Постанова Київський апеляційний суд № 752/13872/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/1917/2023 Справа 752/13872/22 Головуючий в суді І інстанції Токман Ю.Ф. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю захисника Вознюка Андрія Сергійовича, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Вознюка Андрія Сергійовича на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 536,80 грн. на користь держави. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 19 вересня 2022 року о 23 годині 30 хвилин керував автомобілем Toyota Land Cruiser Prado д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Ломоносова, 60/5 у м. Києві у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР і відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. У апеляційній скарзі захисника Вознюка А.С. поданій 23 лютого 2023 року засобами поштового зв`язку, указано на те, що судом першої інстанції не було враховані доводи та пояснення, викладені в письмовій правовій позиції, що була подана до матеріалів справи. Зокрема, у правовій позиції, наданій до суду першої інстанції (а. с. 24 - 28), захисник посилався на те, що докази на підтвердження того, що автомобіль Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 дійсно був зупинений поліцейськими під час його руху, і що ОСОБА_1 виконував функції водія даного автомобіля під час його зупинки, поліцейськими до суду не надані. Більше того, ОСОБА_1 не був зупинений поліцейськими під час руху і знаходився в автомобілі, припаркованому на тротуарі, без жодних ознак руху, що вбачається із відео, доданого до матеріалів справи. Обставини того вечора, з пояснень ОСОБА_1 , склалися таким чином, що 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 , повернувшись додому, припаркував автомобіль недалеко від свого будинку. Того вечора у ОСОБА_1 з його дружиною виник конфлікт та суперечка, що він пояснює на відео, який не вдалось залагодити, і він пішов спати в автомобіль, в якому знаходилась пляшка алкоголю, і для того, щоб заспокоїтись та заснути, ОСОБА_1 , знаходячись в автомобілі, вжив алкогольний напій. На той час була комендантська година і ОСОБА_1 нікуди не збирався їхати. В цей час близько 24 години до автомобіля ОСОБА_1 під`їхали поліцейські та запитали, що в нього сталось, що видавалось би дивним, якби поліцейські цей автомобіль зупинили, на що ОСОБА_1 розповів всю історію, що дійсно вжив алкогольний напій, посварився з дружиною та вирішив піти спати в автомобілі. При цьому жодної фрази саме про керування в стані алкогольного сп`яніння ні і в словах ОСОБА_1 , ні поліцейського не вбачається. Жодних доказів, що ОСОБА_1 керував автомобілем, до матеріалів справи не надано, так як останній керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння не здійснював. Вказував, що ст. 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. А ч. 2 ст. 251 КУпАП при цьому покладає обов`язок щодо збирання доказів на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, тобто на поліцейських. Але у даному випадку доказів на підтвердження того, що автомобіль дійсно був зупинений поліцейськими під час його руху і ОСОБА_1 виконував функції водія даного автомобіля, поліцейськими забезпечено не було і суду не надано. З огляду на постанову Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 вважати ОСОБА_1 особою, яка керувала автомобілем, неможливо. Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а. Крім того, посилався на те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним та переривається, що є порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026. Наголошував, що у матеріалах, долучених до протоколу та наданих суду, відсутні відомості про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, хоча виконання вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП є не правом інспекторів, а їх обов`язком. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Однак поліцейськими не було складено відносно ОСОБА_1 відповідної постанови за порушення ним ПДР України, яка б передувала виявленню ознак сп`яніння у водія, що підтверджує позицію захисту, що він не здійснював керування автомобілем і даний автомобіль поліцейськими під час руху зупинений не був. Така позиція захисту узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 березня 2019 року в справі № 686/11314/17, а саме, що відносно позивача (водія) не виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, яке пред`являлось водію перед прийняттям оскаржуваної постанови. Вказував, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом". На підставі вищевикладеного просив постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року в справі № 752/13872/22 скасувати, провадження закрити. 07 квітня 2023 року до суду надійшли доповнення (додаткові пояснення) до апеляційної скарги, в яких захисник Вознюк А.С. повторно викладав свої доводи щодо незгоди з постановою суду першої інстанції та просив постанову скасувати, а провадження в справі закрити. Вислухавши пояснення захисника Вознюка А.С., ОСОБА_1, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просив її задовольнити, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби). Згідно п. 4, 5, 7, 10 розділу І Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Дотримання наведених вимог працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння судом першої інстанції перевірено. Висновки судді місцевого суду про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 375530 від 20 вересня 2022 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала, чеком Drager Alcotest 6820 від 20 вересня 2022 року 00 год. 15 хв., прилад ARHK-0556, принтер № ARHJ-0227, згідно якого у видихнутому ОСОБА_1 повітрі виявлено 1,37 проміле алкоголю; підписаним ОСОБА_1 ; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20 вересня 2022 року за допомогою Drager Alcotest ARHK-0556, згідно якого ОСОБА_1 згоден з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння 1,37 проміле; відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому відображено процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатору Drager Alcotest. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім того, судом першої інстанції досліджено письмові пояснення захисника Вознюка А.С., в яких викладена його правова позиція по даній справі про адміністративне правопорушення. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Таким чином, саме по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, рушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що хоча відеозапис не відображає обставин безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, проте він знаходився в транспортному засобі з увімкненим двигуном, і з відеозапису вбачається, що останній в розмові з поліцейським підтвердив факт керування. Розумних сумнівів у тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі, у суду не виникло. Особа, яка проходить огляд на стан сп`яніння, на власний розсуд самостійно вирішує, чи згідна вона з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, чи не погоджується з ним. Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду шляхом активних дій та висловлена в категоричній чіткій формі. Із відеозапису, відзнятого на нагрудну камеру поліцейського, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, суд встановив, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного пристрою Drager Alcotest 6820, результат якого є позитивним, складає 1,37 проміле етилового спирту, тобто виявлено стан алкогольного сп`яніння, при цьому ОСОБА_1 , дізнавшись про результат огляду, не висловив жодних заперечень щодо результатів огляду та не наполягав на проведенні такого огляду у закладі охорони здоров`я, а також не заперечував, що не був водієм та не керував цим транспортним засобом того дня. Також в графі «з результатами згоден» Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 підтвердив свою згоду з результатами огляду особистим підписом. Роздрукований на принтері № ARHJ-0227 чек Alcotest Drager 6820, прилад ARHK-0556, теж підписаний ОСОБА_1 . За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив, що водій ОСОБА_1 погодився з результатами огляду. Перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки, Газоаналізатор Drager Alcotest, в тому числі 6820, включений до вказаного переліку. Окрім того, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529 «Про державну реєстрацію медичних виробів» газоаналізатори Drager Alcotest мають свідоцтво про державну реєстрацію № 14455/2014, у якого необмежений строк дії. Відтак, показники застосованого спеціального технічного засобу є допустимими доказами. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності - також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9 «а» ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд вважає сумнівними пояснення ОСОБА_1 щодо фактичних обставин справи 20 вересня 2022 року, які викладені в письмовій правовій позиції захисника Вознюка А.С., а саме, що 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 , повернувшись додому, припаркував автомобіль недалеко від свого будинку. Того вечора у ОСОБА_1 з його дружиною виник конфлікт та суперечка, що він пояснює на відео, який не вдалось залагодити, і він пішов спати в автомобіль, в якому знаходилась пляшка алкоголю, і для того, щоб заспокоїтись та заснути, ОСОБА_1 , знаходячись в автомобілі, вжив алкогольний напій. На той час була комендантська година і ОСОБА_1 нікуди не збирався їхати. В цей час близько 24 години до автомобіля ОСОБА_1 під`їхали поліцейські та запитали, що в нього сталось, що видавалось би дивним, якби поліцейські цей автомобіль зупинили, на що ОСОБА_1 розповів всю історію, що дійсно вжив алкогольний напій, посварився з дружиною та вирішив піти спати в автомобілі. Згідно відеозапису, долученого до матеріалів справи та дослідженого апеляційним судом, ОСОБА_1 , який знаходився в салоні транспортного засобу на місці водія з увімкненим двигуном, пояснив поліцейським інші обставини, а саме, що у нього виникла конфліктна ситуація з дружиною, вона вигнала його з квартири, і він поїхав з квартири, в якій вона проживає разом з їх двома дітьми, до зйомного житла, в якому проживає сам і яке знаходиться на невеликій відстані на вул. Практичній, тому він вирішив проїхати на автомобілі (з 23:27:16 хв. по 23:27:31 хв. відеозапису ОСОБА_1 говорить: «Я живу в цьому будинку, а їхав я отам Практична, 6, це від Вільямса, там буквально 300 м. Я туди їхав, тому що я там знімаю сам квартиру, а тут дружина»). Крім того, ОСОБА_1 пояснив під відеозапис, що три ночі до цього він спав в транспортному засобі, але саме сьогодні вирішив поїхати додому і нормально поспати в ліжку, зважаючи на невелику відстань. Також ОСОБА_1 не заперечував, що знаходиться в стані алкогольного сп`яніння і висловив бажання письмово підтвердити, що знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, однак поліцейські повідомили, що необхідно пройти огляд відповідно до встановленої процедури. При цьому ОСОБА_1 під час проходження огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення не заперечував того, що керував автомобілем Toyota Land Cruiser Prado д.н.з. НОМЕР_1 , а також не вказав, що водієм даного транспортного засобу була будь-яка інша особа. Оцінюючи доводи захисника щодо неналежності та недопустимості відеозапису як доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить із наступного. Так, у пункті 5 Розділу ІІ, пункті 1 Розділу VII Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов`язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції. Апеляційний суд погоджується з доводами захисника, що камера працювала не безперервно. Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 375530 від 20 вересня 2022 року, а саме проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу, за наслідками якого отримано позитивний результат на стан алкогольного сп`яніння 1,37 проміле, безперервно зафіксовані на відеозаписі, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП. Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом. Крім того, відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки не впливає на доведеність його вини у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, і відсутність таких відомостей в матеріалах справи жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення. Захисником Вознюком А.С. також зазначено, що працівники поліції в порушення ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» не поінформували ОСОБА_1 про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, і поліцейськими не було складено відносно ОСОБА_1 відповідної постанови за порушення ним ПДР України, яка б передувала виявленню ознак сп`яніння у водія. Разом із тим, такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. В зв`язку з вищевикладеним апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду в постанові від 15 березня 2019 року по справі № 686/11314/17 як нерелевантні, оскільки вони стосуються саме оскарження дій поліцейського в порядку адміністративного судочинства, а не наявності чи відсутності підстав для встановлення вини особи в справі про адміністративне правопорушення. Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час комендантської години, відтак доводи про безпідставність зупинки водія є неспроможними. Доводи захисника, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», є неспроможними та відхиляються апеляційним судом, з огляду на встановлення судом вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні не лише на підставі протоколу, а з сукупності всіх доказів, наявних в матеріалах справи. Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи захисника мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, зазначені ним порушення не є суттєвими та такими, що доводять невинуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають. При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі. Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Вознюка Андрія Сергійовича залишити без задоволення. Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.