Постанова 4806 № 301/144/16-ц

Справа № 301/144/16-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 30 березня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д. з участю секретаря судового засідання: Сливка С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2021 року про заміну сторони, поновлення строку та видачу дубліката виконавчого листа, постановлену суддею Даруда І. А. у справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну сторони у виконавчому провадженні, поновлення строку на пред`явлення до виконання виконавчого листа та видачу дублікатів виконавчих листів встановив: У січні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа поновлення строку на його пред`явлення по справі №301/144/16 за позовом ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Заява мотивована тим, що рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.06.2017, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 42 596,90 доларів США, що еквівалентно 616 405,27 гривень та з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 378,00 гривень. Згідно Договору № GL48N718070-1-6 про відступлення прав вимоги від 30.07.2020, право вимоги за кредитним договором №5901/02-2007 від 23 лютого 2007 року, укладеним між ПАТ Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , первісний кредитор - ПАТ Комерційний банк «Надра» відступив права вимоги на користь ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» - (новий кредитор), разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами поруки, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами, в тому числі, договором поруки № б/н від 23.02.2007, укладеним з ОСОБА_2 . Згідно інформації Автоматизованої Системи Виконавчих Проваджень та Єдиного реєстру боржників на даний час жодного виконавчого провадження з виконання рішення Іршавського районного суду Закарпатської області у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» не відкрито. Оригінали виконавчих листів № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року в наглядовій кредитній справі позичальника ОСОБА_1 , відсутні. Таким чином, виконавчі листи на примусовому виконанні не перебувають, заборгованість боржниками в добровільному порядку не сплачена, виконавчі листи втрачено, а строк пред`явлення для повторного виконання пропущено. З врахуванням наведеного ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило суд замінити сторону стягувача з ПАТ «Комерційний банк «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» у виконавчому листі по справі №301/144/16-ц (боржники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), який видавався Іршавським районним судом Закарпатської області та видати дублікат виконавчого листа по справі №301/144/16-ц про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 42 596,90 доларів США, що еквівалентно 616 405,27 гривень та з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 378,00 гривень. Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2021 року,заяву задоволено. Замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» його правонаступником, а саме: ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ: 40696815, (адреса: 49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, будинок 2, офіс 205, п/р № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299) у виконавчому листі Іршавського районного суду Закарпатської області у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поновлено строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа по справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року. Видано дублікат виконавчих листів про стягнення солідарно заборгованості згідно рішення суду по справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням нового стягувача - ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви. Положенням ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, при укладанні договору, за яким здійснюється відступлення права вимоги за зобов`язаннями від однієї сторони до іншої, новий кредитор, відповідно до положень ч. 2 ст. 516 ЦКУ, повинен письмово повідомити боржника про те, що відбулося заміна кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Вказує, що її про факт відступлення права вимоги належним чином повідомлено не було. Про наявність нового кредитора перед яким вона повинна виконати своє кредитне зобов`язання вона дізналася виключно вже після ухвалення відповідного рішення судом. Вказує, що її належним чином не було повідомлено про участь в розгляді вказаної заяви, відповідно вона не приймала участі в судовому розгляді, а отже, порушені її процесуальні права, як учасника процесу. Вважає, що вказане є підставою для скасування ухвали. Наведені вище обставини свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення учасника справи. У судове засідання не з`явились ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». За правилами пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Довідкою Закарпатського апеляційного суду від 30.12.2022 року підтверджено доставку "Судової повістки про виклик до суду" у формі електронного листа надісланого ОСОБА_1 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а.с. 23,

24. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/ неповажності причин неявки відповідача, учасника справи до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки відповідача та/або учасника справи, суд розглядає справу у їх відсутності. Зазначені норми дисциплінують відповідача та/або учасника справи і стимулюють їх належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей апеляційного процесу, та зважуючи на те, що як відповідач, так і позивач надали усі необхідні докази, які вважали за потрібне надати суду, тож такі у їх сукупності дозволяють суду вирішити заявлені позовні вимоги. Відтак, наведене на думку колегії суддів з приводу розгляду справи за відсутності відповідача і позивача не призведе до порушення процесуальних прав учасників справи у спірних правовідносинах. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що згідно приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У ході перегляду даної справи, апеляційним судом встановлено, що відповідно до рішення Іршавського районного суду Закарпатської області по справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 22.06.2017, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 42 596,90 доларів США, що еквівалентно 616 405,27 гривень та з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 378,00 гривень. Як слідує з Автоматизованої Системи Виконавчих Проваджень та Єдиного реєстру боржників на даний час жодного виконавчого провадження з виконання рішення Іршавського районного суду Закарпатської області у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» не відкрито. Оригінали виконавчих листів № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року в наглядовій кредитній справі позичальника ОСОБА_1 , відсутні. Як зазначено в статтях 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»). Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захисті відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина перша статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушеннястатті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Згідно зі статтею 1 Закону України N1404-VIII від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статей 76,77,78,79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Іршавського районного суду Закарпатської області у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року, яке набуло законної сили, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 42 596,90 доларів США, що еквівалентно 616 405,27 гривень та з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 378,00 гривень. Згідно Договору № GL48N718070-1-6 про відступлення прав вимоги від 30.07.2020 року, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1456, за кредитним договором № 5901/02-2007 від 23.02.2007 року, що був укладений між ПАТ Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_1 , первісний кредитор - ПАТ Комерційний банк "Надра" відступив права вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (новий кредитор) разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами поруки, договорами про внесення змін, доповнень, що є невід`ємними частинами, в тому числі й договір поруки № б/н від 23.02.2007 року укладений з ОСОБА_2 . Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як передбачено у частинах 1, 2 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно статті 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, частина

1. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання, частина

2. Аналіз даних матеріальних норм вказує на те, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав; заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора. Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що її не було повідомлено про здійснення заміни первісного кредитора на нового кредитора. Зазначаючи про дану обставину, ОСОБА_1 не долучила до апеляційної скарги доказів того, що не отримувала від ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» повідомлення щодо заміни первісного кредитора на нового. Водночас, вона не зазначає як заміна кредитора у зобов`язанні впливає на її обов`язок зі сплати заборгованості кредитору, а також нічого не зазначає, що нею було здійснено погашення заборгованості первісному кредитору. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 не здійснює погашення заборгованості, а ні первісному кредитору на виконання вимог рішення суду, а ні новому кредитору. Отже, колегія суддів вважає, що за встановленої ситуації новим кредитором у зобов`язанні ОСОБА_1 зі сплати кредитної заборгованості є ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» внаслідок договору про відступлення прав вимоги від 30.07.2020 року. Зазначене дає правові підстави у сукупності з вимогами статті 442 ЦПК України для здійснення заміни стягувача у виконавчому листі на ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»). Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захисті відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина перша статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Згідно зі статтею 1 Закону України N1404-VIII від 02.06.2016 "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» посилається на те, що при перевірці наглядової справи банку відносно ОСОБА_1 було виявлено відомості з приводу того, що виконавчі листи було надіслано до органів Державної виконавчої служби для здійснення примусового виконання рішення суду, але постанови про повернення виконавчого документу стягувачу або виконавчі листи не були виявлені. Згідно Автоматизованої Системи Виконавчих Проваджень та Єдиного реєстру боржників на даний час жодного виконавчого провадження з виконання рішення Іршавського районного суду Закарпатської області у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ Комерційний банк «Надра» не відкрито. Оригінали виконавчих листів № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року в наглядовій кредитній справі позичальника ОСОБА_1 , яку передано новому кредитору, відсутні. Вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа, апеляційний суд враховує наступне. Згідно з п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа розстановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 листопада 2019 року в цивільній справі 201/14242/17 (провадження N 61-37457св18). Крім того, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач, в свою чергу, має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Звернувшись до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» зазначило, що оригінал виконавчого листа в нього відсутній. Крім того, відсутня також постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал виконавчого листа до заявника не надходили і жодних підтверджень надсилання вказаного оригіналу виконавчого документа відділом ДВС банку, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не надано, що свідчить про втрату виконавчого листа з причин, які об`єктивно не залежали від волі стягувача та не були обумовлені його діями. Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) вказав, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документу втрачено. Відтак, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дублікату виконавчого листа. У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення; частина 4 статті 12 Закону № 1404-VIII. У частині 5 статті 12 Закону № 1404-VIII зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Та разом з цим, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, частина 6 статті 12 Закону № 1404-VIII. Водночас, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. В матеріалах справи наявні заяви про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2016 року за №№ 933, 934, які представник ПАТ КБ «Надра» направив Іршавському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для здійснення відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , т.1, а.с. 218,

219. Та не дивлячись на це, у наглядовій справі банку відносно ОСОБА_1 , новим кредитором не було виявлено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу або безпосередньо самих виконавчих листів. Відтак, приймаючи до уваги ту обставину, що органами Державної виконавчої служби не здійснюється виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року в сукупності з тим, що оригінали зазначених виконавчих листів відсутні в наглядовій справі, колегія суддів вважає, що пропущення ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, відбулось з незалежних від нього причин, які слід визнати поважними. Водночас, твердження ОСОБА_1 з приводу того, що строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання закінчився, тому ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» втратило право на пред`явлення таких є безпідставним, оскільки спростовується вище наведеним та відсутністю доказів на підтвердження такого твердження. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» доведено поважності причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак, наявні правові підстави для задоволення заяви щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалась на той факт, що участі у розгляді справи не приймала через те, що не була повідомлена в передбачений процесуальний спосіб про дату, час та місце судового розгляду. У частині 3 статті 433 ЦПК України зазначено, що заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Згідно частини 4 статті 128 ЦПК України, судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. А судова повістка-повідомлення має бути вручена - завчасно, частина 5 статті 128 ЦПК України. Як слідує з матеріалів справи, судова повістка-повідомлення не була вручена ОСОБА_1 та повернута до суду за закінченням встановленого строку зберігання, т.1, а.с.

241. Встановлена обставина підтверджує твердження ОСОБА_1 , що не була повідомлена судом про дату, час та місце судового розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, поновлення строку на пред`явлення до виконання виконавчого листа та видачу дублікатів виконавчих листів. Як зазначено у пункті 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. А звідси, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена без повідомлення ОСОБА_1 про розгляд заяви щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, поновлення строку на пред`явлення до виконання виконавчого листа та видачу дублікатів виконавчих листів. З урахуванням викладеного, доводи ОСОБА_1 є слушними лише в частині неповідомлення про дату, час і місце розгляду судом поданої ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заяви. Стосовно інших доводів то така є безпідставною з наведених вище мотивів, а відтак, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням у цій справі нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Враховуючи наведене та керуючись нормами статей 374, 376, 379, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну ОСОБА_1 , задовольнити частково. Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2021 року про заміну сторони, поновлення строку та видачу дубліката виконавчого листа, скасувати та постановити у цій справі постанову про задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Замінити стягувача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника, яким є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ: 40696815, юридична адреса: 49089, м. Дніпро, вулиця Автотранспортна, будинок 2, офіс 205, Дніпропетровська область, у виконавчих листах виданих Іршавським районним судом Закарпатської області у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» строк для пред`явлення виконавчих листів у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року до примусового виконання. Видати дублікати виконавчих листів у справі № 301/144/16-ц від 01 липня 2016 року про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний тексту постанови суду складено 07 квітня 2023 року. Суддя-доповідач: Судді: