Постанова 4824 № 755/1021/23

справа № 755/1021/23 провадження № 22-ц/824/6358/2023 головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 6 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в електронному вигляді через систему «Електронний суд» з позовом до ТОВ «Євро-Реконструкція» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Євро-Реконструкція» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, було повернуто позивачу. Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, що були визначені ухвалою суду від 27 січня 2023 року. При цьому, суд вказав, що позивачем були проігноровані вимоги суду щодо подання до суду оригіналу платіжного документа про сплату судового збору за вимогою про стягнення моральної шкоди та про направлення відповідачу копій поданих до суду документів. Не погоджуючись із указаною ухвалою ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що місцевий суд безпідставно змушує позивача ходити до відділення поштового зв`язку та направляти до суду паперові копії та саму позовну заяву у паперовому вигляді. Направляючи відповідачу копію позовної заяви засобами електронного зв`язку, позивач виконує противірусні інструкції та уникає зайві контакти з працівниками поштового відділення, задля забезпечення свого та оточуючих здоров`я. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що подання позовної заяви у вигляді електронного документу не потребує долучення її копій, оскільки електронний документ позовної заяви може бути направлений відповідачам через підсистему «Електронний суд». Крім того, вважає, що сплата судового збору за вимогами про стягнення моральної шкоди порушує вимоги діючого законодавства та права позивача, як споживача послуг, оскільки відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» будь-які вимоги за позовами, що пов`язані з порушенням прав споживача, не підлягають оплати судовим збором без жодних обмежень. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив. У відповідності до вимог пункту 13 статті 7, пункту 6 частини першої статті 353, частини другої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційні скарги на ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, повертаючи позовну заяву позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, вказані в раніше постановленій ухвалі суду, а саме не сплачено судовий збір. Крім того, подавши до суду позовну заяву через підсистему «Електронний суд», позивач в порушення вимог частини першої статті 177 ЦПК України не надав доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії поданої до суду позовної заяви разом із доданими до неї документами. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що у січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в електронному вигляді через систему «Електронний суд» з позовом до ТОВ «Євро-Реконструкція» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали. 8 грудня 2023 року через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків, в якій зазначено, що відправляючи документи не Укрпоштою, позивач виконує противірусні інструкції «не для галочки», а проявляє повагу по відношенню до оточуючих та щоб не захворіти самому від небажаних контактів на Укрпошті, з поштарями, та в дорозі. Також позивач зазначав, що суд має право вийти за межі позовних вимог, якщо позовні вимоги викладені не точно чи без посилання на необхідну статтю. Просив прийняти заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву з уточненими позовними вимогами, з прив`язкою до квартири позивача та з вимогами у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів». Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Євро-Реконструкція» про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, було повернуто позивачу. Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, що були визначені ухвалою суду від 27 січня 2023 року. При цьому, суд вказав, що позивачем були проігноровані вимоги суду щодо подання до суду оригіналу платіжного документа про сплату судового збору за вимогою про стягнення моральної шкоди та про направлення відповідачу копій поданих до суду документів. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011). У своєму рішенні від 08 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom № 8225/78), пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France № 29731 /96). Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання заявника на відсутність обов`язку сплати судового збору за подання даного позову, з урахуванням наступного. Згідно ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц порушенні права можуть захищатися як у суді першої інстанції так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. На думку колегії суддів суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на позивача обов`язок зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги. Враховуючи викладене, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року, суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача обов`язок зі сплати судового збору. Висновки суду першої інстанції про те, що за обраним способом захисту, позивач не посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів», крім ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про захист право споживачів», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позивачем вимоги спрямовані саме на захист своїх прав, як споживача. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо відсутності зобов`язання у позивача додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням наступного. Так, статтею 175 ЦПК України визначені вимоги до позовної заяви. У відповідності до вимог частини першої та другої статті 177 ЦПК України, у редакції чинній на час подання у цій справі позову до суду, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Згідно з положеннями частини першої статті 177 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною третьою статті 177 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається із матеріалів справи, 8 лютого 2023 року позивач через підсистему «Електронний суд» на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої крім іншого, додав скріншот про відправлення на офіційну електронну адресу відповідача - contact.center@tec4.kiev.ua позовної заяви з додатками (а.с. 23). Так, у відповідності до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України). Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України). Із змісту вказаної процесуальної норми убачається, що для цілей цього кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Разом з тим, електронна адреса відповідача, на яку позивач направив копії позовної заяви та доданих до неї документів не є офіційною, а наявність у відповідача офіційної електронної адреси матеріалами справи не підтверджується. Таким чином, враховуючи ту обставину, що позивачем на виконання ухвали суду не було додано до позовної заяви доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, позовна заява ОСОБА_1 вважалася такою, що подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України. Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», було внесено зміни до частини першої статті 177 ЦПК України та встановлено обов`язок позивачів додавати до позовної заяви докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі. Отже, оскільки недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв належним чином до уваги той факт, що відправляючи на електронну адресу відповідача копію позовної заяви з додатками, позивач виконував противовірусні заходи колегія суддів відхиляє, оскільки норми ЦПК України є обов`язковими для виконання учасниками справи. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави. У зв`язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, порушенням конституційних прав, які передбачені Конституцією України, нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, позивач має право повторного звернення до суду із позовною заявою. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є помилковою в частині обов`язку сплати позивачем судового збору за подання даного позову, і відповідні висновки слід врахувати з урахуванням змісту цієї постанови. В той же час, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку із не направленням відповідачу копій поданих позивачем до суду документів є правильним та є самостійною підставою для повернення позовної заяви. Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. ГоловуючийТ.О. Писана СуддіК.П. Приходько С.О. Журба