LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС372/2214/21

від 05.04.2023 · Цивільна
Резолютивна:Відкрити касаційне провадження у справі. Витребувати із Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/2214/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційна б…

Ухвала 05 квітня 2023 року місто Київ справа № 372/2214/21 провадження № 61-4472ск23 Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» про відшкодування майнової та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 (далі - позивач, довіритель) у червні 2021 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» (далі - ТОВ «УІБК «УКРЖИТЛОІНВЕСТ»), у якому просив: - визнати незаконною бездіяльність ТОВ «УІБК «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» щодо відмови в усуненні недоліків у квартирах, передачі квартир та оформлення права власності на квартири; - зобов`язати ТОВ «УІБК «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» передати квартири довірителю, оформити право власності на квартири; - стягнути з ТОВ «УІБК «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» на користь позивача суму в розмірі 388 737, 44 грн на відшкодування майнової шкоди та 650 000, 00 грн - моральної шкоди; - визнати ТОВ «УІБК «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» утримувачем майна (двох квартир), яке зобов`язане платити за комунальні послуги до дати оформлення права власності на дві квартири за довірителем. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням від 25 травня 2022 року Обухівський районний суд Київської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постановою від 06 березня 2023 року Київський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2022 року - без змін. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 29 березня 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визначення заявником підстав касаційного оскарження Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом. Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України. Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначив те, що: - (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 759/16734/15-ц, від 28 липня 2021 року у справі № 175/4345/14-ц, в яких сформульовано, що факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов`язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності управителя коштів за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, оскільки управитель вжив всіх можливих заходів щодо захисту інтересів позивача; - (2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, відповідно до яких відповідач як забудовник зобов`язаний забезпечити права інвесторів незалежно від того, чи він є стороною договору з пайової участі в будівництві, оскільки він превентивно підтвердив належність умов договорів, укладених щодо об`єкта нерухомості, та вважав себе зобов`язаним їх належно виконувати; - (3) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 759/16734/15-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 607/20776/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 755/17909/19, щодо можливості застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом; - (4) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, відповідно до яких державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає; - (5) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, щодо визначення поняття «збитків» та підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків; - (6) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, щодо зобов`язання з відшкодування майнової чи моральної шкоди; - (7) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 23 лютого 2022 року у справі № 757/26027/18-ц, щодо преюдиційності фактів, встановлених у судових рішеннях; - (8) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 761/5598/15-ц, щодо вибору та застосування ефективного і правомірного способу захисту порушених прав та інтересів; - (9) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від15 вересня 2021 року у справі № 310/1772/19, відповідно до яких при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки тощо) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин; - (10) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, в яких зроблено висновок, що про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийняття, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі за результатами обговорення заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні; - (11) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин 2, 6, 8, 9, 10 статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у подібних правовідносинах; - (12) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування речення першого частини 5 статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у подібних правовідносинах; - (13) суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили докази, зібрані у справі; - (14) суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про долучення матеріалів та доказів до справи. Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив ті підстави, які згадані у пунктах 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у пунктах 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги. ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження. Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі. Витребувати із Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/2214/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» про відшкодування майнової та моральної шкоди довірителю. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»