Постанова Львівський апеляційний суд № 464/834/19

Справа № 464/834/19 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р. Провадження № 22-ц/811/4064/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в: В лютому 2019 року представник позивача звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 35093, 68 грн. В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що 28.03.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір на оренду нежитлових приміщень №С-6090-8, згідно яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 39, 9 кв.м. Цільове призначення - для господарських потреб. Договір укладений на термін до 27.03.2011року. Вказав, що вказаний договір відповідно до ч.2 ст.17, ч.2 ст.26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" діяв до 23.03.2017 року. Проте після закінчення терміну дії договору позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про припинення договірних відносин №2302 - вих -1883 від 13.04.2017, в якому орендодавець повідомив відповідача про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказав на обов`язок відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно - технічному стані по акту приймання передачі, а також провести повний розрахунок по сплаті орендної плати, а в разі наявності заборгованості - погасити її в повному обсязі. При укладенні договору відповідачем взято на себе низку зобов`язань, в тому числі своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди (п.7.2 договору). Станом на 01.04.2019 заборгованість відповідача за вказаним договором становить 35093, 68 грн., що підтверджується довідкою від 06.08.2019 №4-2302-1828. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 18976, 79 грн. заборгованості за договором оренди від 28.03.2008р. №С-6090-8. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 1038, 77 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду оскаржив відповідач Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. В своїй апеляційній скарзі зазначають, що рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та зазначають, що повідомлення, список згрупованих відправлень та фіскальний чек є належними та допустимими і достовірними доказами, які підтверджують факт надіслання позивачем повідомлення про припинення договору. Просять рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення моральної шкоди в розмірі 35093, 68 грн. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди між сторонами припинено у зв`язку із закінченням терміну його дії, проте, відповідач своїх обов`язків щодо звільнення об`єкта оренди та передачі його позивачу не виконав. Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення виконання зобов`язання, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних та допустимих доказів про отримання відповідачем повідомлення про припинення договірних відносин. Рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позову про стягнення неустойки за користування річчю за час прострочення виконання зобов`язання, а тому в іншій частині не переглядається. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 28.03.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір на оренду нежитлових приміщень №С-6090-8, згідно яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 39, 9 кв.м. Цільове призначення - для господарських потреб. Договір укладений на термін до 27.03.2011року. Пунктом 7.2 Договору визначено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Відповідно до п. 5.3 Договору, орендна плата орендарем сплачується не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку. У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі передбаченому законодавством. Відповідно до ст. 785 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Невиконання наймачем передбаченого ч.1 ст.785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Отже, відповідно до ст. 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі № 3-85гс14, а також у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 914/4238/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/14032/17 та від 09 вересня 2019 року у справі №910/16362/18. За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Неустойка згідно із ч.2 ст.785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди). Водночас неустойка за ч.2 ст.785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України. При цьому, право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Як вбачається з матеріалів справ, позивачем на адресу відповідача було скеровано повідомлення від 13.04.2017 №2302- вих - 1883 про припинення договірних стосунків у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та вказано, що термін дії договору №С-6090-8 від 28.03.2008 на оренду нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 до 23.03.2017. Зобов`язано відповідача протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно - технічному стані по акту приймання-передачі, провести до моменту припинення договору повний розрахунок по сплаті орендної плати, а у разі наявності заборгованості погасити її у повному обсязі та інше. Для підтвердження надсилання позивачем відповідачу повідомлення від 13.04.2017 №2302- вих - 1883 про припинення договірних стосунків у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, позивачем надано суду список згрупованих рекомендованих відправлень від 14.04.201 року та фіскальним чеком від 14.04.2017 року. Так, абзацом 8 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначено, що згруповані поштові відправлення, поштові перекази, це внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п`ять і більше, що одночасно передаються для пересилання одним відправником. Відповідно до абзацу 25 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Доказів на підтвердження того, що відправлення надіслано ОСОБА_2 з додержанням вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку, та, таким чином, було забезпечено вручення їй під розписку листа-повідомлення про припинення договірних стосунків у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, позивачем суду не надано. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звільнила спірне нежитлове приміщення після відкриття провадження по справі, що свідчить про те, що вона не отримувала повідомлення про припинення договірних стосунків. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача неустойки за договором оренди після його розірвання. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, (дивитися справу "Брумареску проти Румунії". (Brumarescu v. Romania) /GC/ N28342/95, n.61, ECHR 1999- УII). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 травня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 10.04.2023 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.