Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1299/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року справа №360/1299/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 р. (у повному обсязі складено 30 квітня 2020 року у м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1299/20 (головуючий І інстанції суддя Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач 27.03.2020 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 11.03.2020 року; зобов`язати відповідача починаючи з 1 березня 2020 року провести йому перерахунок пенсії відповідно до заяви від 11.03.2020 року та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, як особі, яка відпрацювала на підземних роботах не менш як 15 років, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії за Списком № 1 період роботи на шахті «Дуванна» ВО «Краснодонвугілля» з 06.02.1995 року по 24.07.1999 року на посадах учня гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі, гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі, прохідника підземного з повним робочим днем на підземній роботі (а.с. 1-10). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі № 360/1299/20 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі заяви від 11 березня 2020 року без номеру, викладену в листі від 19 березня 2020 року № 31/К-7/С. Зобов`язано Білокуракинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести ОСОБА_1 з 01 березня 2020 року перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі заяви від 11 березня 2020 року без номеру, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 06 лютого 1995 року по 24 липня 1999 року на шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» учнем гірника підземного, гірником підземним 3 розряду та прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 11 березня 2020 року без номеру відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с. 126-134). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до ст. 2 Закону України від 18.01.2018 року № 2268 передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи. Таким чином довідка від 07.02.2017 року № 521, видана ПрАТ «Краснодонвугілля» є недійсною на території України та не створює жодних правових наслідків, тому провести перерахунок пенсії згідно наданих довідок управління не може. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернувся до Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою від 08 лютого 2018 року, зареєстрованою за № 81, про призначення пенсії за віком, додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (а.с. 63-64). Заявою від 08 лютого 2018 року без номеру ОСОБА_1 серед іншого зазначив, що він повідомлений про незарахування до загального стажу періоду роботи з 04 січня 1993 року по 24 січня 1995 року через неможливість підтвердити цей стаж документально (а.с. 87). Протоколом Сватівського відділу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 16 лютого 2018 року № 81 позивачу за заявою від 08 лютого 2018 року, зареєстрованою за № 81, призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 08 лютого 2018 року у розмірі 4337,82 грн. (а.с. 73). Згідно з розрахунком стаж ОСОБА_1 для визначення права на пенсію за віком складає 40 років 8 місяців 0 днів, пільговий стаж - 11 років 4 місяці 14 днів. У межах спірних правовідносин до пільгового стажу не зараховано період роботи на Шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» з 06 лютого 1995 року по 24 липня 1999 року, що складає 4 роки 5 місяців 19 днів (а.с. 72, 107-108). 11 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з вимогою врахувати до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії за Списком № 1, період роботи з 06 лютого 1995 року по 24 липня 1999 року на шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» на посадах учня гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі, гірника підземного з повним робочим днем на підземній роботі, додавши до звернення довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07 лютого 2017 року № 521, видану Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля», та документи про атестацію робочих місць на підприємстві (а.с. 58). Листом від 19 березня 2020 року № 31/7/К-7/С позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки на час видання довідок Приватне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» знаходилось на території, яка не підконтрольна українській владі, тому врахувати при призначенні та перерахунку пенсії довідку та документи про атестацію робочих місць відповідач не може, оскільки зазначені довідки є недійсними та не створюють жодних правових наслідків (а.с. 32-33, 109-110). Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Пунктом шостим статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За змістом абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Приписами абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV окреслено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV). Абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж згідно з абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац дев`ятий частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV). В абзаці десятому частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (застосовується з 1 жовтня 2017 року). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV). Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV). Статтею 1 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" (далі - Закон № 345-VI) передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей. Статтею 8 Закону № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення шахтарів, відповідно до яких мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Аналіз наведеної норми свідчить, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком (в тому числі, з урахуванням понаднормового стажу, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI) така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день. За унормуванням ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника. Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. За змістом частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IVпередбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV). Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1). За абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме "орган, що призначає пенсію", надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій. Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії. Натомість, відповідач проігнорував вищенаведені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383). Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. За визначенням пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Ця постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383). Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383). Нормами пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 обумовлено, що якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №

637. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №

41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. З огляду на вищевикладене, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. Пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), передбачено: правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень. Записи у трудовій книжці позивача, відкритою 25 липня 1985 року серії БТ-ІІ № 1977241, свідчать, що в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 з 06 лютого 1995 року по 24 липня 1999 року працював учнем гірника підземного, гірником підземним 3 розряду та прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею на Шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» (а.с. 15-18, 94-100). За змістом довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07 лютого 2017 року № 521, виданої Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля», позивач працював повний робочий день на підземних роботах на Шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля», у період з 06 лютого 1995 року по 19 лютого 1995 року виконував гірничі роботи за професією учень гірника підземного дільниці № 3, у період з 20 лютого 1995 року по 28 березня 1995 року проходив навчання на курсах з відривом від виробництва за професією гірник підземний, з 29 березня 1995 року по 03 березня 1997 року виконував гірничі роботи за професією гірник підземний дільниці № 3, ПР-3, з 04 березня 1997 року по 24 липня 1999 року виконував гірничі роботи за професією прохідник дільниці ПР-3, що передбачено пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (а.с. 23, 59-60). До підземного стажу позивача зараховано загалом 4 роки 1 місяць 21 день та зазначено, що у лютому 1995 року 2 дні відсутні виходи та оплати, у травні 1996 року 11 днів відсутні виходи та оплати, у червні 1996 року з 1 по 31 число відсутні виходи та оплати, у липні 1996 року з 1 по 23 число відсутні виходи та оплати, у жовтні 1997 року з 27 по 31 число відсутні виходи та оплати, у січні 1998 року 1 день відсутні виходи та оплати, у травні 1998 року з 1 по 9 число відсутні виходи та оплати, у лютому 1999 року з 1 по 4 число відсутні виходи та оплати, у березні 1999 року 7 днів відсутні виходи та оплати, у квітні 1999 року з 1 по 6 число відсутні виходи та оплати, з 07 квітня 1999 року по 11 квітня 1999 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Про роботу на Шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» у період з 06 лютого 1995 року по 24 липня 1999 року також свідчить особова картка ОСОБА_1 за № 794, наказ (розпорядження) по Шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» від 30 січня 1995 року № 159 про прийом на роботу, записки про переведення від 29 березня 1995 року № 296 та від 04 березня 1997 року № 28 та копія виписки з журналу реєстрації звільнених (а.с. 27, 28, 29, 30, 31, 61-61а, 111-112, 113, 114, 115-116). Наказом Шахти «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» від 10 серпня 1995 року № 370 «Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці» підтверджено, що за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію всіх робітників, керівників, спеціалістів, зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, на пільгових умовах за Списком № 1 (а.с. 25-26, 118-122). Історична довідка від 07 лютого 2017 року без номеру, видана Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля», підтверджує, що серед іншого Шахта «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» перейменовано у Державне відкрите акціонерне товариство Шахта «Дуванна» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Краснодонвугілля» на підставі наказу Міністра вугільної промисловості України від 26 вересня 1996 року № 489 (а.с. 24, 123). Таким чином, період роботи ОСОБА_1 на Шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» з 06 лютого 1995 року по 24 липня 1999 року учнем гірника підземного, гірником підземним 3 розряду та прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею протиправно не зарахований відповідачем до страхового стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Посилання відповідача про неможливість врахування довідки № 521 від 07.02.2017 року у зв`язку з тим, що вони видані підприємством, яке перебуває на непідконтрольній українській владі території, суд вважає безпідставними, та зазначає наступне. Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Частиною 1 статті 3 Закону України від 15.04.2014 за № 1207-VII встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями. Тобто, норми даного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.... Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року по справі Лоізіду проти Туреччини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №428/4816/17 і враховується судом при розгляді даної справи. Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за перерахунком пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав. Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Суд вважає, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов`язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі. За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування спірної довідки при перерахунку позивачу пенсії. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував зазначену довідку. За наслідками судового розгляду судом встановлено, що стаж ОСОБА_1 на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з повним робочим днем під землею становить більше 15 років (11 років 04 місяці 14 днів - стаж, врахований відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком) + 4 роки 1 місяць 21 день - стаж, протиправно не врахований відповідачем при розгляді заяви про перерахунок пенсії). Таким чином, відмова Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі заяви від 11 березня 2020 року без номеру, викладена в листі від 19 березня 2020 року № 31/К-7/С, є протиправною та підлягає скасуванню. Оскільки заяву про перерахунок пенсії та необхідні документи позивач подав до територіального органу Пенсійного фонду України 11 березня 2020 року, відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» має бути проведений позивачу з 01 березня 2020 року. Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із відмовою Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі заяви від 11 березня 2020 року без номеру, викладеною в листі від 19 березня 2020 року № 31/К-7/С, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, а також зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: - визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень (пункт 2); - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); - інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача у межах спірних правовідносин не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вірним є відмова у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до заяви від 11 березня 2020 року. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень. У разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина третя статті 245 КАС України). У межах спірних правовідносин способом судового захисту порушеного права є визнання протиправною та скасування відмови Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі заяви від 11 березня 2020 року без номеру, викладену в листі від 19 березня 2020 року № 31/К-7/С; зобов`язання Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області провести ОСОБА_1 з 01 березня 2020 року перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на підставі заяви від 11 березня 2020 року без номеру, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з 06 лютого 1995 року по 24 липня 1999 року на Шахті «Дуванна» виробничого об`єднання «Краснодонвугілля» учнем гірника підземного, гірником підземним 3 розряду та прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов`язку доказування правомірності своїх дій суб`єктом владних повноважень відповідачем не доведено, що, приймаючи спірне рішення, він діяв правомірно. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Білокуракинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 р. - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 р. у справі № 360/1299/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повне судове рішення складено 15 липня 2020 року. Головуючий суддя Г.М. Міронова Судді Т.Г. Арабей І.В. Геращенко