років, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії по списку №1 періоди роботи на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля» з 28.05.1986 року по 09.09.1989 року на посадах учня гірника підземного з повним робочим днем під землею, прохідника з повним робочим днем під землею, підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею; 06.02.1990 року по 28.11.1993 року на посадах підземного учня гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, гірником очисного забою з повним робочим днем під землею; підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею, заступником начальника дільниці з повним робочим днем під землею (а.с. 1-10). Позов обґрунтовано тим, що позивачу на підставі розпорядження від 17.01.2020 року призначено пенсію по списку №1 у розмірі 5019,02 грн, яка була перерахована у сторону збільшення до 6295,72 грн. 02.03.2020 року позивач звернувся до управління із заявою на перерахунок пенсії, з вимогою врахувати до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії по списку №1 періоди роботи з 28.05.1986 року по 09.09.1989 року та з 06.02.1990 року по 28.11.1993 року. Проте відповідач відмовив в перерахунку пенсії, оскільки на час видання довідок шахта «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля» знаходилась на території, яка не підконтрольна українській владі. Тому врахувати при призначенні та перерахунку пенсії довідки та документи про атестацію робочих місць відповідач не може, оскільки зазначені довідки є недійсними та не створюють жодних правових наслідків. Позивач вважає зазначені дії управління про відмову в перерахунку пенсії незаконними. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , періодів його роботи з 28.05.1986 по 09.09.1989 та з 06.02.1990 по 28.11.1993 на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля». Зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі поданої заяви про перерахунок пенсії від 02.03.2020, зарахувавши до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1 періоди його роботи з 28.05.1986 по 09.09.1989 та з 06.02.1990 по 28.11.1993 на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», врахувавши статтю 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (а.с. 117-121). Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення необґрунтованим, винесеним без повного з`ясування обставин справи, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки підприємство, яке видавало довідки, що уточнюють особливий характер роботи, на час видання спірних довідок розташоване та зареєстроване на території, яка не підконтрольна українській владі, врахувати їх при перерахунку пенсії неможливо, оскільки зазначені довідки є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків. Звертає увагу, що довідки, які видані державним унітарним підприємством «Центрвугілля» не відповідають вимогам законодавства, оскільки у довідках відсутня кількість років, місяців та днів підземного стажу. Також зазначає, що для обчислення пенсії за нормами Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02 вересня 2008 року, необхідно надати довідки про пільгову роботу у спірний період та первинні документи, на підставі яких видані зазначені довідки. При цьому зазначені документи повинні відповідати Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII та бути чинними на дату їх подання (а.с. 127-131). Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 12-14). Згідно з довідкою від 14 січня 2020 року № 930-5000254569 ОСОБА_1 є особою яка має статус внутрішньо переміщеною особи (а.с. 15). Відповідно до рішення відповідача №123750001399 від 17.01.2020 року, ОСОБА_1 призначено пенсію з 14.01.2020 року (а.с. 76) 02 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, зарахувавши до його пільгового стажу періоди роботи: з 28.05.1986 по 09.09.1989 та з 06.02.1990 по 28.11.1993 (а.с. 62). Разом із заявою позивачем подано: довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №№ 6, 7 від 26.02.2020, довідки про заробітну плату №№ 8, 9, 10 від 26.02.2020, виписку з наказу про проведення атестації робочих місць від 26.02.2020 та довідку про перейменування шахти (а.с. 63-73). Листом від 10.03.2020 року №28/4-7/с Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повідомила, що зарахувати період роботи з 28.05.1986 по 09.09.1989 та з 06.02.1990 по 28.11.1993 не має законодавчих підстав, оскільки підприємство, яке видавало довідки, що уточнюють особливий характер роботи, на час видання спірних довідок розташовані та зареєстровані на території, яка не підконтрольна українській владі, врахувати їх при перерахунку пенсії неможливо оскільки зазначені довідки є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків. Крім того відповідач зазначив, що довідки, які видані державним унітарним підприємством «Центрвугілля» про роботу з 28.05.1986 по 09.09.1989 року та з 06.02.1990 по 28.11.1993 року на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля» не відповідають вимогам законодавства, оскільки у довідках відсутні кількість років, місяців та днів підземного стажу (а.с. 74-75). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами частини першої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. За унормуванням п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. У пункті 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. За визначенням пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Ця постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383). Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383). Нормами пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 передбачено, що якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №

637. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №

41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Отже, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. Правилами статті 44 Закону № 1058-ІV окреслено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. З системного аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку зі зверненням позивача про перерахунок пенсії пенсійний орган був зобов`язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством. Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював з 28.05.1986 по 09.09.1989 учнем гірника, прохідником, підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті, на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля» та з 06.02.1990 по 28.11.1993 працював учнем гірника очисного забою, гірником очисного забою, підземним гірничим майстром та заступником начальника ділянки з повним робочим днем під землею на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля» (а.с. 16-17). Тобто, трудова книжка позивача має необхідні дані за спірні періоди, які свідчать про роботу з 28.05.1986 по 09.09.1989, з 06.02.1990 по 28.11.1993 позивача на відповідних посадах з повним робочим днем під землею. Відповідачем не зазначено в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки. Стосовно доводу апелянта, що підприємство, яке видавало довідки, що уточнюють особливий характер роботи, на час видання спірних довідок розташоване та зареєстроване на території, яка не підконтрольна українській владі, тому врахувати їх при перерахунку пенсії неможливо, оскільки зазначені довідки є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків, суд зазначає наступне. Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Відповідно ч.1 статті 3 Закону України від 15.04.2014 за № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями. Тобто, норми даного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.... Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року по справі Лоізіду проти Туреччини дійшов такого висновку: Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 і враховується судом при розгляді даної справи. Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Суд вказує, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов`язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №№ 6, 7 від 26.02.2020, довідок про заробітну плату №№ 8, 9, 10 від 26.02.2020, виписку з наказу про проведення атестації робочих місць від 26.02.2020 при призначенні позивачу пенсії. Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Згідно статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 28.05.1986 по 09.09.1989 (3 роки 3 місяці 12 днів), з 06.02.1990 по 28.11.1993 (3 роки 9 місяців 23 дні), працював на посадах працівника з підземними роботами, що відповідає положенням пункту 1 Розділу I Списку №1 (а.с. 78). Суд звертає увагу на те, що відповідач мав у своєму розпорядженні необхідні документи, які давали можливість визначити правильно повний стаж роботи позивача, який надавав останньому право на отримання пенсії відповідно до положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». З урахуванням усіх обставин роботи позивача за період з 28.05.1986 по 28.02.2014, станом на 02 березня 2020 року підземний пільговий стаж останнього складає16 років 4 місяці 08 днів (9 років 3 місяці 3 дні + 3 роки 3 місяці 12 днів + 3 роки 9 місяців 23 дні), що є більше як 15 років, тому норми ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» повинні бути застосовані для перерахунку його пенсії. Разом з тим, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного розгляду документів щодо перерахунку пенсії позивачу. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що довідки, які видані державним унітарним підприємством «Центрвугілля» не відповідають вимогам законодавства, оскільки у довідках відсутня кількість років, місяців та днів підземного стажу, так як в довідках зазначені періоди виконання гірничих робіт, посада відповідно до Списку 1 розділу 1, підстави видачі довідки (особлива карточка, особовий рахунок заробітної плати, табеля спуска в шахту, копії наказів, тощо). Отже, зазначені довідки відповідають вимогам, які встановлені для уточнюючих довідок відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є необхідним визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 02 березня 2020 року та зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового стажу за списком №1 ОСОБА_1 періоди його роботи з 28.05.1986 по 09.09.1989 та з 06.02.1990 по 28.11.1993 на шахті «Луганська» виробничого об`єднання «Стахановвугілля», врахувавши статтю 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи. На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 р. у справі №360/1109/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 р. у справі №360/1109/20 - залишити без змін. Повне судове рішення 25 серпня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Ястребова Судді Т.Г. Арабей Т.Г. Гаврищук