Постанова 4856 № 240/30078/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/30078/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 05 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України про визнання наказу від 03.06.2021 №22-ДС протиправним та скасувати його. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.11.2022 позов задоволено. Визнано протиправним та скасуовано Наказ Державної податкової служби України від 03.06.2021 №22-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення" стосовно ОСОБА_1 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, наказом Державної податкової служби України від 02 червня 2020 року №465-о позивача призначено на посаду заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області. Згідно з наказом ГУ ДПС у Житомирській області від 02 вересня 2020 року №1028 «Про розподіл обов`язків між керівництвом ГУ ДПС у Житомирській області» установлено розподіл обов`язків по керівництву роботою самостійних структурних підрозділів ГУ ДПС у Житомирській області. Відповідно до наказу ДПС України від 15.03.2021 №299 «Про порушення дисциплінарного провадження» розпочато дисциплінарне провадження відносно позивача, як заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області за час виконання обов`язків в.о. начальника Головного управління ДПС у Житомирській області. Відповідно висновку Подання №12 від 09.04.2021 Дисциплінарної комісії ДПС з розгляду дисциплінарної справи Державної податкової служби України про результати розгляду дисциплінарної справи заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_1 , за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи з урахуванням наявних матеріалів, пояснень наданих державним службовцем та вжитих заходів ГУ ДПС у Житомирській області по усуненню обставин, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження Комісією вирішено рекомендувати Голові ДПС на підставі статей 65, 67, 69 та 77 Закону N 889-VIII закрити дисциплінарне провадження стосовно заступника начальника Головного управління ДПС у Житомирській області ОСОБА_2 . Разом з тим, Комісією запропоновано суб`єкту призначення відповідно до Закону України «Про державну службу» розглянути питання щодо оголошення державному службовця зауваження. На підставі Подання головою ДПС прийнято наказ від 16.04.2021 №12-дс "Про закриття дисциплінарного провадження". Наказом ДПС від 03.06.2021 №22-дс в.о. голови ДПС вирішено застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження на підставі доповідної записки Управління з питань запобігання та виявлення корупції від 27.05.2021 №669/99-00-14-03-13. Вважаючи наказ від 03.06.2021 №22-дс протиправним та таким, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що такий вид дисциплінарного стягнення як зауваження, може бути застосований у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, а саме: недотримання правил внутрішнього службового розпорядку. Зміст матеріалів дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 свідчить на користь висновку про відсутність недотримання з боку позивача правил внутрішнього службового розпорядку. Крім того, суд зазначив, що недотримання правил внутрішнього службового розпорядку ОСОБА_3 не було предметом дослідження під час провадження дисциплінарної справи відносно нього. Також при прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що зміст наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить відомостей про те, яке саме порушення правил внутрішнього службового розпорядку та коли вчинив чи допустив позивач, які саме посадові обов`язки він не виконав чи неналежно виконував. Відсутність в оскаржуваному наказі посилань на конкретні порушення правил внутрішнього службового розпорядку та дати їх вчинення унеможливлює надання оцінки дотримання відповідачем визначених положеннями Закону України "Про державну службу" строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 889-VIII). Пунктом 7 частини першої статті 8 Закону №889-VІІІ встановлено, що державний службовець зобов`язаний: сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення). Як вбачається із статті 62 Закону державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Згідно із частинами першою, другою статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом. Відповідно до частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. За приписами частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в непрвомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (ч. 1 ст. 66 Закону № 889-VIII). Отже, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є факт вчинення ним дисциплінарного проступку. Відповідно до частини 2 статті 66 Закону № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням. Тобто, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що зауваження, як вид дисциплінарного стягнення, може бути застосований у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, а саме: недотримання правил внутрішнього службового розпорядку. За змістом ст. 68 Закону № 889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. За змістом ч. 1 ст. 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення визначені статтею 74 Закону № 889-VIII, зокрема, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (ч. 1 ст. 77 Закону № 889-VIII). Відповідно до частини 2 статті 77 Закону № 889-VIII у рішенні, яке оформляєтьс янаказом (розпорядженням) зазначаються найменування державного орагну, дата його прийняття, відомості про державног ослужбовця, стислий виклад обставин, вид дисциплінарного проступку та його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Верховний Суд у постановах від 09.12.2019 року (справа №813/3820/17), від 31.02.2020 року (справа №201/8902/18), сформулював правовий висновок, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується суб`єктом призначення до державного службовця, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: Кодексом законів про працю України, Законом України «Про державну службу», правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації. Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини державного службовця - певного ставлення особи до своїх протиправних дій і їхніх шкідливих наслідків. Отже, наказ (розпорядження) про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Водночас, як вірно зауважив суд першої інстанції, зміст наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить відомостей про те, яке саме порушення правил внутрішнього службового розпорядку та коли вчинив чи допустив позивач, які саме посадові обов`язки він не виконав чи неналежно виконував. Відсутність в оскаржуваному наказі посилань на конкретні порушення правил внутрішнього службового розпорядку та дати їх вчинення унеможливлює надання оцінки дотримання відповідачем визначених положеннями Закону України "Про державну службу" строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Така правова позиція викладена в постанові суду Верховного Суду від 19 червня 2019 у справі № П/811/1911/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/12205/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 826/6748/16. Слід також відмітити, як зазначалося вище, такий вид дисциплінарного стягнення як зауваження, може бути застосований у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, а саме: недотримання правил внутрішнього службового розпорядку. Разом з тим, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку ОСОБА_1 не було предметом дослідження під час провадження дисциплінарної справи відносно нього. При цьому, зміст матеріалів дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 свідчить на користь висновку про відсутність недотримання з боку позивача правил внутрішнього службового розпорядку. З наведених підстав, колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п.5 ч.2 ст.65 Закону № 889-VIII. Судом враховано, що згідно частини 3 статті 77 Закону № 889-VIII якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням). Однак, всупереч наведеному, Подання №12 від 09.04.2021 Дисциплінарної комісії ДПС одночасно містило висновок про закриття дисциплінарного провадження стосовно заступника начальника ГУДПС у Житомирській області ОСОБА_1 та разом з тим, Комісія пропонувала суб`єкту призначення розглянути питання щодо оголошення державному службовцю зауваження, що є порушенням вимог чинного законодавства. Правильним також є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач пропустив десятиденний строк прийняття рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що прийнятий відповідачем наказ про накладення на ОСОБА_1 зауваження не відповідає вимогам законодавства України, позаяк винесений без з`ясування усіх обставин, що мали значення для його прийняття та з порушенням такого порядку. Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, то колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ретельно надано оцінку питанню пропуску позивачем строку звернення до суду, а позивачем доведено поважність пропущеного ним строку звернення до суду належними та допустимими доказами. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.