Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3050/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3050/22 пров. № А/857/3731/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 300/3050/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції -Біньковська Н.В., час ухвалення рішення - 02.02.2023 року, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною відмову, оформлену листом від 03.02.2022 №651/539/К-03/890900/22, у призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов`язати зарахувати до пільгового стажу період з 07.08.1985 по 31.01.1993 на посаді майстра котельно-зварювальної дільниці ремонтно-механічного цеху №1 та з 03.12.1996 по 20.06.2001 на посаді дефектоскопіста по ультразвуковому контролю ремонтно-механічного цеху, що надає право на отримання пільгової пенсії за віком; зобов`язати призначити пенсію на пільгових умовах з 31.01.2022 та виплатити таку пенсію, починаючи з 31.01.2022. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 07.08.1985 по 31.01.1993 на посаді майстра котельно-зварювальної дільниці ремонтно-механічного цеху №1 та з 03.12.1996 по 20.06.2001 на посаді дефектолоскопіста по ультразвуковому контролю ремонтно-механічного цеху, оскільки посади на яких вона працювала у ці періоди атестовані. Відносно ТОВ "Барва" 20.03.2008 було винесено судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом, всі бухгалтерські документи були передані на зберігання первинній профспілковій організації, яка і видає необхідні довідки та завіряє їх. Проте, уточнюючих довідок щодо пільгової пенсії профспілкова організація видати не може. Також вважає, що не зазначення підприємством виду Списку, за яким атестовано посаду на якій вона працювала з 07.08.1985 по 31.01.1993 (майстер котельно-зварювальної дільниці ремонтно-механічного цеху), у той час як висновком державної експертизи умов праці від 18.05.2005 №32-1 атестацію робочих місць визнано такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України, не може порушувати право на призначення пенсії на пільгових умовах. Просить позов задовольнити. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 300/3050/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 31.01.2022 року звернулася із усним зверненням до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах. Разом з тим, звертаючись із новою заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області були долучені докази того, що посади, на яких працювала позивач в періоди з 07.08.1985 по 31.01.1993 та з 03.12.1996 по 20.06.2002 були атестованими. Однак відповідачем цього до уваги не взято. Крім того, апелянт зазначає, що під час усного прийому посадові особи пенсійного органу самостійно визначили форму подання позивачем документів про призначення пенсії. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 300/3050/22 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про протиправність не зарахування відповідачем до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періодів роботи з 07.08.1985 по 31.01.1993 та з 03.12.1996 по 20.06.2002 є безпідставними. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 31.03.2022 позивач у віці 58 років звернулася до відповідача з усним зверненням (зареєстрованим за №539/К-0900-22) щодо призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.82). За результатами розгляду вказаного звернення, відповідач листом від 03.02.2022 №651-539/К-03/8-0900/22 повідомив позивача про те, що рішенням від 30.04.2015 №132 їй відмовлено у підтвердженні стажу роботи на пільгових умовах та у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначено, що оскільки в період з 07.08.1985 по 21.08.1992 ОСОБА_1 працювала майстром котельно-зварювальної дільниці, а не в ковальсько-пресовому виробництві, з 21.08.1992 по 31.01.1993 зазначене робоче місце проатестовано за рахунок коштів підприємства, з 01.02.1993 по 02.12.1996 - майстром по виготовленню товарів народного вжитку та підготовки металобрухту, який Списками не передбачений, з 03.12.1996 по 14.09.2001 дефектоскопістом по ультразвуковому контролю, який не проатестований за умовами праці, з 15.09.2000 по 20.06.2001 відсутні документи з урахуванням яких атестоване робоче місце дефектоскопіста по ультразвуковому контролю, то вони не підлягають включенню до пільгового стажу. Вказано, що про прийняття такого рішення ОСОБА_1 повідомлена листом від 06.05.2015 №1596/03 (а.с.83). Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернулася із даним позовом до суду. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основні принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Положеннями ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1). Відповідно до п. 1 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Згідно п. 4.1 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. З аналізу наведених норм права слідує, що підставою для призначення пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, за результатом розгляду яких пенсійний орган приймає відповідне рішення. Як вбачається з письмових доказів у справі, 31 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася із усним зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.82) Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що звертаючись із новою заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позивачем були долучені докази того, що посади, на яких працювала позивач в періоди з 07.08.1985 по 31.01.1993 та з 03.12.1996 по 20.06.2002 були атестованими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою про призначення пенсії відповідно до Порядку № 22-1 чи будь-які інші докази того, що під час усного звернення 31.01.2022 року надавалися будь-які документи посадовим особам органу пенсійного фонду. Таким чином, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки вона не зверталася до пенсійного органу із заявою встановленого зразка про призначення пенсії відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а відтак територіальний орган ПФУ не приймав рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії. Натомість відносини, які склалися між сторонами у даній справі, унормовані положеннями Закону України «Про звернення громадян», згідно яких відповідачем було надано письмову відповідь листом та роз`яснено норми законодавства щодо визначення права на пенсію. Колегія суддів звертає увагу, що усні звернення та консультації з працівниками відповідача без подання відповідної заяви про призначення пенсії не створюють обов`язку у відповідача щодо її призначення. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідь пенсійного органу не є рішенням у розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України та не порушує права та інтереси позивача за захистом яких він звернувся. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2020 у справі №636/863/17, від 22.08.2018 у справі №546/222/17, від 12.09.2019 у справі №158/1226/16-а. З огляду на викладене, а також в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України). Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки вказаним у мотивувальній частині постанови апеляційного суду обставинам, а тому оскаржуване рішення суду слід змінити у частині мотивів, частково задовольнивши апеляційну скаргу. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 300/3050/22 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 10.04.2023 року