Постанова Львівський апеляційний суд № 2-508/11

Справа № 2-508/11 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О.З. Провадження № 22-ц/811/2852/22 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м.Львів Справа № 2-508/11 Провадження № 22ц/811/2852/22 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Радехівського районного суду Львівської області, постановлену у м. Радехів 13 жовтня 2022 року у складі судді Семенишин О.З., у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Радехівського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добош М.В.,- встановив: 30 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду цією скаргою. В обґрунтування скарги посилається на те, що у Радехівському ВДВС перебувало виконавче провадження №32438855. 27 грудня 2012 року у вказаному виконавчому провадженні було повернуто виконавчий документ стягувачеві. Вказує, що на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, має місце арешт нерухомого майна, зареєстрований 3 липня 2012 року на підставі постанови заступника начальника ВДВС Радехівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження. Станом на даний час таке виконавче провадження є завершеним, однак державний виконавець не вчиняє дії, пов`язані з реєстрацією припинення обтяження майна боржника, враховуючи наявність обтяження у відповідних реєстрах, чим порушено приписи ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року поновлено боржнику ОСОБА_1 строк для звернення із скаргою на рішення державного виконавця Добош М.В., оформленого листом від 22 червня 2022 року №19.20-25/10741. Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Радехівського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добош М.В. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає ухвалу такою, що прийнята за наслідком неправильного з`ясування істотних обставин справи та невірного застосування норм чинного законодавства. Просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на доводи скарги. Належним чином повідомлені учасники справи про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Встановлено, що 14 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Радехівського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про скасування арештів у виконавчому провадженні №32438855 та просив зареєструвати припинення арештів рухомого та нерухомого майна боржника у відповідних реєстрах. З листа начальника Радехівського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Добош М.В. №19.20-25/10741 від 22 червня 2022 року вбачається, що на виконанні у Радехівському відділі державної виконавчої служби перебувало вказане виконавче провадження. 27 грудня 2012 року державним виконавцем закінчено виконавче провадження та повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника). Згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу Радехівського РС ГУ ДМС України та згідно довідки Березівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований, але не проживає у с. Новоставці Радехівського району Львівської області. При виїзді за вказаною адресою по місцю проживання боржника державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не проживає по місцю реєстрації у с. Новоставці Радехівського району та жодного майна, на яке може бути звернено стягнення, у боржника не виявлено, розшук такого майна виявився безрезультатним (акт державного виконавця), а тому виконавчий документ повертається стягувану без виконання. Виконавче провадження відкрито 7 травня 2012 року на підставі виконавчого листа від 14 березня 2012 року №2-508/11, виданого Радехівським районним судом Львівської області, щодо боржника ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь ПАТ «Фольксбанк» 67 524, 37 грн. 14 листопада 2012 року державний виконавець (заступник начальника відділу Добош М.В.) вчинив виконавчі дії щодо звернення стягнення на майно боржника та виніс постанову про арешт коштів боржника. Постановою державного виконавця від 27 грудня 2012 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника). На момент формування витягу стан виконавчого провадження: завершено. З інформаційної довідки №301415748 від 20 травня 2022 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є обтяження - арешт нерухомого майна щодо власника ОСОБА_1 , обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Радехівського районного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження: 12687326, яке зареєстровано 3 липня 2012 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №32438855 від 7 травня 2012 року. Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2021року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, узадоволенні заяви ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача у справі №2-65/10 щодо виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 березня 2010 року з ТзОВ «Фінансова компанія «Базель Фінанс» на його правонаступника - ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відмовлено. Оскаржувана ухвала мотивована наступним. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що долучена представником боржника копія постанови Львівського апеляційного суду у справі №2-65/10 від 23 серпня 2022 року не містить інформації щодо предмету доказування у справі №2-508/11, а отже при розгляді цієї справи не може вважатися належним доказом. Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч. 2 ст. 449 цього Кодексу пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Судом першої інстанції вірно поновлено боржнику строк для подання скарги на рішення державного виконавця, оскільк на підставі аналізу наявних у справі доказів суд прийшов до висновку про наявність поважних причин пропуску такого строку. Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно із ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до рішень Конституційного Суду України виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012).). Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. цього Закону (чинного на час винесення постанови про арешт майна) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст. 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст. 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст. 48 цього Закону. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону. Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені ст. 51 цього Закону; списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно із ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (Закону №606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Відповідно до ст. 49 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Згідно із постановами Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №137/1649/17 (провадження № 61-26969св18), від 18 грудня 2019 року у справі №740/3240/18 (провадження № 61-13512св19) зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Перелік випадків закінчення виконавчого провадження визначено у ч. 1 ст. 49 «Про виконавче провадження». Такий перелік є вичерпним. Повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 цього Закону не є закінченням виконавчого провадження, а отже, не можуть бути застосовані наслідки, передбачені ст. 50 цього Закону, зокрема, зняття арешту з майна боржника чи скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення. Суд першої інстанції посилається на те, що у цій справі відсутні докази погашення боргу боржником або іншого завершення виконавчого провадження у відповідності із вимогами Закону України «Про виконавче провадження». Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із ст. 451 цього Кодексу у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, прийшов до вірного висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо скасування накладеного арешту та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення не є обґрунтованою, оскільки орган виконавчої служби діяв у відповідності до вимог закону. З урахуванням встановленого суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні скарги. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги та не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду першої інстанції. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Радехівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 10 квітня 2023 року. Головуючий______________________Т. І. Приколота Судді: ________________ Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк