Ухвала КЦС ВС № 310/1772/19

УХВАЛА 16 лютого 2021 року м. Київ справа №310/1772/19 провадження № 61-1648ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради, Прокуратури Запорізької області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», виконавчого комітету Бердянської міської ради, третя особа - Бердянська районна рада, про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердянської міської ради, Прокуратури Запорізької області, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДП «ЦДЗК»), виконавчого комітету Бердянської міської ради, третя особа - Бердянська районна рада, про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним пункт 3 рішення Бердянської міської ради про надання у постійне користування земельної ділянки. Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Зобов`язано виконавчий комітет Бердянської міської ради скасувати право постійного користування земельною ділянкою. Зобов`язано ДП «ЦДЗК» виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку. У січні 2021 року ДП «ЦДЗК» засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині зобов`язання ДП «ЦДЗК» виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку. Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав. Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України. Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження. У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Як на підставу касаційного оскарження ДП «ЦДЗК» посилається на те, що відсутній правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. За правилами пункту третього частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Диспозиція вищевказаної норми процесуального закону передбачає, що крім іншого скаржнику необхідно вказувати норму права, яку на його думку неправильно застосував суд апеляційної інстанції та відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування саме цієї норми права у подібних правовідносинах. В мотивувальній частині скаржник не зазначає чітко, в частині застосування якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги обирати норми права, з застосуванням яких не погоджується скаржник. Суд касаційної інстанції нагадує скаржнику положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що належне зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги. Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі. Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування. Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали. Крім того, за подання касаційної скарги не сплачений судовий збір. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, проте, таких документів до касаційної скарги не долучено. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». За правилами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так з позовною заявою, яка включала три вимоги немайнового характеру, до суду звернулася ОСОБА_1 в 2019 році. За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про державний бюджет 2019 року» станом на 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921 грн. Таким чином, за одну вимогу немайнового характеру до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн. В розумінні частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Враховуючи те, що ДП «ЦДЗК» оскаржує судові рішення в частині вирішення однієї позовної вимоги, то судовий збір за подання касаційної скарги слід обчислювати, виходячи з тих позовних вимог, з вирішенням яких не погоджується скаржник. За правилами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору дорівнює 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги та сплати судового збору. За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2020 року та на постанові Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А. А. Калараш